Тема 4. Ринок капіталів

89

неплатежів між підприємствами веде до залучення в господарсь­кий оборот зайвих кредитів і значного підвищення ризику їх непо­вернення. В умовах інфляції відбувається прискорення обороту грошових засобів за рахунок перерозподілу кредитних резервів у сферу обігу, що, у свою чергу, сприяє зростанню надлишкової грошової маси. Погіршується структура кредитних вкладів за рахунок різкого зниження питомої ваги довгострокових кредитів, а це здійснює негативний пролонгований вплив на відтворю-вальну структуру.

На діяльність підприємств кредит впливає через систему відносин комерційного розрахунку, зокрема, на відтворювальний процес через кругообіг і оборот фондів підприємств. Із суті кре­диту випливає, що він виконує функцію перерозподілу вартості в процесі відтворення.

Перерозподільча функція полягає в тому, що тимчасово вільні засоби юридичних і фізичних осіб за допомогою кредиту пере­даються в тимчасове користування підприємств і населення для задоволення їх виробничих і особистих потреб. Такий пере­розподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ре­сурсів у виробниче й особисте споживання. Тому перероз­поділяються не тільки кошти, а й матеріальні ресурси.

Антипаційна (емісійна) функція полягає в створенні кредитних грошей для грошового обігу. її виконує тільки банківський кре­дит. Методами кредитної експансії і кредитної рестрикції (зву­ження) регулюється кількість грошей в обігу, причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається важче, ніж їх випуск в обіг.

Контрольна функція полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу засобів забезпечується банківський контроль над діяльністю позичальника. Можливості такого контролю випли­вають з природи кредиту. Варто підкреслити, що, вступивши в кредитні відносини, одержувач кредиту також повинен контро­лювати свою діяльність для того, щоб вчасно і повністю повер­нути кредитні ресурси.

Оборотність кредиту дає можливість не тільки виявляти порушення процесу виробництва або реалізації продукції, а й зацікавлює підприємство не допускати їх, оскільки такі пору-

90 С. О. Маслова, о. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

шення призводять до виплати зайвих відсотків банку, до обме­ження або повного припинення видачі кредитів.

Банківський кредит — найбільш поширена форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Банківський кредит — необхідний інструмент стимулювання економіки, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є:

• тимчасово вільні кошти держави й осіб, на добровільній основі передані фінансовим посередникам для наступної капіта­лізації і отримання прибутку. Вони фіксуються на депозитних рахунках у відповідних комерційних банках і забезпечують влас­никам фіксований доход у формі відсотків з вкладів;

• кошти, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу промислового і торгового капіталу.

Банківський кредит має комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі кредитування — отримання мак­симального прибутку. Спрямованістю на прибутки визна­чається головна лінія економічної поведінки банків як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам.

Банки надають кредити, використовуючи наступні принци­пи, які обумовлюють реалізацію один одного: забезпеченість, поверненість, терміновість, платність та цільовий характер.

Кредити, які надаються банками, можна класифікувати за різними ознаками.

За термінами користування банківські кредити поділяють на:

• середньострокові, короткострокові, довгострокові; —до запитання;

• прострочені, термін користування якими минув;

— відстрочені, для яких на прохання позичальника був пере­ несений термін погашення.

Залежно від забезпечення: забезпечені та бланкові (неза-

безпечені).

За забезпеченням виділяють:

• забезпечен і заставою;

• гарантовані;

• з іншим забезпеченням.