49. Сутність соціального посередництва і консультування.

Одним з видів технологій соціально-педагогічної діяльності є технології соціального консультування. Соціальне консультування – діяльність, спрямована на надання допомоги клієнту у пошуку розв’язання проблемної ситуації; процес, в ході якого спеціаліст допомагає клієнту вивчити і зрозуміти зміст даної проблеми і запропонувати різні варіанти вирішення цієї проблеми. Найчастіше соціальне консультування виступає у формі поради, визначення альтернативних шляхів вирішення проблеми, надання клієнту необхідної інформації. Розрізняють декілька типів соціального консультування:

- загальне консультування клієнтів соціальними педагогами;

- спеціальне консультування клієнтів відповідно до направлення спеціалістами соціальних служб;

- навчальне консультування спеціалістів соціальних служб працівниками керівних установ і організацій;

- договірне консультування спеціалістами соціальних служб з різноманітних питань.

Соціальне консультування вимагає наявності у спеціаліста таких якостей:

1) емпатія;

2) повага клієнта;

3) конкретність і чіткість;

4) знання самого себе;

5) щирість і відвертість;

6) відповідність мови поведінці;

7) уміння працювати з тим, що є на даний момент.

Основними принципами консультування є:

- визначеність;

- добровільність;

- методична грамотність і компетентність.

Процес консультування складається з наступних етапів:

1) з’ясування причин, що змусили клієнта звернутись за допомогою;

2) аналіз, оцінка і діагностика проблеми;

3) формулювання проблеми і визначення цілей консультування;

4) визначення стратегії і плану дій;

5) виконання запланованих дій (рекомендації);

6) оцінка результатів консультації і висновки.

Технологія консультування подібна до технології посередництва. Посередництво може здійснюватись між: державою, організацією та клієнтом; між організаціями чи закладами; між спеціалістами різного відомчого підпорядкування; між різними соціальними групами; міжособистісне посередництво. В посередницькій діяльності виділяють три етапи:

- визначення проблеми клієнта;

- вибір закладу, що зможе допомогти у вирішенні проблеми клієнта;

- допомога клієнту у налагодженні зв’язків і сприяння у прийомі відповідним закладом.

Для кращої ефективності посередництва варто використати такі прийоми:

1) виготовлення виписки для клієнта з переліком установ, їх адресами, телефонами, прізвищами спеціалістів, з якими клієнт спілкуватиметься;

2) написання супровідного листа;

3) попередня домовленість з установою про співпрацю з даним клієнтом;

4) сприяння у організації супроводу клієнту.

50. Технології консультування окремих груп клієнтів

Консультування –це технологія СР яка полягає в дослідженні проблем клієнта, знаходження разом з ними позитивних шляхів їх вирішення, наданні порад і рекомендацій щодо наявності до цього соціальних ресурсів

Консультування сімейне – процес надання консультивної допомоги при подружніх конфліктах і дисгармоніях. Виділяють 7 фаз сімейного консультування:1) створення клімату який забезпечує успіх консультації, консультант повинен переконати клієнта в тому що він має справжній інтерес до його проблем і бажає йому допомогти; 2) створення своєрідного «кантарсису» душевного полегшення, що виникає в наслідок того що людина вперше за тривалий час виговориться з наболілої проблеми; 3) фаза розради, завдання спеціаліста зводиться до зняття деструктивного афективного фону клієнта має переоцінити свою ситуацію, зрозуміти , що вона не є вкрай трагічною, як йому здається; 4) діагноз – консультант повинен зрозуміти в чому причина конфлікту з приводу якого до нього звернулись; 5) ґрунтуючись на своєму діагнозі консультант намагається допомогти клієнту самому поставити діагноз ситуації в яку потрапив. У цьому прцесі активними є 2 сторони, тому цю фазу можна назвати фазою дослідження; 6) має відбутися усвідомлення клієнтом наявних варіантів поведінки і вибір одного з них, всі рішення людина приймає самостійно лише тоді вона буде відчувати себе відповідальною за свої вчинки; 7) закріплення мотивацій до виконання прийнятого рішення.

В робті з особами які здійснювали спроби самогубства важливо пам’ятати про те що суїцидальна активність є суїцидальним способом привернути до себе увагу крайнім засобом вираження почуттів відчаю і безпорадності.

Першим кроком з попередження суїциду має бути встановлення особистого контакту. Слід заспокоїти клієнта, дати можливість виговоритись, висловити йому своє співчуття. У цій ситуації головне – вміння слухати. Наступним кроком є визначення головної проблеми яка лежить в основі суїцидальної активності. Протягом першого і 2-го етапів бесіди важливо визначити ступінь ризику здійснення суїциду, тобто визначити суїцидальний потенціал. Найважливішим показником ризику скоєння самогубства є сформованість і детальне опрацювання плану суїцидальних дій. Якщо клієнт вибрав місце і спосіб відходу життя – це свідчить про те що останній крок дуже близький. Наступний етап –пошук ресурсів для перебирання критичної ситуації. Такими ресурсами можуть бути: сім’я, кар’єра ,близькі люди, втілення мрії та ін. На наступному етапі важливо спільно сформулювати плани дій кризової ситуації. Провідна рольу цьому процесі має належати клієнту. Підсумком цього етапу повинен стати конструктивний план вирішення кризової ситуації. Завершальний етап вселення впевненості клієнти в тому що він обов’язково вирішить свої проблеми. Ініціатива першого кроку повинна належати саме клінту.Завдання консультанта підкреслити успіх цього кроку.