27.Опишіть основні підходи до волонтерської роботи .

Волонтерський рух –це доброчинна діяльність ,яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності ,без заробітної плати ,без просування по службі ,заради добробуту та процвітання суспільства. Людину яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги людям ,що опинилися в складній життєвій ситуації називають волонтером.

Напрямки можливої діяльності волонтерів:

Організація дозвілля молоді;

• Залучення волонтерів до масових форм роботи;

• Анкетування, опитування, соціологічні дослідження;

• Проведення інтелектуальних і розважальних ігор;

• Сприяння розширенню світогляду, інтелектуального розвитку дітей-інвалідів;

• Робота консультативних пунктів на базі різних закладів та на вулицях міста;

• Індивідуальна робота з інвалідами вдома;

• Проведення роботи серед молоді;

• Розвиток молоді за інтересами і потребами (розвиток творчого потенціалу талановитої молоді);

• Навчання молоді;

• Проведення зустрічей з молодіжними аудиторіями;

• Пропаганда здорового способу життя;

• Соціальна реабілітація, попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі;

• Соціально-психологічне опікунство, соціальний патронаж (діти-інваліди, малозабезпечені, безпритульні діти);

Волонтери в своїй діяльності поділяються на групи :

1.  Підлітки та юнаки, учнів старших класів шкіл та середніх спеціальних закладів, які складають різні групи при ЦСССДМ (у клубах молодих інвалідів, творчих об’єднаннях, школах лідерів, групах самодопомоги, молодіжних та дитячих об’єднаннях тощо). Рівень їхньої готовності до будь-якої добровільної соціальної роботи непрофесійний.

2.  Студенти вищих навчальних закладів (переважно відділень педагогіки, психології, соціальної роботи/соціальної педагогіки), які звертаються до центрів СССДМ з приводу практичної допомоги у навчанні за профілем діяльності центрів або проходять у центрах навчальну практику. Рівень готовності до добровільної соціальної роботи наближений до професійного.

3.  Батьки проблемних дітей та підлітків (дітей-інвалідів , неповнолітніх груп ризику : девіантної , адиктивної поведінки та інші), які об’єднуються в групи самодопомоги. Рівень готовності до добровільної соціальної роботи непрофесійний, самоосвітній.

4.  Фахівці – волонтери (психологи, педагоги, соціальні педагоги, соціальні працівники, юристи, лікарі), які надають консультативну допомогу соціальним працівникам, іншим волонтерам або практичну допомогу клієнтам соціальних служб. Рівень готовності до добровільної соціальної роботи професійний.

28. Опишіть форми і методи соціально – педагогічної роботи з дітьми груп ризику.

Діти групи ризику –це та категорія дітей ,яка з огляду на визначені обставини свого життя більше за інші категорії піддається негативним зовнішнім впливам з боку суспільства та його кримінальних елементів ,що стали причиною дезадаптації неповнолітніх.

Сюди необхідно віднести : дітей –інвалідів ,дітей з неповних родин ,дітей з малозабезпечених родин ,дітей вулиці ,кинутих дітей ,дітей –утікачів ,дітей –сиріт, дітей . які страждають на алкоголізм, токсикоманію, наркоманію ,дітей –злочинців, дітей соціально –педагогічної занедбаності, дітей, які зазнали насильство, дітей девіантної поведінки і т. ін.

Аналіз умов життя таких дітей і підлітків показує ,що неможливо виявити одну головну причину ,яка послужила фактором ризику .

Основними формами і методами профілактичної діяльності є: планові заняття; вивчення психофізіологічних особливостей вивчення документів, опитування, тестування, робота з родичами ,батьками ,друзями .

Методи роботи :

- педагогічна просвіта батьків;

- про слідження особистісних рис дитини (бесіда ,інтерв’ю ,спостереження );

- консультування ,тренінгові заняття ;

- організація матеріальної допомоги ;

- корекція особистісних рис ,набуття навичок щодо подолання проблем формування позитивної соціальної поведінки ;

- створення умов для повноцінного задоволення потреб дитини , розвиток її творчих здібностей ,самореалізація у творчій діяльності ;

- реабілітація та соціальний патронаж;

- діагностика неадекватних стосунків у сім’ї;

- надання притулку по необхідності ;

- вилучення дітей з неблагополучних сімей .

Форми роботи :

Колективні :

Година класного керівника, ігри, конкурси. Свята, вистави, вікторини..

Індивідуальні –потреба індивідуального підходу зумовлена тим ,що будь –який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості через внутрішні умови .

- Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям і психотерапевтичним бесідам .

Групові :

- Тренінгові заняття ,семінари ,відео лекторії ,зустрічі зі спеціалістами ,групи самодопомоги . У рамках групової роботи як окремий метод розглядається метод арттерапії, який виконує реабілітаційну функцію у межах короткотривалого спілкування. Допомога членам групи створити систему взаємодопомоги .