Тема 5. Ринок фінансових послуг

129

При здійсненні експортно-імпортних операцій застосо­вується схожа на факторинг операція — форфейтинг.

Форфейтинг — операція з купівлі боргу, при якій форфейтор (той, хто купує борг) бере на себе обов'язки відмови (форфейтинг) звертання до кредитора при неспроможності стягнення боргу з боржника.

Форфейтинг—це своєрідна форма кредитування експортерів-продавців, при продажу товарів шляхом комерційного кредиту.

У проведенні форфейтингу беруть участь такі сторони:

• експортер — продавець товарів та послуг;

• імпортер — покупець товарів та послуг;

• форфейтор (банк або фінансова компанія), найчастіше в ролі форфейтора виступають саме банки.

Форфейтинг з'явився в 60-х роках XX століття. Головними причинами і чинниками, що спонукали цей процес були: зрос­таючий попит на міжнародний кредит та постійна потреба гос­подарюючих суб'єктів у коштах. Сутність форфейтингу полягає в тому, що форфейтор купує у експортера-продавця товарів та послуг вексель або інший актив, який надав йому імпортер. Експортер акцептує вексель як засіб платежу за товари та послуги і прагне передати всі ризики та відповідальність форфейтору, який купує вексель в обмін на термінову сплату готівкових грошей. Облік здійснюється за вирахуванням дисконту, після того як фор­фейтор отримав вексель. Відрахування узгодженої суми здійс­нюється від номінальної вартості векселя.

При проведенні форфейтингових операцій вексель викорис­товується частіше, ніжіншігрошовідокументи. Це пов'язано зтим, що використання векселя має багаторічний досвід. Цей цінний папір забезпечує швидке та безперешкодне проведення операцій та правову основу, яка закладена ще Женевською конвенцією 1930 року. Використання векселів при форфейтуванні потребує обов'яз­кового страхування. Це пов'язано з виникненням цілої системи ризиків (комерційних, валютних, політичних).

У міжнародній практиці використовують наступні шляхи страхування ризиків:

1) при страхуванні комерційних ризиків експортер повинен стежити затим, щоб позичальник належав до першокласної ком­панії;

9 — 5-1619

130 С. О. Маслова, о. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

2) покриття комерційних ризиків:

• авалем;

• гарантією.

При використанні гарантії, гарантом виступає банк, який здатен підтвердити платоспроможність імпортера (боржника). Гарантія виступає як зобов'язання банку оплатити на певну дату суму грошей у випадку неплатежу імпортера.

Гарантія — самостійний документ, де висвітлюються всі умо­ви угоди: суми погашення, дата платежу і метод.

Аваль - це безвідзивна гарантія про оплату на певну дату, видана гарантом, тобто тут банк виступає у якості боржника.

Виписується аваль шляхом здійснення напису на векселі "per aval", на переказному векселі додатково вказується наймену­ вання боржника, на користь якого здійснено аваль. При форт- фейтуванні у міжнародній практиці використовується аваль більш широко.

Процес фортфейтингу складається з наступних етапів:

I етап — визначення характеру операцій. Він містить:

• узгодження характеру операцій;

• узгодження типу цінного паперу для здійснення операцій.

II етап — збір інформації, необхідної фортфейтору. Передба­ чає визначення доцільності з точки зору: обсягів фінансування; валюти; термінів поставки товарів і здійснення фінансування; експортера і держави його перебування; кредитоспроможності експортера; імпортера і держави його перебування; гаранта і держави його перебування; способу оформлення боргу, який підлягає форфейтингу; способу страхування; періоду погашення векселя; суми погашення; видів товару, які експортуються; строків отримання документів, які дисконтуються; ліцензії та інших документів згідно з умовами контрактів; держави, куди будуть здійснюватися платежі; банку, в який надходитимуть кошти.

III етап - кредитний аналіз, який включає: аналіз фортфей- тором ризиків; аналіз кредитоспроможності гаранта; збір інфор­ мації про можливості купівлі боргу з урахуванням цінних папе­ рів, які містяться в портфелі форфейтора.

IVетап — документальне оформлення угоди. На цьому етапі здійснюється надання фортфейтором документів з пропозиція­ми; отримання письмового підтвердження експортера про згоду;