Тема 5. Ринок фінансових послуг

135

- надання позики за допомогою кредитної картки. Кредитна картка — це іменний платіжно-розрахунковий документ, за допомогою якого здійснюється оплата при купівлі товарів та послуг або запозичення коштів. Банк-емітент кредитної картки відкриває револьверний (поновлюваний) кредит. Тобто кредитор встановлює суму ліміту по кредитуванню, "плаваючу" відсоткову ставку, яка переглядається через 3-6 місяців. Протягом терміну дії револьверного кредиту позичальник неодноразово позичає і повертає борг, тобто це багаторазово поновлюваний кредит.

Важливе значення при наданні позики відіграє відсоткова ставка за кредит, яка має назву — позиковий відсоток. Позиковий відсоток — це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування коштами. Кредитори самостійно встановлюють пла­ту за кредит із урахуванням певних факторів: офіційної облікової ставки Центрального банку, терміну надання позики та її суми, якості забезпечення, фінансового стану та авторитету позичаль­ника, рівня ризику, рівня інфляції, ринкової кон'юнктури та інших.

Отже, послуги кредитного характеру, які надаються фінан­совими установами, є одними з найбільш розповсюджених для фінансування споживчих та інвестиційних цілей юридичних і фізичних осіб.

Контрольні запитання

1. Назвіть, які з фінансових послуг мають кредитний характер.

2. Дайте загальну характеристику фінансовим послугам кредитного характеру.

3. У чому полягає сутність лізингу?

4. Назвіть основні ознаки лізингу.

5. Розкрийте сутність факторингу.

6. Назвіть форми факторингу. Вчому полягають їх відмінності?

7. У чому полягає сутність форфейтингу?

8. Назвіть основні етапи визначення кредитоспроможності.

9. Розкрийте сутність форм або способів надання позики.

10. З якою метою надаються фінансові послуги, які мають кредитний характер.

136 С. О. Маслова, о. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

5.4. Особливості трастових послуг

Розвиток та формування ринкових відносин сприяє зростан­ню попиту не тільки на традиційні фінансові послуги (кредитні, розрахунково-касові), а й на послуги, які забезпечують умови для ефективного, прибуткового господарювання суб'єктів економіки. Особливу увагу заслуговують довірчі трастові операції фінансових установ, які створюють умови для розпорядження великими (іноді контрольними) пакетами акцій промислових компаній.

Виникнення принципу майнової застави для забезпечення повернення грошей, що позичаються, відноситься до сивої дав­нини. Концепція довірчої власності, або трасту, зародилась на ранніх етапах розвитку права. Однак таке поняття, як "кор­поративна заставна" або "угода про установу трасту" з'явилось не досить давно — вперше цей правовий інститут був введений у практику США близько 1830 p., однак до кінця XIX сторіччя використовувався рідко.

Трастова справа виникла і розвилася в США на основі ряду специфічних інститутів, що існували в цивільному праві анг­лосаксонських країн. Операції за дорученням можуть здійс­нювати будь-які індивіди, організації або корпорації, вклю­чаючи траст-відділи комерційних банків.

Спочатку в США трастові операції здійснювалися окреми­ми особами та страховими компаніями. Банки ж штатів і федеральний банк підключилися до них пізніше. Але вже з кін­ця XIX ст. трастова справа все більше концентрується в руках комерційних банків. У сучасних умовах, навіть коли довіре­ною особою є юридична фірма або фізична особа, фактично операції проводить банк, який діє як агент.

Визначні соціальні й економічні зрушення за останні 20-30 років у західних країнах свідчать про значний розвиток трастової справи та її поширення не тільки на найбагатші кола, а й на середніх і дрібних підприємців, на вищі групи інтелігенції та чиновників.

Трастові операції передбачають соціальну відповідальність, тому вони знаходяться під контролем держави: законодавча і виконавча гілки влади регулюють ці операції.