42 С. О. Маслова, о. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

цептанта становить 3 роки, до індосантів і векселедавців — 1 рік. Термін давнини вимог одного з індосантів, що оплатив вексель, до трасанту й інших осіб, що здійснили переказні написи, становить 6 місяців.

Відрізняє простий і переказний векселі насамперед більш зрозумілий характер боргового зобов'язання, виражений у простому векселі. Тут спочатку задіяно дві особи. Перша особа — це векселедавець, що виписує вексель і одночасно є платником за ним. Друга особа — ремітент — перший одержувач за векселем. Він же — перший векселедержатель, перед яким платник приймає від­повідне зобов'язання. Тут головний вексельний боржник - вексе­ледавець, до якого з боку векселедержателя може бути пред'яв­лений прямий позов.

Переказний вексель набагато складніший у використанні, що є однією з причин його меншого застосування. В одному документі тут фактично виражені два боргові зобов'язання: платника перед трасантом (надписантом) і трасанта перед ремітентом (одержувачем). Головним боржником тут виступає акцептант. Відмінність між векселями і в природі особи, що виписує вексель. У простому векселі — це боржник, а в переказному — кредитор. Звідси і розходження за характером самих векселів. У простому векселі — це особисте зобов'язання сплати, а в переказному — вка­зівка (наказ) сплати третій особі (ремітентові). Відмінність між векселями — і в характері їхнього використання. Переказний вексель частіше використовується для кредитування торгівлі, у тому числі зовнішньої, тимчасом як простий вексель—при оформ­ленні позичок.

Якщо розглядати векселі за термінами оплати, то їх можна поділити на чотири типи. Поточні—до терміну оплати залишилося більше місяця, термінові — менше місяця, прострочені — термін оплати закінчився, але пройшло не більше року, і безнадійні -термін несплати перевищив один рік.

Універсальність сфери застосування, різноманітність видів та форм, у яких векселі можуть виступати на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також функції, що виконують векселі у господарському обороті, перетворили вексель на один із провідних фінансових інструментів ринкової економіки.

Тема 2. Грошовий ринок

43

Застосування в обігу двох видів векселів — простих і переказ-них — забезпечує гнучку систему їх використання залежно від характеру господарської операції і кількості суб'єктів, що беруть у ній участь, а також відповідно до стану дебіторської заборгованості векселедавця, який визначає потенційну мож­ливість переведення боргу.

Кожен із названих видів векселів може набувати різноманіт­них форм. Основними формами векселя є комерційні (товарні) та фінансові векселі.

Комерційні векселі застосовуються як інструмент у розрахун­ках за поставлену продукцію, виконані роботи або надані послуги. В даній ситуації відстрочення платежу є, власне, комерційним кре­дитом.

Фінансові векселі обслуговують позики, які суб'єкти госпо­дарської діяльності надають один одному за рахунок наявних тим­часово вільних коштів. Нині в Україні фінансові векселі пред­ставлено банківськими векселями, які, по суті, виконують роль депозитних сертифікатів і за своїм змістом та спрямованістю можуть бути лише умовно віднесені до фінансових векселів.

Векселі комерційних банків вважаються найбільш надійни­ми, вони використовуються і як засіб платежу, і як об'єкт купівлі-продажу з метою отримання прибутку.

Казначейські векселі випускаються для фінансування бюджетних організацій у зв'язку з відсутністю грошей у бюджеті. Одержувачі векселя можуть скористатися ним як засобом платежу або просто поступитися ним іншому підприємству. Останній векселедержатель може пред'явити такі векселі для заліку обов'­язкових платежів до бюджету.

Форма, в якій вексель виступає у господарському обороті, до певної міри зумовлена його функціями.

Важливою функцією векселя є його спроможність бути зна­ряддям комерційного кредиту в умовах, коли особливого значення в Україні набувають такі чинники економічного розвитку, як фінансове забезпечення та фінансове регулювання діяльності суб'єктів підприємництва. Фінансове забезпечення передбачає формування фінансових ресурсів за рахунок прибутку, залучення акціонерного капіталу, кредитів і в окремих випадках бюджетних