63. Проаналізуйте різні підходи до визначення поняття «Технологія» в соціальній роботі.

Новим підходом до організації СР і системи надання соціальних послуг є соціальні технології і технології СР.

Термін «технологія» походить від давньогрецьких слів «logos» - наука, знання і «tehno» - мистецтво, майстерність.

У словниках і енциклопедіях «технологія» визначається як:

- сукупність знань про способи обробки матеріалів і виробів та методи здійснення будь-яких дій;

- сукупність операцій, що здійснюються певним чином і у визначеній послідовності, з яких складається процес обробки матеріалу та виробу.

Технології щодо соц. процесів і явищ – це сукупна система засобів організації і впорядкування соц. практичної діяльності відповідно до мети,специфіки логіки процесу перетворення,трансформації того чи іншого об’єкта.

Створення і використання технології дає визначену гарантію оптимізації, раціоналізації, передбачуваності і самоорганізації різних видів діяльності.

Соціальна технологія у соціальній роботі

– це сукупність способів професійного впливу на соц об’єкт з метою його поліпшення,забезпечення оптимізації формування при можливості тиражування даної системи впливу;

• Це певні соц. інститути суспільства, які забезпечують необхідний рівень соц-економічного достатку і благополуччя громадян (соц. забезпечення,соц. опіка,соц. страхування).

Технологія соціальної роботи як вид діяльності – сукупність способів дій, спрямованих на відновлення, збереження чи поліпшення соціальних функцій об’єкта і на попередження негативних соціальних процесів при можливому повторенні даної системи дій.

Виділяють такі ознаки соц. технологій:

• засоби практичного досягнення поставлених цілей, що упорядковують практичну діяльність;

• характеристика діяльності людей у реалізації поставлених ними цілей,що здійснюються в конкретних соц. умовах за посередництвом специфічних соціальних інститутів і соц. організацій;

• характеристика операцій соц. мислення і самопізнання,що відображає соц. рефлексію,пов’язану з практичним осмисленням технологічних законів.

65. Проаналізуйте соціальні статуси і ролі як складові соціальної структури суспільства. Концепція державної сімейної політики.

Соціальний статус особистості - це місце в соціальній структурі групи чи суспільства. Соціальний статус віддзерка¬лює той набір конкретних дій, що їх виконує людина в різних взаємодіях.

Кожна людина має багато статусів у зв'язку з тим, що вона бере участь у багатьох групах і організаціях (мати, дочка, лікар, кандидат наук, людина похилого віку, член профспілки та ін.). Сукупність усіх статусів, які має людина, називається статусним набором. Серед усієї сукупності статусів людини є головний, котрий визначає стиль і спосіб життя, соціальне оточення, модель поведінки. Усі соціальні статуси можна розділити на два основних типи:

- приписані, вроджені;

- набуті, досягнуті.

Приписані статуси - це статуси, що їх надає людині група чи суспільство незалежно від її здібностей і зусиль. До них належать стать, раса, національність, членство в королівській сім'ї тощо.

Набуті статуси - це такі статуси, яких особистість до¬сягає завдяки власним здібностям і зусиллям. Це, зокрема: дружина, професор, банкір, студент тощо. На відміну від приписаних статусів, набуті перебувають під контролем людини та набуває вона їх за власним бажанням.

Розрізняють також соціальний і особистий статуси.

Соціальний статус - це місце людини в суспільстві, котре вона посідає як представник великої соціальної групи (про¬фесії, статі, віку, верстви, релігії та ін.).

Особистий статус - це місце індивіда в малій соціальній групі. Він залежить від того, як його оцінюють і сприймають члени групи.

Із соціальним статусом тісно пов'язана соціальна роль, іноді її називають динамічним аспектом статусу.

Соціальна роль - це модель поведінки, очікувана від того, хто має за¬значений соціальний статус. Роль - це дія в межах сукупності прав, привілеїв і обов'язків, які визначено статусом. Виконання соціальної ролі має відповідати усталеним у суспільстві нормам та очікуванням. Загалом людина сама обирає свої ролі, але деякі вже задані їй від народження. Соціальним ролям людина навчається в процесі соціалі¬зації.

Ця Концепція розроблена виходячи з потреби створення належних умов для життєдіяльності сім'ї в Україні і визначає загальну стратегію і пріоритетні напрями державної політики щодо сім'ї, передбачає здійснення цілісної системи заходів з максимальним урахуванням нових реалій: ринкової економіки, соціального партнерства, політичної демократії, всього того, що покликане зробити життя суспільства, кожної окремої сім'ї повноправним і ефективним.

У Концепції визначаються шляхи розв'язання однієї з найважливіших загальносуспільних проблем України - стабільного існування та розвитку сім'ї, поліпшення її життєвого рівня, створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого визначення, інтелектуального, духовного, фізичного розвитку особистості починаючи з дитячого віку. Вона грунтується на визнанні пріоритету сім'ї в житті демократичного суспільства, її ролі у гуманістичному

вихованні підростаючого покоління. Державна сімейна політика має стати складовою всієї соціальної політики України.

Під час розроблення Концепції враховувалися також соціально-економічні умови в Україні, викликані перехідним періодом, обмеженість матеріальних і фінансових ресурсів, які виділятимуться державою для підтримки сім'ї, поліпшення становища дітей та найбільш незахищених сімей.

Ця Концепція грунтується на Конституції України, узгоджена з основними положеннями Загальної декларації прав людини ( 995_015 ), Міжнародного пакту про громадянські і політичні права ( 995_043 ), Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права ( 995_042 ), конвенцій ООН "Про права дитини"

( 995_021 ), "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок"

( 995_207 ) та підсумковими документами IV Всесвітньої конференції із становища жінок (Пекін, 1995 рік), а також документами Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародної організації праці, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та інших міжнародних організацій.