- •1. Зміст і напрямки консультування як технології соціальної роботи.
- •2. Зміст роботи соціального педагога з сім'єю.
- •3. Визначити значення для соціальної роботи основних інструментів соціальної політики.
- •4 Визначить і стисло проаналізуйте кваліфікаційні вимоги до працівників соціальної сфери.
- •5. Об’єкт, предмет, завдання соціальної педагогіки.
- •6. Визначіть вплив Мезо-, Макро- та Мікрофакторів на соціалізацію особистості.
- •7. Особливості експерименту.
- •8. Менеджмент в соціальній роботі.
- •9. Соціальне середовище.
- •10. Особливості соціальної роботи в системі освіти, охорони здоров'я, соціального захисту. Завдання державної молодіжної політики.
- •11. Особливості соціальної роботи з жертвами техногеннних аварій і катастроф,мігрантами, біженцями.
- •12. Визначіть пріорітети і перспективи соціально роботи як професійної діяльності.
- •13. Визначте соцально-психологічні і психолого-педагогічні умови розвитку дітей і молоді з особливими потребами у ході реабілітаційної роботи з ними.
- •14. Визначте специфіку соціальної терапії з людьми, схильними до девіантної поведінки.
- •15. Визначте специфіку технологій соціальної роботи з людьми, що мають особливі потреби
- •16. Визначте сутність поняття об’єкт і суб’єкт соціальної роботи. Специфіка соціальної роботи з різними групами клієнтів.
- •17. Визначіть сутність поняття "особистість", її залежність від середовища.
- •18. Поняття "Соціальні технології". Технології в соціальній роботі. Див 22.
- •19. Форми та методи роботи з алкоголе- та наркозалежними людьми.
- •20. Державна система освіти в Україні. (Закон про позашкільну освіту).
- •21. Класифікація методів соціальної роботи .Сутність специфічних методів соціальної роботи : нагляд , догляд ,соціальна робота на вулиці ,соціальна анімація , волонтерство .
- •22. Класифікація технологій в соціальній роботі .
- •24.Обгрунтуйте актуальність соціальної експертизи і соціальної профілактики у соціальній роботі.
- •25. Обгрунтуйте актуальність соціальної роботи у сфері культури (культурно –дозвільнєва діяльність ).
- •26. Опишіть досвід соціальної роботи в сша .
- •27.Опишіть основні підходи до волонтерської роботи .
- •28. Опишіть форми і методи соціально – педагогічної роботи з дітьми груп ризику.
- •29.Організаційно–розпорядницькі методи соціальної роботи. Дайте визначення поняття « економічні методи соціальної роботи » та їх роль у розв ‘язанні проблем .
- •30.Охарактеризуйте державну молодіжну політику в Україні. Технології соціальної роботи з проблемними групами молодих людей.
- •31.Охарактеризуйте завдання посередництва в соціальній роботі. Правові основи соціальної роботи.
- •33.Охарактеризуйте зміст соціального проектування як технології соціальної роботи та її використання у сфері соціальног захисту населення.
- •34. Охарактеризуйте знання і навички соціального педагога відповідно до різних сфер діяльності.
- •35. Значення дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, як умови впливу на особистість. Роль соціального педагога в організації навчально-виховного процесу.
- •36.Охарактеризуйте методи соціальної роботи. Дивіться 21 питання.
- •37.Охарактеризуйте молодь як своєрідну соціально-демографічну групу.
- •39. Охарактеризуйте нормативно-правові засади соціального забезпечення
- •40.Охарактеризуйте основні технології терапії
- •41. Особливості технологій в ср. Див. 15. 22
- •42. Провідні напрями ср як практичної діяльності.
- •32.Охарактеризуйте зміст соціальних послуг. Соціальне обслуговування і соціальний захист вразливих верств населення.
- •43. Система соціально-педагогічної підтримки дітей та молоді. Див. 22 Прогресивний досвід ср в зарубіжних країнах.
- •44. Система соціального захисту населення в Україні.
- •46. Соціальна структура суспільства: основні види та елементи. Проблеми бідності та безробіття.
- •48. Специфіка соціальних технологій з людьми похилого віку.
- •49. Сутність соціального посередництва і консультування.
- •50. Технології консультування окремих груп клієнтів
- •63.Проаналізуйте особливості соціальної профілактики як технології в ср. Приклади технологій роботи з різними групами клієнтів.
- •54.Підгутуйте зміст бесіди з активом учнів класу з питань його роботи з педагогічно занедбаним учнем
- •55.Підгутуйте фрагмент бесіди з педагогічно занедбаним учнем на предмет виявлення його інтересів, потреб, нахилів, життєвих планів
- •59. Міжнародні стандарти захисту материнства та дитинства. З у "Про захист дитинства"
- •60. Місце соціології в теорії і практиці соц. Роботи.
- •61. Нормативно правові засади соціального страхування.
- •62. Соціальний захист материнства та дитинства.
- •63.Проаналізуйте особливості соціальної профілактики як технології в ср. Приклади технологій роботи з різними групами клієнтів.
- •62. Проаналізуйте предмет, завдання та функції соціальної педагогіки
- •63. Проаналізуйте різні підходи до визначення поняття «Технологія» в соціальній роботі.
- •65. Проаналізуйте соціальні статуси і ролі як складові соціальної структури суспільства. Концепція державної сімейної політики.
- •Мета і основні напрями Концепції
- •66.Проаналізуйте структуру соціологічної системи знань.
- •67 Проаналізуйте форми і методи соціальної реабілітації як технології соціальної роботи. Наведіть приклади інших технологій
- •68. Реалізація технологій в ср. Робота з випадком.
- •69. Розкрийте зміст командної ( мульти- і міждисциплінарної) роботи у межах соціальної роботи . Менеджмент соціальної роботи.
- •72.Соціально-педагогічна робота з обдарованими дітьми
- •73. Поняття соціальної експертизи
- •77. Основні напрями соціальної роботи з дітьми та молоддю
- •78.Індивідуальна робота як метод соціальної роботи
- •79.Сутність методів ср у розвя занні соц проблем
- •80.Сутність методів, які використовуються в ср
- •81. Розкрийте сутність основних технологій в соціальній роботі .
- •82. Розкрийте сутність педагогічних , психологічних і соціологічних методів соціальної роботи . Охарактеризуйте соціологічні методи .
- •83 .Розкрийте сутність поняття «соціальні інститути » , охарактеризуйте їх роль у суспільному житті та вплив на соціалізацію людини .
- •84. Розкрийте сутність поняття «цінності соціальної роботи ».
- •85. Розкрийте сутність професії соціального працівника .Субєкти і обєкти соціальної роботи .
- •87. Розкрийте сутність психолого-педагогічних методів соціального виховання.
- •90. Розкрити сутність соц.Роб. З різними типами сімей.
- •91)Розкрийте сутність соціальної роботи у сфері зайнятості. Розв”язання проблем безробітних людей.
- •92.Технології посередництва
- •93)Розкрийте сутність третього сектору та його роль у соціальному захисті населення. Волонтерство і громадські організації в соціальній роботі.
- •94)Розкрийте технологію соціальної діагностики в соціальній роботі і використання її результатів у практиці роботи соціальних служб.
- •98)Розробіть заходи для проведення соціальної профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі .
- •99. Розробіть схему правових основ забезпечення опіки та піклування.
- •101.Алгоритм соціальної роботи з клієнтом. Див. Пит112. 113
- •Досвід вивчення здорового способу життя молоді Анкета Прізвище, імя, по батькові (залежно від типу анкети).
- •103. Складіть діагностичний інструментарій для проведення соціальної діагностики певної соціальної групи чи окремої особи.
- •111. Складіть план (програму) роботи соціального працівника з певним клієнтом: мета, завдання, соціологічні і психологічні методи і форми роботи.
- •113 Складіть план бесіди з учнем з приводу того, що він допустив негативний вчинок
- •114. Складіть програму соціальної адаптації дитини, яка залишилася без піклування батьків до прийомної сімї.
- •116. Соціальна корекція і терапія. Призначення технологій соціальної роботи у розв’язанні проблем клієнта.
- •117 Соціальна робота в спільноті (в общині, комуні, місцевому рівні, громаді).
- •118. Соціальна робота у розв’язанні проблем неповнолітніх.
- •119. Соціальне сиріцтво в Україні.
- •120. Соціальні послуги населенню. Визначте специфіку потреб у соціальних послугах в умовах сільської місцевості і великого міста.
- •121. Сутність соціальної політики та соціальних реформ в Україні.
- •122 Сутність соціальної реабілітації як технології соціальної роботи
- •123 Сучасні підходи до організації соціально-педагогічної діяльності у школі та спеціальних навчальних закладах.
- •124. Теорія соціальної роботи. Визначіть місце ср в системі наук.
- •128. Традицїї християнського виховання України та їх використання у соціальній роботі.
20. Державна система освіти в Україні. (Закон про позашкільну освіту).
Напрями роботи соціального педагога у навчальному закладі.
Система освіти України складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту,
Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім’ї та дошкільних закладах освіти у взаємодії з сім’єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їх всебічного розвитку, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання. Дошкільними закладами освіти є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсую чого Для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші.
Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.
Повна загальна освіта в Україні є обов’язковою і надається у різних типах закладів освіти. Основним з-поміж них є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: І – початкова школа ( 1-4 класи), що забезпечує початкову загальну освіту, ІІ – основна школа ( 5-9 класи), що забезпечує базову загальну середню освіту, ІІІ – старша школа ( 10-11 класи), що забезпечує повну загальну середню освіту.
Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи ( з поглибленим вивченням окремих предметів або початковою допрофесійною підготовкою), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань.
Позашкільна освіта та виховання спрямовуються на розвиток здібностей, талантів у дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному самовизначенні.
До позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.
Професійно-технічна освіта зорієнтована на здобуття професії, перепідготовку, підвищення професійної кваліфікації. Відповідними закладами освіти є: професійно-технічні училища, професійно-художні училища, професійні училища соціальної реабілітації, училища-агрофірми, училища-заводи, вищі професійні училища, навчально-виробничі центри, центри підвищення і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсові комбінати, інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Вищими закладами освіти є : технікуми (училища), коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети та інші.
Для вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: І – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; ІІ – коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; ІІІ і ІY рівні ( залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.
Післядипломна освіта ( спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) сприяє одержанню нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглибленню професійних знань, умінь за спеціальністю, професією. До закладів післядипломної освіти належать: академії, інститути, (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих закладів освіти ( філіали, факультети, відділення та інші); професійно-технічні заклади освіти; відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.
Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіо навчальні програми тощо.
Органи освіти: їх функції та структура.
Органами державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти і науки; міністерства і відомства України, які мають навчально-виховні заклади; Вища атестаційна комісія (ВАК) України; відділи ( управління) освіти місцевих державних адміністрацій.
Центральним органом державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти і науки. Його повноваження визначено законом України “Про освіту” та “Положенням про Міністерство освіти України”. Міністерство бере участь у виробленні державної політики в галузі освіти та втіленні її в життя, визначенні основних напрямків розвитку освіти, здійснює координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування, забезпечує зв’язок з іншими державами, організовує впровадження в практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду, проводить атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів республіканського значення.
При Міністерстві освіти та науки функціонує Вища атестаційна комісія, яка здійснює атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів. Міністерству підпорядковані вищі навчальні заклади, Академія педагогічних наук та її науково-дослідні інститути.
Центральні органи державного управління освіти також беруть участь у виробленні та втіленні в життя державної політики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів, у визначенні перспектив та напрямів розвитку освіти, вимог до її змісту, рівня й обсягу, нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчально-виховних закладів.
При обласних, районних ( міських ) державних адміністраціях створюються відповідні структурні підрозділи, які здійснюють управління освітою: при обласній державній адміністрації – управління освітою, при районній ( міській ) – відділ освіти, при сільських і селищних радах народних депутатів – комісії з питань освіти.
Управління освіти, з одного боку, підпорядковане Міністерству освіти в області, а з другого – обласній державній адміністрації. Воно здійснює керівництво освітою в області. Йому підпорядковані обласний інститут післядипломної освіти, обласні станції юних техніків, натуралістів, туристів, загальноосвітні навчально-виховні заклади інтернатного типу, інші освітні установи.
Управління освіти обласної державної адміністрації аналізує стан освіти в області, організовує розробку і виконання регіональних програм розвитку освіти національних меншин, забезпечує розвиток мережі навчально-виховних закладів області, проводить їх ліцензування та атестацію. До його функцій входить і впровадження затверджених Міністерством освіти і науки нових освітніх технологій, здійснення контролю за діяльністю відділів освіти в районах, містах, організаціях державного інспектування підпорядкованих установ та закладів освіти, в тому числі післядипломної.
Управління освіти укладає і припиняє контракти з керівниками закладів освіти, що знаходяться в його підпорядкуванні, аналізує виконання умов контракту керівниками вищих навчальних закладів ІІІ рівня акредитації, професійно-технічних закладів, формує замовлення на методичну, педагогічну літературу, навчальні програми, посібники, бланки суворої звітності та інше.
Відділ освіти підпорядкований, з одного боку, управлінню освіти обласної держадміністрації, а з другого – районній ( міській ) державній адміністрації. Він здійснює безпосереднє керівництво навчально-виховними закладами (загальноосвітніми школами, ліцеями, гімназіями, дошкільними закладами, позашкільними установами), а також районними (міським) методичним кабінетом, аналізує стан освіти в районі (місті), подає пропозиції місцевим органам влади щодо зміцнення навчально-матеріальної бази закладів освіти, сприяє створенню різних типів закладів освіти, організовує навчання обдарованих дітей, а також дітей, які мають вади у фізичному і розумовому розвитку, сприяє влаштуванню до інтернат них закладів дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківського піклування, організовує роботу психологічної служби, соціально-педагогічного патронажу в закладах освіти, визначає потребу закладів освіти у педагогічних кадрах і задовольняє її, проводить атестацію педагогічних працівників району, аналізує використання бюджетних коштів на освіту та інше.
До органів громадського самоврядування в системі освіти належать загальні збори (конференція) колективу; рада навчально-виховного закладу; районна, міська, обласна конференції працівників освіти; районна, міська ради з питань народної освіти; всеукраїнський збір працівників освіти.
Змістом діяльності самоврядування є самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, наукової, методичної, фінансово-господарської , виробничо-комерційної діяльності; участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного замовлення та замовлень місцевого значення; визначення змісту шкільного комплексу освіти, форм і методів навчання; прийняття на роботу педагогічних та інших працівників; здійснення громадського контролю за організацією харчування в навчально-виховних закладах.
Важлива функція органів освіти – інспектування діяльності закладів освіти. Під інспектуванням розуміють систему державного контролю за станом виконання закладами й установами освіти постанов, директив і вказівок уряду в галузі освіти, навчальних планів та програм, інструкцій та указів і розпоряджень керівних органів з одночасною практичною допомогою тим, кого контролюють, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.
Функції соціально-педагогічної роботи спеціаліста у загальноосвітньому навчальному закладі.
Діагностична – вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об’єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання, позитивних сил у громаді та джерел негативного впливу на дітей та підлітків.
Прогностична – прогнозування на основі спостережень та досліджень динаміки розвитку негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на особистість чи групу.
Консультативна – надання порад, рекомендацій учням, батькам, учителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.
Правозахисна – забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їхніх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах дітей, міліції, органах соціального захисту тощо).
Профілактична– переконання учнів у доцільності дотримання певних норм та правил поведінки стосовно суспільних норм, здоров’я, способу життя тощо.
Організаторська – забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім’ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі.
Координаційно-посередницька – налагодження взаємодії між закладом освіти та різними соціальними інституціями (медичними, позашкільними, культурними, спортивними закладами, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, неурядовими організаціями тощо), колективом педагогів та учнів з метою спільного вирішення проблем соціального становлення та розвитку особистості.
Функція фандрейзингу – пошук додаткових ресурсів для вирішення соціально-педагогічних завдань.
На основі цих функцій ми визначаємо зміст та напрямки соціально-педагогічної роботи соціального педагога у загальноосвітньому навчальному закладі:
-
вивчення соціально-психологічних особливостей дітей та соціально-педагогічного впливу мікросередовища навчального закладу на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв’ювання, тестування, аналізу документів тощо;
-
захист прав та інтересів дітей, що здійснюється через дотримання положень міжнародних та вітчизняних нормативно-правових документів в умовах школи та сім’ї; турботу про дітей, які за певних причин виключені зі школи; захист прав дітей, що є представниками національних меншин; виявленні дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час, і вирішення питання їх освіти; сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг;
-
інтеграція дітей, які мають функціональні обмеження чи проблеми зі здоров’ям у середовище загальноосвітнього навчального закладу;
-
виявлення дезадаптованих дітей, встановлення причин дезадаптації та надання їм необхідної допомоги;
-
проведення просвітницько-профілактичної роботи з учнями та батьками;
-
корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво в творчому розвитку особи та групи, які сприятимуть оволодінню підлітками новим досвідом, допомозі в розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє “Я“, підтримці ініціатив окремого учня чи групи, створенні умов для самореалізації;
-
стимулювання соціально-значимої діяльності учнів, як-от: залучення до діяльності дитячих та молодіжних організацій; волонтерської роботи в різних соціальних службах; залучення до занять у гуртках, секціях тощо;
-
стимулювання та підтримка соціальних ініціатив учнів;
-
вивчення особливостей життєдіяльності дітей в умовах сім’ї шляхом соціального інспектування та забезпечення за необхідності соціального патронажу та соціального супроводу сім’ї;
-
організація внутрішньо шкільного моніторингу з метою своєчасного виявлення та вирішення соціально-педагогічних проблем дітей, батьків, педагогічного колективу;
-
налагодження взаємодії з представниками педагогічного колективу школи, інших інститутів соціального виховання мікрорайону школи, територіальної громади.
-
соціально-педагогічне дослідження мікрорайону школи з метою його соціальної паспортизації, що дає можливість мати інформацію: про інші соціальні інститути, які надають послуги дітям та молоді; неурядові організації соціального спрямування, організації потенційних спонсорів; місця стихійного групування підлітків; проблемні зони в мікрорайоні, громаді тощо.
Очевидно, що окреслені напрями роботи соціального педагога деталізуються відповідно визначених соціально-педагогічних проблем кожного загальноосвітнього навчального закладу, категорій учнів, які у ньому навчаються, і потребують особливої уваги соціального педагога (учні з адиктивною та делінквентною поведінкою, учні з неблагополучних сімей, прийомних сімей, діти з функціональними обмеженнями тощо).
Існуюча практика професійної діяльності практичного психолога та соціального педагога у загальноосвітньому навчальному закладі вказує на необхідність створення в ній окремого структурного підрозділу – соціально-психологічної служби у складі соціального педагога, психолога, медичного працівника. Мета діяльності такої служби полягає у забезпеченні доступної та своєчасної кваліфікованої соціально-психологічної допомоги дітям, батькам та педагогічному колективу. Працівники служби можуть надавати такі соціальні послуги:
-
педагогічні (консультування батьків та дітей; послуги з організації дозвілля; просвітницькі послуги для батьків щодо формування навичок батьківської компетентності; послуги в організації домашнього навчання дітей-інвалідів; соціальний патронаж проблемних сімей; посередництво між учнями та батьками, учнями та педагогами тощо);
-
психологічні (консультації з психологічних проблем; психотерапевтичні послуги; послуги з психодіагностики та психокорекції; соціально-психологічні тренінги; послуги з профорієнтації тощо);
-
соціально-медичні послуги (інформування учнів щодо дотримання гігієнічних правил, організації раціонального харчування, попередження хвороб, які передаються статевим шляхом, шляхів передачі ВІЛ, наслідків вживання наркотичних речовин, алкоголю; сприяння в необхідному лікуванні дітей, які цього потребують тощо);
-
юридичні послуги (допомога в оформленні відповідних документів для визначення соціального статусу дітей, позбавлених батьківського піклування; послуги щодо отримання відповідних пільг для різних категорій дітей; представлення інтересів дітей у правоохоронних органах, послуги з правової просвіти неповнолітніх тощо).
Таким чином, для забезпечення ефективної професійної діяльності соціального педагога у закладах освіти у сучасних соціокультурних умовах необхідно:
-
чітко розмежувати функціональні обов’язки практичного психолога та соціального педагога у закладах освіти у відповідних нормативних документах МОН України;
-
розробити посадові інструкції соціального педагога для закладів освіти різного типу (загальноосвітні навчальні заклади, школи-інтернати різного типу, дитячі будинки, школи соціальної реабілітації тощо);
-
започаткувати наукові дослідження щодо вивчення різних напрямів діяльності соціального педагога у закладах освіти.