63.Проаналізуйте особливості соціальної профілактики як технології в ср. Приклади технологій роботи з різними групами клієнтів.

Соціальна профілактика - вид соціальної роботи, спрямованої на запобігання складним життєвим обставинам сімей, дітей та молоді, аморальній, протиправній поведінці в сім'ях, серед дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді і запобігання такому впливу та поширенню соціально небезпечних хвороб серед дітей та молоді.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про соціальну роботу з дітьми та молоддю (ст.1) м.Київ, 21 червня 2001 року N 2558-ІІІ ( В редакції Закону N 878-VІ від 15.01.2009 )

Профілактика – це сукупність державних, суспільних,соціально-медичних і організаційно-виховних заходів,спрямованих на попередження, усунення або нейтралізацію основних причин і умов,що викликають різного роду соціальні відхилення в поведінці.

Під профілактикою в СР розуміють насамперед науково обґрунтовані і вчасно початі дії,спрямовані на:

• запобігання можливим фізичним,психологічним або соціокультурним обставинам в окремої людини, вхідних у групу соціального ризику;

• збереження,підтримку і захист нормального рівня життя і здоров’я особистості;

• сприяння особистості в досягненні соціально значущих цілей і розкриття її внутрішнього потенціалу.

Соціальні відхилення можуть бути викликані різними причинами й обставинами. З огляду на це можна виділити кілька типів профілактичних заходів:

• нейтралізуючі;

• компенсаторні;

• ті,які випереджують виникнення обставин,що викликають соціальні відхилення;

• ті,що усувають небезпечні обставини соціалізації;

• контролюючі проведену профілактичну роботу і її результати.

Існує первинна,вторинна та третинна профілактика.

Первинна профілактика – сукупність методів та засобів, спрямованих на попередження негативних явищ у середовищі шляхом розповсюдження відповідної інформації завдяки ЗМІ, цільовим семінарам,буклетам та листівкам і т.п.

Вторинна профілактика реалізується шляхом здійснення цільових заходів через державні органи влади та завдяки спрямованості соціальної політики щодо осіб групи ризику.

Третинна профілактика – це процес здійснення заходів щодо надання особі втраченого соц. статусу, та повернення її у відповідний соц. інститут ( навчальний заклад, сім'ю, робочий колектив)

Соціальна профілактика застосовується для попередження:

• насильства в сім’ях;

• негативних явищ у молодіжному середовищі;

• появи явища «діти вулиці»;

• виникнення передчасного синдрому старіння у людей похилого віку;

• появи ВІЛ/СНІД;

• насилля над жінками;

• алко- та наркозалежності

• правопорушень серед молоді;

де соціалізації та появи девіантної поведінки.

№51. Охарактеризуйте технології соціальної роботи у сфері зайнятості.

Соціальна робота y сфері зайнятості,є важливим напрямком соціального захисту різних цільових груп i катeгopiй. населення, ії відрізняють свої особливі форми, методи роботи, соцiальні технології, сфери соціального впливу. Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Безробітними визнаються працездатні громaдяни працездатного вiкy, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів i зареестровані y державній

службі зайнятості як такі, щo шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У paзi неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано прой­ти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їx особистими заявами з восьмого дня після реестрації y центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботy.

Держава гарантує працездатному населенню y пpацездатному віці в Украні певнi права: добровільність npaці, вибір а6о зміну пpoфecii та виду діяльності. В країні діє розвинена мережа державних закладів i установ, які уповноважені проводити працевлаштування громадян, надавати їм соціальні послуги. Основними з них є Державна служба зайнятості.

Напрямки роботи i види послуг державної служби зайнятості

Державна служба зайнятості аналізує i прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення й державні органи упрaвління про стан ринку праці; консультує громадян, власників підприємcтв, установ i організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи i забезпечення робочою силою.

Форми працевлаштування y службах зайнятості Оргонізоція громодських робіт. Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участі державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, організують проведення оплачуваних громaдських робіт на підприєствах, в установах i організаціях комунальної власності i за догово­рами на інших підприємствах, в установах i організаціях. 3 особами, які бажають брати участь y громадських роботах, укладається строковий трудовий договір з правом його продовження за погодженням сторін до вирішення питания про їхнє працевлаштування на підходящу роботу. У разі закінчення встановленого строку виплaти допомоги по бeзробіттю громадянин має переважне право на здобуття іншої професії (спеціальності) i участь в оплачуваних громадських роботах на період — до надання йому підходящої роботи.

Професійна підготовка і перепідготовка незайнятих громадян.

Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, безробітних, може провадитись у випадках: неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації; необхідності змінити кваліфікацію у звязку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина; втрати здатності виконання роботи за попереднюю професією; пошуку роботи вперше і відсутності професії.

Надання компенсації і допомог.

1.Надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

2. Подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім′ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні. Особливі гарантії надаються працівникам які втратили роботу у звіязку із змінами в організації виробництва і праці.

Розмір мотеріальної допомоги в період професійної підготовки ma перепідготовки

Громадянам, зареєстрованим y державній службі зайнятості як такі, щo шукають роботу і безробітні, в період професійної підготовки i перепідготовки виплачується матеріальна допoмога в розмірі_,, 75 процентів їхньої середньої заробітної плати за останнім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, щo склалася в народному господарстві відповідної галузі за минулий місяць, i не нижче встановленого законодавством poзмipy мінімальної заробітної плати. Громaдянам, які звільнилися з підприємств, установ i організацій з інших причин або які вперше шукають роботу, aбо тривалий час (більше шести місяців) не працюють, aбo закінчили навчання y професійно - технічних i вищих закладах освіти чи звільнилися зi строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, зареєстрованим y державній службі зайнятості як такі, щo шукають роботу i безробітні, y період професійної підготовки i перепідготовки виплачусться матеріальна допомога y poзмірi допомоги по безробіттю, передбаченої для цієї категорії громадян.

Умови виплати допомоги по безробіттю громодянaм, зареєстрованим на загальних підставах

У державній службі зайнятості громадяни реєструються на эагальних підставах як такі, щo шукають роботу. Право на допомоry по безробіттю мають незайняті (непрацюючі) громадяни, визнані y встановленому порядку безробітними. Допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина y державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох poків; для ociб передпенсійного віку — до 720 календарних днів, a громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безро6іттю виплачусться не більше 180 календарних днів. У період пошуку роботи та безробіття громадянин зобов'язаний сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій працівників державної служби зайнятості.

Розміри допомоги по безробіттю громадянaм, зареєстрованим на загальних підставах

Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах y державній службі зайнятоcті як такi, щo шукають роботу, визнані y встановленому порядку безро6ітними i мають право на одержання дoпомоги по безробіттю, гарантусєься їі виплата y poзміpi:

1) не менше 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, aле не більше середньої заробітної плати, щo склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, i не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, щo передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів;

2) не нижче встановленого законодавством poзмірy мінімальної заробітної плати — y вcix інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (більше шести місяців) перерви.

Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється y paзi:

1) працевлаштування безробітного; поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

2) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;

3) проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

4) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу.

Матеріальна допомого по безробіттю

Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю

можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріaльну допомоry по безробіттю y poзміpi до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім і не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У paзi смерть безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, членам сім'ї безробітного aбo особі, яка здійснювала поховання, виплачується допомога на поховання y poзмipi, встановленому законодавством. Кожному з членів сім'ї, які перебувають на утриманні безробітного, a також громадянам, y яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіпю, надаеєься одноразова матеріальна допомога y розмірі 50 процентів установленої законодавством мінімальної заро6ітної плати.

Добровільне соціальне строхування зайнятості

Громадяни можуть укладати з органами державного страхyвання договір на випадок втрати роботи. Порядок, періодичність та умови страхування визначаються законодавством України. громадянй, які уклали такі договори, не втрачають права на одержання допомоги по 6езробіттю aбo матеріальної допомоги в період професійної підготовки i перепідготовки. Законодавством України можуть передбачатися за рахунок бюджету держави додаткові гарантії громадянам, вивільнюваним з підприємств, що підлягають ліквідації y зв'язку iз здійсненням заходів щодо поліпшення екологічної обстановки або внаслідок стихійного лиха. Контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюсться місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, відповідними державними органами, інспекціями служби зайнятості та профспілковими о6'еднаннями.

Працевлаштування молоді

Посилення кризових тенденцій на ринку працi одними з перших досліджували соціологи, які відмічали, що найбільший попит на пpацю має молодь. У колективній монографії "Молодь України у дзеркалі соціології" зосереджується увага на економічній активності молоді, тенденціях на ринку праці:

• зростання загального рівня економічної активность населення, зокрема за paxyнoк попиту на робочі місця та самозайнятоcті y неформальній економіці;

• перевищення y декілька paзiв рівня безробіття y порівнянні iз зареєстрованим, МУКУ-010411 показники прихованого безробіття;

• відмінності гендерної та вікової структур реального безpобіття;

• чинники конкурентоспроможності громадян на pинку првці;

• ієархія причин, за якими значна частка громадян не зверталися по допомогу в державну службу зайнятості;

• масштаби та якісні характеристики зайнятості населення_.в тіньовій економіці;

• обсяги залучення дітей молодше 15 poків до працi, y тому числі оплачуваної.

Головною ознакою становища молоді на ринку працi диспропорція mix пропозицією та попитом на робочу силу. Більшість молодих людей, особливо тих, що навчаються, прагнуть працювати i мати власне джерeло для існування. Це підтверджує відносно високий рівень економічної активності громадян віком 15-29 років. Одними з проблем є вимушена незайнятість, зайнятість молоді віком від 15-19 років, безробіття серед сільського населення, працевлаштування молодих спеціалістів. Зокрема, найменш конкурентоспроможною на ринку праціi є міська молодь віком 15-19 poків, яка здебільшого не має професійної освіти i досвіду роботи. 3-поміж цієїi категорії майже кожен другий з економічно активних- безробітний, що становить 10% усіх безробітних.

Найбільш поширеними сеpед молоді формами трудової, економічної активності є трудова міграція (можливість виїздити на заробітки із збереженням колишнього місця основної роботи, навчання чи стажування за направленням фірми, що гарантує місце роботи після повернення); зaлучення молоді до підприємницької діяльності (торгівля, сфера обслуговування, сільське господарство, переробне виробництво, вирoбництво продуктів харчування i споживчих товарів. Досить важливими джерелами доходів для молоді є також такi види незареєстрованої діяльності, як робота водієм на власному автомобілі, заняття домашніми ремеслами, будівельними, ремонтними роботами.

Форми і методи роботи центрів ССМ щодо сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості молоді.

Пріоритет y профорієнтації тa сприянні вторинній зайнятості молоді нaлежить центрам соціальних служб для молоді, які використовують такі форми роботи:

• нaдання групової профконсультаційної допомоги y форглі лекцій, зустрічей з працівниками різних професій, "круглих столів" з проблем профоріентації та працевлаштування, семінарів, конференцій;

• проведення індивідуальної профконсультаційної роботи y спеціально створених консультативних пунктах, в яких проводиться тестування, анкетування, реалізація тренінгових програм для безробітньої молоді;

• залучення підлітків i молоді до профінформаційних масових заходів — проведення "Днів соціального захисту молоді", "Днів відкритих дверей", "Ярмарок вакансій";

• нaдання клієнтам інформації про можливіcть перекваліфікації чи підвищення кваліфікації.

lнноваційнi форма вторинної зайнятості молоді:

• виїзні консультування сільської молоді з питань працевлаштування;

• патронаж окремих категорій молоді, зокрема неповнолітніх, які потребують соціальної адаптації та працевлаштування;

• збори-семінари керівників підприємств, господарств та фірм регіонів з питань працевлаштування та проходження практики студентів y літній період.

Технології працевлаштування нормадян у центрах зайнятості.

Державним центром зайнятості затверджено (2000 рік) єдину технологію обслуговування населення в центрах зайнятості. Технологія обслуговування населення в центрах зайнятості (СТОН) — це система способів надання клієнтам державної служби зайнятості соцiальних послуг на основі раціонального поділу i спеціалізації праці персоналу служби на скоординовані між собою стандартні уніфікoвані процедури. B основі ЕТОН містить 6 цільових блоків: фoрмування функціональних секторів; посилення взаємодії із роботодавцями; активізація власних зусиль клієнтів, спрямованнх на влаштування свого життя, підвищення відповідапьності людини перед собою, своєю сім'єю i суспіпьством

Формування функціонапьник cекторів. У центрах зайнятості створюється вісім функціональних секторів: 1-диспетчерсько-консультаційний; 2-самостійного пошуку вакансій; 3-профінформаційний; 4-реєстраційно-прийомний; 5-активної підтримки безробітних; 6-взаємодії з роботодавцями; 7-навчання i психолопчного розвантаження персоналу; 8 - aдміністративно-господарський.

У диспетчерсько-консультаційному центрi знаходиться poбоче місцe диспетчера-консультанта. Він першим зустрічає клієнтів, пояснює їм цілі прибуття i направляє їх до спеціалістів. Метою сектору самостійного пошуку вакансій є надання клієнтам можливості самостійно підібрати собі найкращий варіант працевлаштування. У профінформаційному секторі є література з описом професій (спеціальностей); довідкові матеріали про навчальні заклaдн i перелік професій, за якими організує роботу центр зайнятості, a також "паспорти" організацій, які висвітлюють історію підприємства, йогo виробничу діяльність, наявність соціально-побутової сфера. Кожен клієнт має можливість y цьому секторі самостійно чи за допомогою спеціаліста ознайомитися з наданими матеріалами. У ресстраційно-прийомному секторі провoдяться співбесіди при реєстрації клієнтів, a також при їx повторному відвідуванні центрів зайняіості.

Посилення взаємодії з роботодавцем

Відповідно до посередннцьких функцій слyжби зайнятості забезпечують роботодавців інформацією про професінно-кваліфікаційний склад зареєстрованих осіб, надають їм можливість без значних матеріальннх i організаційних зусиль підібрати необхідних працівників, організують професійне навчання кадрів.

Активізація власних зусиль клієнтів з влаштування свого життя, підвищення відповідальності людини перед собою, своєю сім′єю i суспільством.

Ефективним засобом активізації клієнтів служб зайнятості є розробка за допомогою центру зайнятості спеціальних планів самостійного пошуку роботи. Такі плани допомагають клієнтам систематизувати свої зусилля з пошукy роботи, a спеціалістам — бiльш цілеспрямовано сприяти громадяннну.

Диспетчеризація прийому клієнтів.

Сенс диспетчеризації поляє в тому, щоб розробити спеціальні про­цедури i oперації для того, щоб направляти кожного клієнта до пoтрібного cпеціаліста, a також раціонально розподілити реальних і потенційних вірвідувачів між спеціалістами, виходячи із мінімізaції часу очікувань.

Раціонізація докуменообігу y забезпеченні спеціалістів необхідними документами клієнтів перед початком роботи з ними, peгламентації маршрутів pyxy персональних cправ клієнтів і персональних карток

ЄТОН зумовлює наявність y кожному центpі зайнятості спеціальної посадової особи — спеціаліста з організації документообігу, створення особистих картотек i архівів. Картотека формується на стелaжах (шафах, полицях) відповідно з робочими місцями спеціалістів, які здійснюють функції працевлаштування. Архіви створюються двох типів: оперативні (знаходяться y центрах зайнятості базового рівня) і довгострокові знаходяться в центрах регіонального рівня для клієнтів, які зняті з обліку два чи більше poків тому

Створення умов для високооплачуваної праці.

Створенню умов для високоплачуваної праці сприяють спеціальні заходи з організацїі працi i відпочинку співробітників центрів зайнятості.

7 березня 2002 року Президент України затвердив Державну програму зайнятості населення на 2001-2004 роки. Вона є механізмом реалізації держaвної стратегії сприяння зайнятості населення в Україні на період до 2005 року. Мета Програми — эабезпечити прове­дения державної політикн зайнятості населення, заплбігти масовому безробіттю внаслідок cтруктурної перебудови економіки, створити додаткові гарантії щодо працевпаштування працездатних громадин працездатиого віку, які потребують соціального захисту i не здатні з незалежних від них причин на рівних конкурувати на ринку працi, соціального захисту безробітннх шляхом реалізації Законів Украіни

"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість насел Основними

завданнями програми є:

• оцінка стану націонапьного ринку праці та прогнозних парaметрів трудового отенціалy, обсягів зайнятості, створення робочих місць та рівня беэробіття;

• визначення основних напрямів державної політики зайнятості населеня та її реалізація;

• координація зусиль центральних i місцевих органів виконавчої влпади, пов'язаних з розробленням та виконанням заходів регулювання ринку працi;

Реалізація Програми здійснюється через щорічні плани дій. В них визначаються конкретні заходи, терміни, завдання i кoло відповідальних осіб за виконання Програми.

Програма спрямована на забезпечення подальших пеpетворень y соціально-трудовій cфepi, підвищення ефективності праці та посилення соціального захисту населення від безробіття. Необхідною yмовою їі peaлізації є тісний взаємозв'язок політики зайнятості та еконoмічної політики держави, консолідація зусиль ycix гілок влади, діяльність яких пов'язана з вирішенням проблеми зайнятості населення, a Також об'єднань роботодавців і профспілок. Програма передбачає посилення ролі та відповідальності органів вдали i соціальних партнерів за реалізацію політики зайнятостi.

№52. Охарактеризуйте технологію здійснення соціологічного дослідження.

Соціологічне дослідження є досить складною справою, потребує серйозної i тривалої підготовки. Надійність i цінність отриманої інформації безпосередньо залежить від оволодіння правилами, технологією його підготовки i проведення. Соціологічне дослідження — система логічно послідоаних методологічних, методичних та органіэаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес.

Основні функції соціологінного дослідження:

• пізнавальна — відкриває нові знання про функціонування i розвиток суспільства та його окремих сфер, про сутність соціальних явищ і процесів, роль людини них, дає змогу побудувати цілісну картину реального життя cоціумy, спрогнозувати його розвиток;

• метгодологічна — забезпечує реалізацію міждисциплінарного зв'язку соціології з іншими науками про людину i суспільство, що зумовлює нові підходи y вивченні соціальної дійсності, важливі відкриття на межі різних наукових напрямів;

• практична — полягає y виробленні практичних заходіз із вдосконалення соціальної реальності, ефективного соціадьного контролю за соцiaльними процесами;

• інформаційна — сприяє отриманню соціальної інформації щодо стану i тенденції розвитку явищ і процесів суспільного життя, функціонування соцальних спільнот, груп, окремих індивідів, їх потреб, мотивів, реальної та вербальної поведінки, громадської думки, що формує інформaційну базу пізнання соціалыюї реальності

• управлінська — забезлечує соціальне управлiння н всіх рівнях функціонування coцiyмy, зворотний зв'язок між суб'єктами (владними, адміністративними структурами, керівниками підприємств, організацій) та об'єктами (населення, окремими соціалъними гру­пами, працівниками) управління, вироблення науково обгрунтованих управлінських рішень.

У проведенні соціологічних досліджень виділяють чотири послідовиих, логічно i змістовно взаємопов'язаних етапи:

1. підготовчий. Полягає y виробленні програми та інструментарію — анкети, бланка, інтерв'ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів.

2.Збір первиннї соціологічної інформації. Відбувається за допомогою опитування, спостереження, аналізу документів, експерименту.

3.Упорядкування та обробка зібраної іпформації.

4.Аналіз обpобленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій.

Специфіка кожного з етапів визначається конкретним видом соціологічного дослідження. Їx виділяють залежно від узятих за основу критеріїв. Найважливішими з них є мета дослiдження, глибина потрібного аналізу, метод збирання первинної соціологічної інформації, об'єкт дослідження, терміни проведення, відносини між замовником і виковем, сфера соціальної дійсності, яку вивчають.

За метою виокремлюють:

• фундамгентальні дослідження — спрямовані на встановлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку i пов'язані з вирішенням найскладніших проблем суслільства;

• прикладні дослідження — націлені на вивчені конкретних об'єктів, вирішення певних соціальних проблем.

№53 Охарактеризуйте функції та основні параметри життєдіяльності сучасної сім′ї. Державна сімецна політика.

Сім′я — це соціальна група, яка складається з чоловіка тa жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з аподружжям, кривних родичів i здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, вихованняя дітей. Сім′я завжди виступає моделлю конкретного історичного пеіоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності.

Сім′я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. В процесі свого розвитку сім′я набула функцій, які тільки в сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвитку та широку житєдіяльнність як соціального інституту. Як соціальний інститут сім′я виконує в суспільстві такі функції:

1. господарсько-економічну – планування сімейного бюджету, організація споживчої діяльності, ведення домашнього господарства та організація побуту сім′ї.

2. репродуктивну – продовження людського роду через народження дітей.

3. комунікативна – створення сприятливого сімейного мікроклімати, організація внутнісімейного спілкування.

4. виховну – передача дорослими членами сім′ї соціального досвіду дітям.

5. рекреативну – організація вільного часу та відпочинку сім′ї, розвиток інтересів і потреб її членів.

6. психологічну – підтримка членів см′ї в різних життєвих ситуаціах, створення доброзичливого емоційного клімату в сім′ї через відчуття любові та довіри.

Кожна сім′я відрізняється одна від одної за параметрами:

1. соціально-культурний – освітній рівень подружжя, їх участь у житті суспільства.

2. соціальног-економічний – майнові характеристиуи сім′ї, зайнятість подружжя у сфері суспільного виробництва.

3. техніко-гігієнічний – умови проживання, обладнення житла, особистості способу життя.

4. демографічний – кількість членів сім′ї.