10. Функція засобу платежу, її суть, відмінність від функцій засобу обігу, сфера використання, еволюція.

Засіб платежу – це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення. Ця функція відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі/продажу у кредит з відстрочкою оплати.

У цьому випадку засобом обігу виступають не саме гроші, а виражені у грошах зобов’язання.

Гроші у цій функції – засіб погашення боргу. На використанні функції засобу платежу базуються такі грошові платежі: платежі за безготівковими розрахунками підприємств, установ, організацій за товари та послуги; оплата праці; податки; видача та погашення банківських позик; розрахунки, пов’язані зі страховими, адміністративно-судовими зобов’язаннями та ін.

Історично ця функція походить із товарообороту, поява її була зумовлена продажем товарів у кредит, оскільки при цьому виникав борг, погашення якого здійснювалось грошима. Це вже були істотно інші гроші, відмінні від засобу обігу. Така відмінність пояснюється фактором часу, який виділяє реалізацію товару (в борг) від платежу в рахунок погашення заборгованості. Економічні відносини, що виникають при погашенні боргів відображають багато явищ, що відбулися в економіці за час користування кредитом: зміну вартості грошової одиниці, втручання держави в грошову сферу, зміну позичкового проценту тощо. В міру поглиблення економічних відносин, перетворення їх у суто грошові, а нархоза – в грошове та широкого розвитку кредитних і фінансових зв’язків гроші як засіб платежу поступово вийшли за межі товарного обігу і стали обслуговувати погашення різноманітних зобов’язань у суспільстві, якщо вони виражаються в грошовій формі. Як платіжний засіб гроші стали здійснювати самостійний рух без прямого зв’язку з обігом товарів.

Гроші як засіб платежу відрізняються від грошей як засобу обігу тим, що лише затверджують купівлю/продаж, а не є посередником купівлі/продажу.

Роль грошей у функції засобу платежу: допомагають контролювати правильний кругообіг виробничих фондів; забезпечують безперервність виробництва; здійснюють контроль за своєчасністю розрахунків в економіці.

11. Функція засобу нагромадження, її суть, сфера використання. Вплив часу на функцію засобу нагромадження.

Засіб нагромадження – це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.

Функція засобу нагромадження обслуговує нагромадження вартості, що знаходиться в розпорядженні суб’єктів економіки у процесі відтворення. Процес нагромадження – процес об’єктивний.

Для виконання цієї функції гроші повинні бути реальними.

У сучасних умовах сфера функціонування грошей як засобу нагромадження вартості розділилася на дві частини. У тій із них, де нагромадження вартості зумовлюється потребами розширеного відтворення, оборотом капіталу, має конкретно цільове призначення і є відносно короткочасним, цю функцію гроші виконують у формі знаків вартості. У тій же частин, де нагромаджується абсолютне багатство, необхідне за межами усталеного процесу суспільного відтворення, воно має форму скарбу й обслуговується справжніми грошима – золотом. Такий підхід до розуміння сфери функціонування грошей як засобу нагромадження вартості дає можливість визначити механізм зв’язку золотих запасів з грошовим обігом. Загальновідомо, що золоті запаси в сучасних умовах виконують функцію страхування нагромаджень вартості у формі нерозмінних грошей від інфляційного знецінення останніх. Таке страхування саме по собі свідчить про наявність зв’язку золотих запасів із грошовим обігом, де якраз і формуються інфляційні процеси. Конкретніше цей зв’язок виявляється через вплив зміни золотих запасів на нагромадження грошових знаків.

Нагромадження грошей – необхідна умова безперервного розвитку товарного виробництва.

Формування нагромаджень та збережень призводить до певних втрат для їх власників (не отримують доходів від своїх грошей). Такі втрати називають зумовленими витратами зберігання грошей.

Зумовлені витрати зберігання –це сума доходу, який власник грошей не одержує тому, що зберігає їх у ліквідній формі, а не вкладає у фінансові активи.