3. Визначити значення для соціальної роботи основних інструментів соціальної політики.

Політика – це діяльність держави та інститутів влади (органів місцевого самоврядування,) з метою створення умов для задоволення потреб людей.

Соціологія політики – галузь соціологічних знань, що вивчає владні відносини, як вона діє та впливає на життя суспільства.

Соціальна політика держави – певна система заходів цілеспрямованої діяльності суб’єктів даної політики на конкретному етапі розвитку держави з метою покращення умов життєдіяльності населення. Мета соціальної політики полягає в тому, щоб шляхом економічних, правових, адміністративно-організаційних методів державного регулювання створюють умови для максимального забезпечення населення.

Соціальна політика держави покликана забезпечити громадянам гарантовані Конституцією України права: на життя, безпечні умови праці, винагороду за працю, захист сім’ї, відпочинок, освіту, житло, охорону здоров’я та медичну допомогу, соціальне забезпечення та сприятливе навколишнє середовище. Відтак очевидно, що визначальним пріоритетом державної економічної (зокрема соціальної) політики має стати забезпечення прав і свобод людини і громадянина, передбачених розділом II Конституції України.

Пріоритетними елементами соціальної політики визначені:

• створення умов для забезпечення достатнього рівня життя населення;

• розвиток трудового потенціалу, народонаселення;

• формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів;

• проведення пенсійної реформи;

• надання адресної підтримки незахищеним верствам населення;

• всебічний розвиток освіти, культури, поліпшення охорони здоров’я населення.

Згідно із згаданим документом, стратегічними напрямами подолання бідності визнано:

• підвищення зайнятості населення та розвиток ринку праці;

• збільшення доходів від трудової діяльності;

• соціальне страхування як спосіб захисту особи від втрат доходу;

• запровадження консолідованої системи адресної соціальної допомоги та соціальних послуг;

• соціальну підтримку осіб з обмеженими фізичними можливостями;

• соціальну підтримку сімей з дітьми та дітей, позбавлених батьківського піклування;

• поліпшення житлових умов соціально вразливих верств населення;

• моніторинг реалізації стратегічних напрямів подолання бідності.

Напрями соціальної політики:

Сімейна соціальна політика.

Молодіжна політика.

Соціальна політика у сфері зайнятості.

Та ін.

4 Визначить і стисло проаналізуйте кваліфікаційні вимоги до працівників соціальної сфери.

Фахівець з Соціальної роботи – це фахівець, який має необхідні інтелектуальні, моральні, особистісні якості для виконання особливого, унікального виду діяльності у соціальній сфері. Підготовка фахівців соціальної роботи як окремого напряму почалася з 1990 р.

Кваліфікаційні вимоги. Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст за однією із спеціальностей за профілем роботи).

Повинен знати: Конституцію України; акти законодавства, що стосуються діяльності Міністерства; Закон України «Про державну службу»; практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції управління (самостійного відділу); державну політику у відповідній сфері діяльності; особливості сфери діяльності управління (самостійного відділу); основи державного управління; соціально-психологічні основи управління; основи інформатики; відповідні профілюючі дисципліни, залежно від групи функцій державного управління щодо соціального захисту населення; правила роботи на комп'ютері; правила охорони праці та протипожежного захисту.

Незалежно від конкретних умов професійної діяльності фахівець із соціальної роботи повинен:

• знати теоретичні й методологічні засади соціальної роботи, її історичні корені, традиції, вітчизняний і зарубіжний досвід, сучасні завдання, методи організації соціального захисту населення;

• мати навички соціально-психологічного і ситуаційного аналізу, діагностики умов і рівня життєдіяльності різних соціальних категорій і груп населення;

• уміти проводити соціологічні дослідження, прогнозувати розвиток соціальних процесів і враховувати їх результати у своїй роботі, а також під час врегулювання соціальних конфліктів;

• володіти організаторськими здібностями, високою загальною культурою, педагогічним хистом, бути комунікабельним, товариським, співчутливим, готовим до самопожертви;

• мати необхідну методико-психологічну підготовку, бути спостережливим, уважним, милосердним, витриманим, скромним тощо;

• бути готовим надавати кваліфіковану юридичну допомогу під час захисту прав клієнтів.

Важливо: компетентність –відповідність рівня знань посаді, що обіймається, професіоналізм – уміння застосовувати комплекс знань, умінь, навиків у ефективному вирішенні проблем. , досвід роботи.

Медичні вимоги:

Відсутність ускладнених серцево-судинних захворювань, нервово-психологічних захворювань, хронічних соматичних захворювань, порушення мови, слуху.

До особистісних якостей – гуманізм, терплячість, справедливість, врівноваженість, чесність, готовність підтримати, прийти на допомогу.

Вимоги до схильностей – інтерес до роботи з людьми.

Вміння передбачити наслідки своїх дій.

Високі комунікативні здібності.

Прагнення до саморозвитку та самовдосконалення.