§3. Ознаки позитивного (об'єктивного) права

Ознаки позитивного (об'єктивного) права:

1) нормативність — право складається з норм, правил поведінки загального характеру, розрахованих на неодноразове їх застосування, адресованих кожному, хто опиниться в умовах, передбачених нормами права;

2) системність — право не є механічна сукупність норм. Всі вони покликані діяти погоджено, утворюючи єдине несуперечливе ціле — систему правових норм;

3) формальна визначеність норм права полягає в зовнішньому оформленні і закріпленні їх вмісту в статтях нормативно-правових актів, чіткому визначенні прав і обов'язків їх адресатів. Позитивне право — це в основному система формально-певних норм, встановлених державою і закріплених в законодавстві. Проте деякі норми є правовими, оскільки вони санкціоновані державою, тобто визнані легально (шляхом закріплення в статті нормативно-правового акту) або фактично (в присудженнях і інших актах державних органів);

4) загальність — норми права звернені до всіх членів суспільства, торкаються в рівній мірі всіх тих, кому вони адресовані, тобто право — це загальний нормативний регулятор суспільних відносин. Інші нормативні системи, діючі в світській державі (релігійні норми, норми моралі і т.п.) такого офіційного статусу не мають;

5) загальнообов'язковість — правові вимоги підлягають

безумовному виконанню всіма, кому вони адресовані;

6) гарантированность норм права пов'язана з можливістю застосування державного примушення для втілення правових вимог в життя.

§4. Єство права

Суспільство є об'єктом права як нормативного регулятора суспільних відносин, направленого на їх впорядкування і встановлення правопорядку. В цьому плані важливо визначити соціальне єство права.

Єство права як соціального інституту полягає в тому, що воно є загальносоціальним регулятором суспільних відносин, направленим на досягнення в суспільстві згоди і миру, а також загальною мірою свободи, рівності, справедливості і відповідальності суб'єктів соціального спілкування, яка виражає узгодженість їх волі і інтересів. Таке соціальне єство права в сучасному цивілізованому суспільстві, соціально орієнтованій, демократичній, правовій державі. Згадка тут держави не випадково. Єство держави і єство права однотипне. Єство держави, завжди є кон центрованим віддзеркаленням і виразом суспільства (який суспільство — така і держава), впливає на єство права. Взагалі два початки завжди присутні в змісті права і позначаються на його єстві — цивілізаційний початок і початок політичний.

Цивілізація — це період розвитку людства, витоки якого пов'язані з переходом людей від привласнюючої економіки до економіки тій, що проводить, коли життя людини перестало знаходитися в абсолютній залежності від «дарів» природи. Одночасно окрема людина почала знаходити все велику свободу в суспільстві. Цивілізація створила людину як особу — володаря свободи і свідомості. Людина свідомо реалізовувала свою свободу в своїх діях. Історія розвитку людства — це історія розвитку міри свободи особи в природі і суспільстві, яку втілює право як інструмент, створюючий порядок в суспільстві. Право протистоїть свавіллю (абсолютній свободі, анархії), і завжди є міра свободи — об'єктивно можливої і необхідної в суспільстві.

В стародавньому суспільстві свобода була мінімальною. Спочатку соціальні норми стародавнього суспільства були орієнтовані на обмеження свободи і формулювалися як заборони. З часом з'явилися норми, що надають свободу, можливість скоювати певні дії, тобто з'явилися права. Так виникло власне право. Будучи мірою свободи, право одночасно дійсність лось і мірою відповідальності за вільно досконалі вчинки. Свобода неотделима від відповідальності. Слід зазначити і те, що право—міра справедливості. Справедливість, праведність, має рацію так, правильність — однокорінні слова, найбезпосереднішим чином пов'язані з правом. Стародавні юридичні пам'ятники не випадково часто називалися «правдою» — Російська Правда, Салічна Правда. Давньоримські юристи говорили: «Право є мистецтво добра і справедливості».

І ще є одна особливість права як заходи рівності людей. Право — це рівна міра свободи по відношенню до нерівних людей. Але право забезпечує не фактичне, а формальна рівність людей.

Право — атрибут державно-організованого суспільства, і його зміст неминуче виражає державну волю. Державна воля — політична категорія, політичний інструмент, який може служити інтересам навіть меншини населення країни в збиток інтересам більшості. У зв'язку з цим, під кінець минулого століття, указуючи на норми права, закріплені в законодавстві, сформувалося розуміння єства права свого часу і попередніх епох (рабовласницької, феодальної) як зведеної в закон воля економічно і політично пануючого класу, волі, направленої на формування в суспільстві порядку, вигідного і бажаного, перш за все, цьому класу. При цьому підкреслювалося «всього лише воля», «однієї лише воля», «саме воля», тим самим робилася обмовка, що єство права припускає і щось інше, тобто те, що вище позначено як цивілізаційний початок.