5. Об’єкт, предмет, завдання соціальної педагогіки.

Доцільно звернути увагу, що соціально-педагогічну науку вчені розглядають: як інтегративну галузь знань, як прикладну науку, що обмежується тільки здійсненням соціальної роботи та як галузь педагогічного знання. В розкритті сутності соціальної педагогіки як самостійної галузі педагогічного знання серед фахівців також існують два основні підходи. Одна група дослідників (А.В. Басов, Н.П. Бурая, Ю.В. Васількова, М.А. Галагузова, А.Й. Капська, В.О. Нікітін, Л.В. Філіппова) розглядає соціальну педагогіку як науку про закономірності соціалізації особистості. Інша група вчених (І.Д. Звєрєва, Л.Г. Коваль, А.О. Малько, Л.І. Міщик, А.В. Мудрик, В.Д. Сємьонов, С.Р. Хлєбік, Г.М. Філонов) зводить соціальну педагогіку до науки про соціальне виховання. Взагалі, терміни "соціалізація" та "соціальне виховання" тісно пов'язані між собою.

Вивчення світового досвіду становлення та розвитку соціальної педагогіки як науки приводить до висновку, що зведення сутності соціально-педагогічної науки до процесів соціального виховання й соціалізації особистості характерне не тільки для України та Росії, але й для провідних країн світу (США, Франція, Японія).

На основі вивчення різних підходів ми дійшли висновку, що об'єктом даної науки є соціально-педагогічний процес, тому що він, на відміну від педагогічного, здійснюється не тільки в школі, а переважно поза школою, в широкому соціальному оточенні дитини (сім'ї, мікрорайоні тощо).

Уже виходячи з даної класифікації, можна стверджувати, що соціальна педагогіка - спеціальна наука, котра має свою теорію й результати якої перевіряються на практиці, про що свідчить багаторічний досвід організації соціальної роботи як в Україні, так і в інших державах світу. В якості предмета соціальної педагогіки науковці визначають: відкриту систему виховання (Л.І. Міщик); соціальне виховання (Г.М. Філонов); людину як суспільну істоту (А.І. Арнольдов); виховання як суспільне явище (В.Д. Сємьонов); зміст та закономірності процесу соціалізації М.А. Галагузова; А.Й. Капська); впливи оточуючого середовища на особистість (А.О. Малько); виховні сили суспільства (А.В. Мудрик); теорію та практику навчання й виховання (Ю.В. Васількова); групу, суспільство (Н.П. Бурая). Аналіз цих підходів дозволяє констатувати, що окремі вчені (А.І. Арнольдов, Н.П. Бурая) до предмету даної науки помилково відносять об'єкти педагогічного впливу.

Більшість дослідників під предметом соціальної педагогіки як науки розуміють закономірності та зміст процесу виховання дитячої особистості в соціумі Вважаємо, що дане визначення вимагає певної конкретизації.

Під науковою метою даної галузі знань учені розуміють: інтеграцію знань про соціальну природу особистості (А.Й. Капська, Л.І. Міщик); координацію та розробку методологічних підходів і соціально-педагогічних технологій (Г.М. Філонов); відпрацювання парадигми соціального виховання (А.І. Арнольдов); сприяння розвитку людини, реалізації її здібностей і задатків у плюралістичному громадянському суспільстві (І.Д. Звєрєва); науково-педагогічне забезпечення соціальної роботи (А.В. Мудрик).

На нашу думку, головна мета соціально-педагогічної науки полягає у визначенні об'єктивних закономірностей і тенденцій виховання особистості в різних соціальних інститутах (системах) та цілеспрямованому застосуванні їх на практиці.

Соціальна педагогіка – галузь педагогіки, яка вивчає особливості соціального виховання, вплив на розвиток особистості різних факторів навколишнього середовища.

Об’єкт на соціальному рівні – різноманітні державні та громадські організації, які здійснюють соціальне виховання особистості у певному напрямку.

Об’єкт на соціально-середовищному рівні – різноманітні складові мікросередовища.

Об’єкт на індивідуальному рівні – окрема особистість на різних етапах її соціалізації.

Об’єкт (загально) – конкретна група чи особа, яка має соціальні чи особистісні проблеми або потреби, що вимагають вирішення або задоволення.

Предмет – процес соціального виховання дітей та молоді на різних рівнях соціального середовища.

- аспекти соціалізації дитини.

Завдання:

• Вивчення особливостей таких процесів як соціалізація, адаптація, реабілітація, профілактика, корекція, перевиховання.

• Виявлення та педагогічно доцільне використання можливостей соціальних факторів, які впливають на людину на різних вікових етапах її розвитку

• Вивчення виховних можливостей різних соціальних інститутів.

• Створення педагогічних технологій попередження впливу негативних явищ на становлення особистості.