78.Індивідуальна робота як метод соціальної роботи

Індивідуальна соціальна робота передбачає ро­боту з конкретним випадком, тобто робота один на один з конкретним клієнтом.

Індивідуальна робота спрямована на надання допомоги індивідам і сім'ям у розв'язанні психологічних, міжособис-тісних, соціоекономічних проблем шляхом взаємодії з клієнтом. Вона дозволяє враховувати особливості розвит­ку, фізичного і духовного стану, рівень підготовки, інте­ресів і потреб, життєвий досвід клієнта. Це - одна з найпо­ширеніших форм діяльності соціальних працівників. Вона Грунтується на результатах систематичного вивчення жит­тєдіяльності, соціальної активності, працездатності, запитів та інтересів клієнтів.

Провісниками індивідуальної соціальної роботи назива­ють «дружніх візитерів» з благодійних організацій США і Канади. Ще на початку XIX ст. вони відвідували вдома бідних людей у великих містах задля встановлення особис­тих контактів, працюючи впродовж тривалого часу. Перше наукове обґрунтування цей метод отримав у праці Мері Річмонд «Соціальні діагнози». Автор вживала термін, що дослівно означає роботу з окремим випадком індивіда або сім'ї. Допомогу почали розглядати як комбі­націю заходів, спрямованих на зміну індивіда і соціального середовища. Річмонд виділила два взаємодоповнюючі методи:прямий і непрямий.

Перший метод полягає у прямому впливі на самого клієнта задля його залучення до виролення і прийняття рішень .

Другий –передбачав можливість впливу на життєву ситуацію клієнта шляхом зміни соціального оточення. Зго­дом ці два підходи обумовили розвиток двох основних на­прямів у теорії соціальної роботи - психолічного і соціоло­гічного, а також відповідних стратегій втручання.

У сучасній практичній роботі типовий процес такої ро­боти зазвичай складається з трьох основних елементів: оцін­ка реальної ситуації; визначення, чого прагне клієнт, чого хоче досягнути; конкретні дії для досягнення результатів. У практиці межі етапів можуть бути розмитими, оскільки клієнт живе в реальному соціальному середовищі, і в процесі взаємодії зі спеціалістом може використовувати природні методи самодопомоги .

Ідея індивідуальної роботи чи не найкраще відображає ключові цінності соціальної роботи. Кожна людина розгля­дається як продукт унікальних обставин (індивідуалізація). Це робота з окремим випадком, відповідь на питання «Чому?». Соціальні працівники можуть використовувати різні стратегії втручання (консультування, втручання в кризу, представництво інтересів, брокерство соціальних послуг), аналізуючи конкретну ситуацію чи проблему, але фокус тримається на людині, яка опинилася в даній ситуа­ції, та її сприйнятті цього.

Ведення випадку в соціальній роботі

Традиційно практика соціальної роботи більшою мірою орієнтована на індивідуальну роботу з клієнтами. Адже кожна людина є унікальною й неповторною, як і її проблеми та потреби. Тому індивідуалізація підходів якнайбільше відповідає очікуванням клієнтів і філософії фаху. Часом клієнти, а також організації потребують інформації, підтримки, рекомендацій, тобто консультування. Співпраця клієнта і соціального працівника може бути тривалою і комплексною, коли йдеться про ведення випадку. ,

Ведення випадку (робота з випадками) — метод соціальної роботи, який полягає у забезпеченні представників вразливих груп населення (людей похилого віку із функціональними обмеженнями, проблемами психічного здоров'я тощо) необхідною індивідуальною підтримкою для продовження життя у громаді.

Індивідуальне консультування в соціальній роботі

Люди і навіть організації інколи потребують стороннього погляду на власні проблеми або очікують підтримки при прийнятті рішень. Для раціоналізації поведінки за необхідності осмислення конкретної ситуації використовують консультування. Індивідуальне консультування може стосуватися психологічних, медичних, правових, педагогічних проблем. Найпоширенішими видами консультування в соціальній роботі є соціально-психологічне і телефонне.

Специфіка консультування у соціальній роботі

Термін «консультація» має кілька значень: 1) рада спеціалістів; 2) порада спеціаліста; 3) установа, що дає поради. У соціальній роботі використовують усі три значення. При цьому сутність консультування визначається немедичною парадигмою в розумінні клієнта, змістом і методами діяльності.

Консультування у соціальній роботі — взаємодія між суб'єктами соціальної роботи, під час якої консультант використовує свої знання для допомоги консультованому в осмисленні його ситуації, розв'язанні поточних проблем, налагодженні діяльності на перспективу.

Особливості представництва інтересівУ своїй фаховій діяльності соціальним працівникам до¬водиться представляти інтереси, захищати права своїх клі¬єнтів у різноманітних державних, недержавних установах і організаціях, взаємодіяти від їхнього імені з приватними особами. Представництво інтересів клієнта називають ще адвокатуванням, або адвокасі (англ. асіуосасу — захист прав). У правознавчому контексті воно означає діяльність юриста у судовому процесі та інших ситуаціях як пред¬ставника інтересів своїх клієнтів. Значно ширшим є тлумачення цього терміна у соціальній роботі, у контексті якої він означає діяльність від імені іншої людини (груп людей) щодо забезпечення їй необхідних послуг, гарантій законних прав у всіх сферах її життєдіяльності, а також надання їй необхідних щодо цього консультацій.

Представництво (адвокатування) у соціальній роботі — процес захисту прав, реалізації інтересів індивідів, груп людей уповнова¬женими особами з метою отримання ними доступу до послуг уста¬нов, на які вони мають право, але не можуть їх отримати; взаємо¬дія від імені клієнта з юридичними і фізичними особами.