Тема 4. Ринок капіталів

97

— відсутність стабільних каналів і єдиних правил поведінки на ринку.

Основними учасниками вторинного ринку є держава, ак­ціонерні товариства, спеціалісти — професіонали ринку цінних паперів, інвестиційні фонди та компанії, комерційні банки, фон­дові центри та магазини, інші господарюючі суб'єкти та грома­дяни. Вторинний ринок цінних паперів включає організований (біржовий) та неорганізований (позабіржовий) ринки.

Під біржовим ринком зазвичай розуміють торгівлю цінними паперами, яка здійснюється на фондових біржах. Сучасні уяв­лення про фондову біржу — це уявлення про неї як про: а) складну систему торгівлі, яка базується, великою мірою, на комп'ютерних засобах; б) систему встановлення курсів акцій; в) інститут, що відповідає у межах своєї компетенції за впорядкування ринкових відносин з приводу процесів обігу акцій та інших цінних паперів; г) систему торгівлі, яка є досить сприятливою для зростання рівня інтернаціоналізації обігу цінних паперів.

Основними елементами біржової торгівлі є допуск та вилу­чення цінних паперів до (з) обігу на фондовій біржі; визначення способів або шляхів укладання угод купівлі-продажу між учас­никами біржової торгівлі; визначення видів цих угод та встанов­лення кола учасників торгівлі; визначення порядку виконання доручень клієнтів на продаж або купівлю цінних паперів, які коти­руються на фондовій біржі. Це ринок з найвищим рівнем органі­зації, що максимально сприяє мобільності капіталів та форму­ванню реальних ринкових цін на фінансові вкладення.

Позабіржовий ринок охоплює операції з цінними паперами по­за біржею. В більшості випадків на ньому відбувається розмі­щення, а також перепродаж цінних паперів емітентів, які не ба­жають або з інших причин не можуть виставити свої цінні папери на біржу.

До операцій організованого вторинного ринку належать кла­сичні біржові операції. Щодо позабіржового ринку, то основними операціями на ньому є: купівля-продаж, зберігання цінних папе-рів, формування портфеля цінних паперів та управління ним, визначення ринкової вартості цінних паперів, маркетингові дослід­ження, ціноутворення, оцінювання інвестиційного ризику. Навід-

'-5-1619

98 С. О. Маслова, о. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

міну від біржового обігу, позабіржовий характеризується меншою організованістю та меншою зарегульованістю. Обіг цінних папе­рів на вторинному ринку — це здебільшого їх перепродаж. Велика частина операцій купівлі-продажу відбувається через посередни-ків-брокерів, інвестиційних дилерів, трейдерів (представників фірм у торговій зоні біржі) за ринковою ціною (курсом).

Сучасна активізація вторинного ринку цінних паперів пов'язана з проведенням додаткової емісії як з одним із способів залучення інвестиційних ресурсів для розвитку підприємства. Поряд з акціями для доповнення своїх інвестиційних можливостей акціонерні товариства можуть продавати випущені ними облігації, які мають назву облігацій корпорацій. За такими облігаціями підприємство зобов'язане виплачувати відсотки. Практика вико­ристання цього джерела залучення інвестицій характеризується складністю розміщення облігацій у періоди спаду економіки.

Таким чином, вторинний ринок виконує дві функції:

1. зближує продавців та покупців (забезпечує ліквідність цінних паперів);

2. сприяє вирівнюванню попиту та пропозиції.

Обсяг угод на вторинному ринку в індустріально розвинених країнах суттєво більший, ніж на первинному. Наприклад, у США він становить приблизно 60-70% від загального обсягу операцій з цінними паперами.

Між первинним та вторинним ринками є ряд розбіжностей. Наприклад, предметом купівлі-продажу на вторинному ринку є цінні папери, які були придбані раніше в процесі випуску. Тобто на вторинному ринку здійснюються наступні за первинними угоди купівлі-продажу. Доход від продажу належить не емітенту (особі, яка випустила цінні папери), як це відбувається на первинному ринку, а власникам згаданих паперів (інвесторам або дилерам), які виступають на вторинному ринку в ролі продавців. Нарешті, ше одна розбіжність між ними полягаєутому, що на вторинному ринку купівля-продаж цінних паперів не може здійснюватись шляхом підписки.

Нормальне функціонування ринку цінних паперів великою мірою залежить від того, хто на ньому працює, хто здійснює фондо­ві операції, встановлює правила роботи і контролює їх дотримання.

4. Ринок капіталів

99

З розвитком ринку розвиваються і його учасники. їх можна поділити на індивідуальних учасників (фізичні особи), інсти-туційних (юридичні особи, які не є органами державно-правового регулювання) та органи державно-правового регулювання (НБУ, фонд державного майна та інші). Залежно від функцій учасники ринку цінних паперів поділяються на основних (головних) та ін­фраструктури их (допоміжних). До складу першої групи належать:

1. емітенти — це особи, які випускають цінні папери. Емітен­тами можуть бути держава, окремі державні та муніципальні органи та інститути, фірми та підприємства, а також банки. В Україні, відповідно до законодавства, емітентами можуть виступати вик­лючно юридичні особи.

2. інвестори — учасники ринкової взаємодії, які вкладають грошові та інші кошти в цінні папери з певною метою. Основною метою інвестування є збереження існуючих вільних коштів від зне­цінення, а також одержання прибутку. Якінвестори, звичайно, вис­тупають індивіди та інститути, рідше—держава в особі казначейства або НБУ. Найбільш активними серед інституційних інвесторів є комерційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії. Менш ак­тивними є промислові або торгові підприємства, компанії, госпо­дарські товариства тощо.

3. посередники — це професійні юридичні особи, які мають відповідну державну ліцензію на здійснення одного, кількох або усіх видів посередницької діяльності та надають брокерські, дилерські й андерраитерські посередницькі послуги щодо цінних паперів.

4. інститути-регулятори—саморегулівні організації, основною функцією яких є впорядкування відносин з цінними паперами шляхом встановлення правил, стандартів та критеріїв поведінки на ринку. Найбільш важливими інститутами-регуляторами є фондові біржі, асоціації брокерів та дилерів з цінних паперів, інші добровільні організації, які об'єднують професійних учасників цього ринку.

5. державні органи регулювання. Спеціальними державними органами регулювання ринку цінних паперів є органи виконавчої влади, які забезпечують виконання відповідних законодавчих ак­тів, здійснюють регулювання ринкових відносин з цінними папе­рами, контролюють поведінку індивідуальних та інституційних