113 Складіть план бесіди з учнем з приводу того, що він допустив негативний вчинок

.Часом у ході фронтальної бесіди учні захищають свої помилкові погляди є переконання. У таких випадках педагог ніби погоджується з ними, приймає їх точку зору, але встановивши слабкі і суперечливі місяця в аргументації виконавців, спростовує їх помилкові судження. У такому разі він веде розмову таку: “Я з нами можу погодитись, але як же пояснити .", "Допустимо, що ви кращі, але як бути в такому випадку .". При цьому слід продумати ряд питань, якими можна привести учнів до суперечливих суджень, щоб вони самі шукали відповіді на них. Аргументи педагога повинні бути такими, щоб учні не могли подолати їх, компрометуючи цим свої помилкові погляди очах колективу.

Особливу трудність для педагога викликає індивідуальна бесіда, її треба проводити так, щоб ніхто не заважав. При цьому важливо підібрати таї психічний стан учня, щоб він був здатний на відвертість. Бесіду тре проводити за наперед наміченим планом.

В індивідуальній бесіді важливо, щоб учень не тільки усвідомив зміст моральних сентенцій, які доводять до його свідомості, а й переживав його. З цією метою доцільно використовувати переконливі приклади. Одночасно вихованець повинен відчути, що педагог хоче йому допомогти, усвідомити, що всі зусилля вчителів в його інтересах, що вони знають, як йому допомогти стати кращим.

Якщо в бесіді мова йде про порушення правил поведінки, її не починают з докорів і винесення рішення про накладання покарання. Доцільно вияснити причини порушення, мотиви негативного вчинку, правильно визначити міру педагогічного впливу.

Недосвідчені педагоги дуже часто індивідуальну бесіду зводять до розвінчання негативних вчинків учнів. Досвід переконує, що бесіда приносить більше користі тоді, коли її розпочати з аргументованого розкриття правильного розуміння суті вчинку, дії, явища і на цьому фоні показати нікчемність всього аморального, в тому числі і допущеного учнем вчинку.

114. Складіть програму соціальної адаптації дитини, яка залишилася без піклування батьків до прийомної сімї.

Прийомна сім’я – це сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

У разі утворення прийомної сім'ї прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов

Як держава підтримує прийомні сім’ї?

1. Прийомна дитина зберігає статус сироти і користується всіма відповідними пільгами.

2. Прийомні батьки отримують від держави щомісячні кошти на утримання дитини.

3. Прийомну сім’ю супроводжує соціальний працівник Служби супроводу сімейних форм опіки, який допомагає долати труднощі.

не кожна подружня пара і одинока людина може створити прийомну сім’ю: «Є вимоги, які ми пояснюємо на першому етапі людям, які звертаються до центру».

Перш за все, майбутнім прийомним батькам треба знати, що така форма опіки не лише сімейна, а й державна. Тобто виховання і проживання дітей здійснюється під контролем держави.

Майбутня прийомна сім’я має бути забезпечена житловою площею, - наголошує Ірина Тріль. «Коли приходять люди, котрим самим тісно, вони не зможуть створити прийомну сім’ю навіть, якщо дуже хочуть. Прийомні батьки мусять забезпечити необхідні умови для проживання: дитина мусить мати свій простір. Якщо не окрему кімнату, то хоча б достатньо місця, де у неї буде своя територія».

Друга вимога – це матеріальне забезпечення. Малозабезпечена сім’я теж не може стати прийомною. Люди повинні надати документи про сукупний дохід, який не повинен бути меншим від двох прожиткових мінімумів.

Також треба надати основні документи: паспорт, свідоцтво про шлюб, якщо майбутні батьки одружені і довідку про стан здоров’я.

Люди, яким стан здоров’я не дозволяє піклуватись про дітей, створити прийомну сім’ю не можуть. Вони повинні пройти обстеження у психіатра, нарколога, загальну медичну комісію, здати аналізи на ВІЛ.

Не можуть стати прийомними батьками люди, які є соціально агресивні, мали конфлікти з законом, кримінальне минуле. Також прийомні батьки мають вікове обмеження: дитина має досягнути повноліття до того як вони вийдуть на пенсію.

З усіх бажаючих, лише 10% створюють реальні сім’ї.

Після «паперових» перевірок соціальні працівники вивчають умови проживання потенційної прийомної сім’ї. І лише тоді кандидати в прийомні батьки проходять навчання. В соціальній службі майбутніх прийомних батьків навчають основ педагогіки, підліткової фізіології та основ психології. Заняття в загальному тривають 32 академічні години. «Особливо підтримки потребують сім’ї, які не мали дітей. Потім потенційним прийомним батькам шукають дитинку. Це своєрідний процес взаємо відбору

Коли вже створено прийомну родину, соціальна служба здійснює соціальний супровід. За словами Ірини Тріль, соціальний супровід – це своєрідна форма контролю, але, в першу чергу, це – підтримка прийомної сім’ї. «Люди беруть на виховання дітей, які вже мають своє складне минуле. Для того щоб відбулась адаптація, потрібно їх підтримати і допомогти особливо на початку. Коли сім’я функціонує довго і знайдено порозуміння, тоді не обов’язково щодня чи щотижня приходити. Але час від часу, раз на кілька місяців треба». Головний спеціаліст також наголосила, що контакти це не тільки візит до дому. Це спілкування і з родичами прийомної сім’ї.

Уже новостворені прийомні сім’ї регулярно зустрічаються в Центрі, проводять зустрічі і виїзні семінари, діляться враженнями, обговорюють проблеми. Це своєрідні групи взаємопідтримки. Батьки та діти контактують між собою.

Динаміка розвитку сім’ї, що бере на виховання дитину-сироту та  дитину, позбавлену батьківського піклування має свої психологічні закономірності, етапи і кризи. Такій сім’ї необхідна  допомога, так як соціальний супровід значно полегшує та покращує динаміку взаємної адаптації прийомної дитини та сім’ї.

В.Н. Ослон та А.Б.Холмогорова   виділяють наступні етапи розвитку сімейної системи протягом першого року після взяття на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:

1).    “орієнтування” ( взаємне вивчення один одного –  два міс.)

2).     “напруження” ( перевага емоційного дискомфорту – від 3 - 8  міс.)

3).     “відчуження” (перевага  негативного ставлення до прийомних дітей – 8 – 10 міс.) або перша криза  “сімейної перебудови”.

 У наступні два – три роки після прийому дитини можна виділити наступні етапи:

1).     “штиль” ( усвідомлення взаємного зв’язку та причетності до сім’ї – 11- 24 міс.)

2).    “депресії” ( поступове усвідомлення проблем, що пов’язані з прийомом дитини –    24-30 міс.) або друга криза “сімейної перебудови”, 3).    “прийняття проблем” ( прийняття нової сімейної ідентичності і завершення процесу формування нової сімейної системи)