1. Зміст і напрямки консультування як технології соціальної роботи.

Однією із провідних технологій в практичній соціальній роботі з клієнтом є консультування. Консультування – це процес відносин між кваліфікованим консультантом та клієнтом, що до нього звертається, який представлений як "особистість-особистість".

К. – це сукупність процедур спрямованих на допомогу людині в розв’язанні особистісних проблем і прийнятті рішень відносно професійної кар’єри, шлюбу, сім'ї, удосконалення особистісних та міжособистісних стосунків..

Мета Консультування:

• Сприяє зміні поведінки, щоб клієнт міг жити продуктивніше і відчував задоволення від життя не дивлячись на соціальні обмеження.

• К. допомагає навчитися новій поведінці, сприяє розвитку особистості.

• Акцентується відповідальність клієнта за рішення, яке він приймає.

• Сприяє розв’язанню труднощів.

• Забезпечує ефективність прийняття життєво важливих рішень.

• Забезпечує реалізацію підвищення потенціалу особистості.

Зміст Консультування.

1. Встановлення контакту – найголовніший етап від якого залежить подальший успіх взаємодії.

2. Прояснення – дослідження проблеми, двомірне з'ясування сутності кризової ситуації (досить часто за одними словами можуть приховуватись інші мотиви, переживання). Консультант проводить професійний психологічний аналіз проблеми клієнта.

3. Формалізація мети консультації, визначення її кінцевих результатів, що в обов’язковому порядку повинні бути прийняті клієнтом.

4. Проговорення альтернатив вирішення проблеми.

5. Самостійний вибір клієнтом рішення.

6. Планування розв’язання проблеми.

7. Оцінка та зворотній зв'язок.

8. Вихід з контакту.

Консультація може проводитись як в індивідуальній, так і в груповій формах.

Напрямки Консультування:

З дітьми та молоддю;

З жінками;

З сім'ями;

З людьми з обмеженими можливостями;

З людьми похилого віку;

З жертвами насилля (фізичного, економічного, психологічного, сексуального).

З безробітними;

З мігрантами;

З національними меншинами;

З людьми емоційного вигорання;

З дітьми-сиротами.

Кожна з цих категорій потребує якісної допомоги кваліфікованого консультанта, оскільки більшість з них знаходяться у скрутній життєвій ситуації, подолати яку самостійно досить важко.

2. Зміст роботи соціального педагога з сім'єю.

Роль сім'ї не можна порівняти ні з яким іншим соціальним інститутом, тому що саме у сімейному середовищі формується і розвивається особистість людини, відбувається оволодіння нею соціальних ролей.

Тут закладаються основи моральності людини, формуються норми поведінки, розкривається внутрішній світ та індивідуальні якості особистості.

Сім'я сприяє самоствердженню людини, її соціальній, творчій активності.

Сім'я – це заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала соціальна група, члени якої об'єднання сумісним споживанням і веденням домашнього господарства, емоційними зв’язками стосовно один одного.

Сім'я – соціальний інститут, який характеризується стійкою формою взаємовідносин між людьми, у межах якої відбувається основна частина їх життєдіяльності.

У всі часи сім'я потребувала підтримки у справі виховання дітей. У великих сім'ях знання і навики передавались природно – від дідусів, бабусь до онуків. В наш час процес передачі досвіду ускладнюється обмеженими зв’язкам з родичами.

При роботі з сім'єю важливо володіти наступною інформацією:

• Наявність шлюбного партнера (повна, формально повна, неповна сім'я).

• Подружній стаж (молода, зріла, літня сім'я).

• Кількість поколінь у сім'ї (батьки, діти, бабусі/дідусі, прабабусі/прадідусі).

• Кількість дітей (бездітна, багатодітна родина).

У перерахованих характеристиках криються як фактори ризику так і ресурсні можливості сім'ї.

В роботі з сім'єю важливе місце займає її вивчення. Алгоритм вивчення сім'ї:

• Склад сім'ї, її структуа.

• Житлово-побутові умови.

• Виховний потенціал родини.

• Характер взаємодії (ліберальний, демократичний, авторитарний) - між дорослими членами сім'ї, між дорослими і дитиною, позиція дитини у сім'ї, ставлення дитини до батьків.

Соціально-педагогічна допомога родині:

• Освітня – навчання, виховання.

• Психологічна підтримка, корекція – сприяння налагодженню психологічного клімату в родині.

• Посередництво між дитиною і дорослими, дорослими і соціальними інститутами.

• Організація спільної діяльності.

• Координація і контроль.

• Інформування.

Ефективність роботи соціальних служб з сім'єю багато в чому залежить від кваліфікації та досвіду спеціалістів, а також від бажання сім'ї отримати допомогу.