99. Розробіть схему правових основ забезпечення опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, а піклування -над дитиною у віці від 14 до 18 років.

Опіка та піклування встановлюється з метою виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав або з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Опіка та піклування може також встановлюватися і над повнолітніми особами, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки.

Функції органів опіки та піклування здійснюють відповідні відділи та управління державної адміністрації районів, районів міст, виконавчі комітети міських чи районних рад стосовно таких осіб: що не досягли 18-річного віку та залишилися без батьківського піклування: визнані судом недієздатними;

визнані судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами; потребують піклування за сганом здоров'я.

Опіка та піклування встановлюється за місцем проживання особи, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Не можуть бути призначені опікунами чи піклувальниками особи, які не досягли 18-річного віку, позбавлені батьківських прав, а також особіГ, інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці.

До обов'язків опікунів чи піклувальників належать: виховання підопічних, турбота про їхнє здоров'я, фізичний, моральний та духовний розвиток, створення цим особами необхідних побутових умов, належного лікування та догляду, навчання, захист прав та інтересів підопічних.

Опікуни та піклувальники мають право вимагати у судовому порядку повернення їм дітей, котрі перебувають під їх опікою та піклуванням, від будь-яких осіб, що утримують у себе дітей без законних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2002 року батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або обов'язковій реєстрації, відмовлятися від належних дитині прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Питання про дозвіл на право опікуна вчинити, а піклувальників - давати згоду на вчинення від імені підопічного правочинів вирішує орган опіки і піклування прийняттям відповідного рішення.

Опікун і піклувальник не мають права виконувати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

Усиновлення (удочеріння) -~ це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, шо здійснюється на підставі рішення суду, крім випадку усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України та якщо усиновлювачем є іноземець (потрібний дозвіл Центру з усиновлення дітей).

Питання усиновлення регулюється главою 18 Сімейного кодексу України, а саме: статтею 211 кодексу встановлено перелік осіб, які можуть бути усиновлювачами, а в статті 212 наводиться перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами. Зокрема, усиновлювачем може бути повнолітня дієздатна (особа, яка старша за усиновлювану дитину не менше 15 років (у випадку усиновлення повнолітньої особи - не менше 18-ти років).

100. Самокерована групова робота.

Це — метод соціальної роботи, спрямований на стимуляцію соці­альної активності особистості, реалізацію її потенційних можливос­тей шляхом впливу групової роботи, в основі якої — соціальна ак­тивність її членів. Самокерована діяльність заснована на колективній силі людей, організованих разом з метою досягнення суттєвих змін у поліпшенні становища особистостей. (Одрі Мюллендер, Дейв Уорд).

Самокерована групова робота спирається на п'ять практичних принципів,

1. Соціальні працівники повинні дотримуватися такої позиції щодо людей, з якими працюють, яка не тільки відкидає будь-які негативні "ярлики" стосовно людей, г й визнає, що всі люди володіють певними­ навичками, вміннями, інтелектом та здібностями.

2. Люди мають право бути почутими і право контролю над своїм власним життям, Це також означає, що вони мають право самі виби- рати форму втручання у своє життя. Користувачам соціальних по слуг повинне завжди надаватися право вирішувати самим ступінь їхньої участі в роботі самокерованої групи_; визначати коло питань та діяти згідно з ними.

3. Проблеми користувачів соціальних послуг дуже складні і відповіді-реакції на них повинні це враховувати. Проблеми людей ніколи не будуть зрозумілими; якщо вони розглядатимуться тільки як резуль - тат особистої неповноцінності. Питання, пов'язані з такими явищами, як пригноблення, соціальна політика, довкілля та економіка, часто відіграють у житті користувачів соціальних послуг величезну роль.

4. Практика може бути ефективно побудованою на розумінні того, що люди, які діють разом, стають сильнішими. Люди, які не мають влади, можуть здобути її, працюючи у групах разом,

5. Практикуй те, що проповідуєш. Методи роботи мають відбива­ти неелітарні принципи: працівники не очолюють групу, а допомагають

Її членам самостійно приймати рішення і контролювати їх результати, незважаючи на те, що використовуються спеціальні вміння і знання,

Це не дає працівникам ніяких привілеїв; уся робота має бути спрямована проти гноблення, націленого на расу, стать, вік, сексуальну орієнтацію, клас, інвалідність або будь-яку іншу форму соціальної диференціації, на яких історично будувалися (і продовжують будуватися) (фальшиві почуття переваги та неповноцінності.

Самокерована групова робота відрізняється від інших підходів у груповій роботі, які орієнтовані в основному на слабкі місця соціаль­ного становища особистості, її психологічного стану, емоційного са­мопочуття, тим, що має показати, якими сильними, здібними і мисля­чими є користувачі соціальних послуг, та чого вони можуть досягти для себе. Для клієнтів дуже важливим є "знайти" свій власний голос, відповіді на різноманітні питання, які допоможуть їм зрозуміти і усві­домити шляхи розв'язання особистих проблем, перейти на рівень суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин, які основані на взаємодопомозі і взаємопідтримці.

Модель самокерованої групової роботи складається з кількох стадій.

Стадія А. Підготовка працівників. Ця стадія передує безпосе­реднім контактам з користувачами соціальних послуг, й метою є підготовка спеціалістів для самокерованої групової роботи, плану­вання групи. З цією метою відбувається ретельний добір команди співпрацівників, пошуки належної консультаційної підтримки, з'ясо­вують та узгоджують принципи імпаурменту (спосіб надання соціаль­них послуг чи допомоги; правильне усвідомлення особистості, її внут­рішнього світу, можливостей, потенціалу, адекватна інтерпретація поведінки тощо).

Стадія В. Створення груп. Працівники спільно з користувачами створюють групу, керуючись принципом "відкритого планування". Це стимулює стиль роботи, за якого користувачі соціальних послуг самі встановлюють групові норми, визначають та аналізують коло проблем, ухвалюють завдання та цілі.

Стадія С. Група готується до дій. На цій стадії група відповідає на запитання". Що? Чому? Яким чином? Як вирішуються та чи інша проблема, проблемна ситуація, які виходи з них? Працівники допо­магають групі виробити свій власний план — "порядок денний". Питання — ЩО це за проблеми, які ми маємо вирішити? Працівники допомагають групі з'ясувати причини виникнення цих проблем. Питання — ЧОМУ існують ці проблеми? Працівники допомагають групі вирішити, яких заходів слід ужити, визначити головні цілі га встано­ви їй завдання: Питання — ЯКИМ ЧИНОМ ми можемо досягти змін?

Стадія О- Дії групи. Учасники переходять від обговорення до дій: діють згідно з ухваленим планом. Етапи визначення проблем і дії згідно з ухваленим планом можуть повторюватись кілька разів, перш ніж зросте впевненість учасників і група перейде до дій.

Стадія £. Група діє самостійно Група продовжує встановлюва­ти взаємозв'язки між запитаннями ЩО? ЧОМУ? ЯКИМ ЧИНОМ? Інши­ми словами, учасники приділяють увагу ширшим питанням та широ­комасштабним акціям. Тепер працівники відходять на задній план і можуть взагалі залишити групу. У процесі цієї стадії учасники вчать­ся контролювати власне життя, те, як їх сприймають інші, зростаюча самооцінка вказує їм, що вони мають на це право. На цій стадії група аналізує те, чого вона досягла; група визначає коло нових питань, які треба розглянути — з'являється нове формулювання "ЩО"? Група оцінює взаємозв'язки між різними, г. Же розглянутими питаннями — нове формулювання "ЧОМУ"? Група вирішує, яких за­ходів слід вживати надалі — нове формулювання "'"ЯКИМ ЧИНОМ"? Етапи цієї стадії повторюються впродовж усього існування групи.

Самокерована групова робота виявилася ефективним методом соціальної роботи з дітьми, молоддю, інвалідами, жінками, родича­ми клієнтів соціальних служб. Часто самокерована групова діяльність стимулювала її учасників до виходу на новий рівень взаємодопомо­ги — створення недержавної організації, об'єднання, асоціації, фон­ду з метою відстоювання сво^їх прав та інтересів в органах влади, З Україні метод самокерованої соціальної роботи використовується в рамках проекту Міжнародного дитячого фонду ЮНІСЕФ "Деінституалізація системи утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", "Молодь за здоровий спосіб життя" та ін.