116. Соціальна корекція і терапія. Призначення технологій соціальної роботи у розв’язанні проблем клієнта.

Соціальна корекція – це діяльність соціального суб’єкта з виправлення тих особливостей психологічного, педагогічного і соціального плану, що не відповідають прийнятим у суспільстві моделям і стандартам.

Корекційний вплив здійснюють в різних напрямах.

Відновлення – відтворення тих якостей соціального об’єкта, що переважали до появи відхилення.

Компенсування – посилення якості діяльності соціального об’єкта, що можуть замінити втрачене в результаті певних порушень.

Стимулювання – активація позитивних якостей, діяльності соціального об’єкта, формулювання визначених ціннісних орієнтацій, установок окремих клієнтів, створення позитивного емоційного фону і відносин у мікро соціумі.

Виправлення – зміна негативних властивостей, якостей соціального об’єкта на позитиві.

Соціальна терапія – цілеспрямований процес практичного впливу відповідних державних структур, громадських організацій і обєднань, у тому числі і релігійних, на конкретні форми прояву соціальних відносин чи соціальних дій. Соціальна терапія здійснюється на фоні загального складного становища особистості чи соціальної групи, соціального неблагополуччя, коли соціальна проблема розглядається з точки зору соціальної хвороби, яка потребує виліковування.

Соціальна терапія як технологія соціальної роботи застосовує прийоми, техніки впливу на особистість та її оточення, виходячи із специфіки соціальної ситуації, змісту, завдань соціальної терапії, рівня соціальної структури суспільства, на якій вона проводиться.

Соціальні технології – сукупність способів професійного впливу на об’єкт з метою його поліпшення, забезпечення оптимізації функціонування при можливому теражуванні певної системи впливу. Соціальні технології в соціальній роботі – певні соціальні інститути суспільства, які забезпечують необхідний рівень соціально економічного достатку і добробуту громадян. До них доцільно віднести соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальну опіку і піклування.

Технології соціальної роботи як вид професійної діяльності – це сукупність способів дій, спрямованих на відновлення, збереження чи поліпшення соціального функціонування об’єкта , а також на попередження негативних соціальних процесів, при можливому повторенні певної системи дій.

Провідна перевага технологічного підходу до соціальних процесів полягає в науковому підборі таких методів, засобів і способів діяльності, за допомогою яких можна забезпечити її максимальну результативність. Ключовою ланкою будь – якої технології є детальне визначення кінцевого результату і чіткого шляху її досягнення. Ще однією з позитивних властивостей є відтворення, тобто можливість її реалізації іншою людиною після спеціального навчання, освоєння.

117 Соціальна робота в спільноті (в общині, комуні, місцевому рівні, громаді).

Громада – населення певної географічної місцевості, яке має спільні органи самоврядування; будь яка соціальна група, об’єднана спільною належністю до території, релігії, культури, етносу.

Найчастіше застосовуються в організації соціальної роботи в громаді такі методологічні підходи: концептуальний аналіз; сприяння взаємодії.

Соціальний працівник який, відповідає за організацію процесів у громаді, покликаний забезпечити:

• налагодження і підтримку контактів з індивідами, групами, організаціями;

• розроблення стратегічного аналізу, планування цілей, завдань і пріоритетів;

• співробітництво і переговори з іншими агенціями та професіоналами;

• координацію послуг за місцевим проживанням;

• раціональне використання коштів, призначених на оплату послуг у громаді.

Розвиток роботи в громаді охоплює такі фази:

Організація груп і служб у громаді; Розвиток професіоналізму та компетентності у членів громади; боротьба за зміни, зокрема за зміни в соціальній політиці. Ця боротьба здійснюється на таких рівнях: базова робота,(сім'ями та групами), робота місцевих агенцій, тобто діяльність, очолювана органами влади та організована іншими інститутами; регіональна та національна робота з планування громад.

Методи і форми роботи у громаді охоплюють загальні для соціальної роботи і специфічні для цього напрями виду діяльності: надання соціальних послуг за місцем проживання, вивчення проблем громади, підготовку експертних висновків звернення за субсидіями для громади, взаємодію із ЗМІ, переговори, угоди, конференції, страйки, акції громадської непокори, представництво інтересів громади, вжиття заходів через законодавчі або виконавчі органи.

З огляду на суб’єкт ініціативи, рішень і дій виокремлюють недирективні і директивні методи роботи в громаді. Використання недирективних методів означає, що ініціаторами рішень і дій є член громади, які самостійно визначають свої проблеми, стратегію і практику дій, впроваджують їх, спираються на взаємодопомогу. Директивні методи передбачають ухвалення офіційними особами чи лідером громади рішень про доцільність певних дій, формування на їх підставі відповідних планів. Діяльність членів громади зводиться до участі у функціонуванні ініціативного комітету чи активної групи.