11. Особливості соціальної роботи з жертвами техногеннних аварій і катастроф,мігрантами, біженцями.

Міграція є неоднозначним соціальним процесом, що визначає багато в чому економічну, соціальну життєдіяльність і вигляд більшості держав сучасного світу. З одного боку міграція – це життєво необхідний і неминучий процес нормальної життєдіяльності, пов’язаний із перерозподілом трудових ресурсів, освітою, відпочинком. З іншого боку, міграція, якщо вона носить вимушений харвктер, призводить до утворення численних проблем: росту соціальної спрямованості, забезпечення житлом і роботою, їжею та одягом, медичним обслуговуванням. Саме така вимушена міграція(переселення) робить актуальною соціальну роботу з цією групою клієнтів.

Специфіка соціальної роботи у сфері міграції залежить від типу і виду міграції. Розрізняють:

1. Епізодичну – поїздка на навчання, лікування, відпочинок.

2. Маятникову – пересування відносно стабільними маршрутами в один бік, а потім назад.

3. Організована – за участю держави або суспільних органів.

4. Неорганізована, стихійна – силами і засобами самих мігрантів.

З існуючих категорій населення люди, які мігрують, насамперед біженці, вимушені переселенці, емігранти частіше за все стають клієнтами соціальної роботи на всіх її рівнях.

Найгострішою є проблема біженців , тобто мігрантів, що, за визначенням Конвенції ООН про статус біженців, були змушені покинути свою країну через обгрунтовані побоювання, що їх будуть переслідувати за расовими, релігійними, національними причинами, за політичні переконання.

Якщо біженець – це іноземець і прибув з іншої країни у власній країні він вважається переміщеною особою або вимушеним переселенцем.

Насамперед виникає проблема соціальної роботи як реінтеграції мігрантів, що має об’єктивні(забезпечення нормативної бази фінансування, матеріального постачання, організації; підготовка штату соціальних працівників, а також забезпечення життєдіяльності мігрантів) та суб’єктивні (підтримка правової гідності людини, яка потрапила в проблемну ситуацію і намагається «відновитись» в новому товаристві) моменти.

У роботі з мігрантами соціальний працівник:

• Постійно орієнтується в соціологічних аспектах проблеми міграції (залежно від виду міграції) ;

• Здійснює свою діяльність на основі різноманітних форм роботи (індивідуальної, сімейної, групової);

• Співпрацює з органами влади, із ЗМІ, зі службами соціального захисту, соціального обслуговування та охорони здоров’я, соціально-епідеміологічними службами в межах міграційних служб;

• У груповій роботі використовує продуктивні методики («групи самостійного досвіду», «групи взаємодопомоги», «групова психотерапія, підтримка сусідніх взаємин у місцях компактного проживання переселенців»)

Головне завдання соціальної роботи з біженцями – розвиток у них здатності самостійно долати труднощі. Одним із основних заходів профілактики проблем біженців є завчасний підбір регіонів можливого розселення із заздалегідь передбаченою системою інфраструктури соціального захисту (житло, медобслуговування, харчування, соціокультурна сфера,транспорт.) Ще одними заходами є залучення благодійних коштів та співпраця з державними органами влади.

У цих умовах соціальні працівники запобігають або зменшують наслідки таких проявів, як «травма», «втрата», «жорстоке ставлення