184 С. О. Маслова, о. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

й довічні (сплачуються щорічно протягом усього життя страху­вальника) річні страхові внески.

За часом сплати страхові внески поділяються на авансовий пла­тіж й попередній внесок. Авансовим платежем є внесок, що спла­чується страхувальником заздалегідь, до настання терміну його сплати, зазначеного в укладеному договорі страхування. Попередній внесок являє собою внесок ощадного характеру, що надійшов страховикові, на який нараховується відповідний відсоток по вкладах. При настанні страхового випадку до закінчення терміну договору страхування страхувальник одержує не тільки страхову суму, а й страхові внески, по яких не наступив термін сплати, що є основною відмінністю попереднього внеску від авансового платежу.

Таким чином, величина страхового внеску повинна бути дос­татня для, того щоб: 1) покрити очікувані претензії протягом стра­хового періоду; 2) створити страхові резерви; 3) покрити витрати страховика на ведення справ; 4) забезпечити визначений розмір прибутку.

Нижня межа ціни визначається рівністю між надходження­ми платежів від страхувальників і виплатами страхового відшко­дування й страхових сум по договорах плюс витрати страхової компанії. При такому рівні ціни, однак, страхова компанія не одержує прибутку по страхових операціях, тому надання страхо­вої послуги за такими цінами для страховика є невигідним.

Верхня межа ціни страхової послуги визначається в першу чергу іншими факторами: розмірами попиту й пропозиції на неї та j величиною банківсько, о відсотку по вкладах.

Вартість страхової послуги, наданої страховиком, визначаєть­ся також станом справ вданій страховій компанії, зокрема, зале­жить від величини й структури її страхового портфеля та управ­лінських витрат, розміру доходів, що компанія одержує при розмі­щенні тимчасово вільних коштів. Тому страхові компанії зі стій­ким фінансовим становищем можуть дозволити собі зберігати в переліку наданих послуг не тільки високорентабельні, а й низько­рентабельні страхові послуги. Доходність різноманітних страхових послуг залежить від фази життєвого циклу страхової послуги, тобто входження на ринок, динаміка попиту, наповнення ринку, змен­шення продажу, рівень прибутковості тощо.

Тема 5. Ринок фінансових послуг 185

За рахунок страхових внесків формується страховий фонд. Оперативно-організаційне управління фондом здійснюється страховиком.

У широкому економічному розумінні до страхового фонду відносяться:

1. державний резервний фонд (державний централізований страховий фонд);

1. фонд страховика;

2. резервний фонд підприємницьких структур, утворений у процесі самострахування.

Державний резервний фонд створюється в централізованому порядку за рахунок загальнодержавних ресурсів й формується як у натуральній, так і в грошовій формі. Завданнями даного фонду є відшкодування збитку від стихійних лих та великомасштабних аварій.

Страховий фонд страховика створюється за рахунок коштів великої кількості його учасників, шо виступають як страхувальник. Формування фонду відбувається в децентралізованому порядку, оскільки страхові внески сплачуються кожним страхувальником окремо. При цьому збиток одного страхувальника розподіляється між всіма учасниками страхового фонду, що приводитьдо великої маневреності цього фонду й прискорення оборотності страхових резервів. Страховий фонд є обов'язковим елементом суспільного відтворення, його створення обумовлене страховими інтересами.

Отже, для ефективного функціонування ринку страхових послуг, а також страхової компанії необхідно, щоб доходи стра­ховика перевищували його витрати, тобто по кожному виду стра­хування повинна дотримуватися умова еквівалентності, яку мож­на записати так:

Страховіпремії+Дохідвід інвестицшноїдіяльності> Виплати + Витрати

Цеозначає, що сума зібраної з даного виду страхування премії повинна бути більшою або дорівнювати сумі виплат по страхових випадках й витратах страхової компанії за винятком доходів, отри­маних від інвестування тимчасово вільних коштів:

Страхові премії > (Виплати — Дохід від інвестування) + Витрати