- •§1. Теорії виникнення держави
- •§2. Поняття держави
- •§3. Основні ознаки держави
- •§4. Єство держави
- •§5. Форма держави
- •§6. Роль права в розвитку суспільних відносин в Україні
- •§7. Утворення держави Україна
- •§8. Функції держави
- •§9. Поняття і ознаки правової держави
- •§1. Виникнення права
- •§2. Поняття права
- •§3. Ознаки позитивного (об'єктивного) права
- •§4. Єство права
- •§5. Право як цінність
- •§6. Функції права
- •§7. Роль права в розвитку суспільних відносин в Україні
- •§8. Утворення держави Україна
- •§9. Норми права: поняття, структура
- •§10. Види правових норм
- •§11. Тлумачення правових норм
- •§12. Джерела (форми) права України
- •§13. Правовідношення: поняття, ознаки, структура (елементи)
- •§14. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин
- •§15. Правомірна поведінка. Правопорушення
- •§16. Юридична відповідальність: поняття, підстави, мета, види
- •§17. Законність і правопорядок
- •§1. Конституційне право—провідна галузь права України
- •§2. Основи конституційного ладу України
- •§3. Декларація про державний суверенітет — основа затвердження суверенітету України
- •§4. Конституція України як джерело і основа чинного законодавства
- •§5. Конституційний процес в Україні
- •§6. Референдум як найважливіша форма народовладдя
- •§7. Територіальний пристрій України
- •§8. Правовий статус мов в Україні
- •§1. Поняття основ правового статусу громадянина України
- •§2. Принципи правового статусу особи
- •§3. Громадянство України
- •§4. Зміст основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина
- •§5. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні
- •§6. Правовий статус іноземців в Україні
- •§7. Правовий статус біженців в Україні
- •§8. Правовий статус суспільних формувань і право громадян на об'єднання
- •§9. Правовий статус засобів масової інформації в Україні і право громадян на інформацію
- •§10. Правовий режим надзвичайного положення
- •§1. Виборча система
- •§2. Верховна Рада України
- •§3. Правовий статус народних депутатів України, місцевих Рад народних депутатів
- •§4. Президент України
- •§5. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавської влади
- •§6. Правовий статус прокуратури України
- •§7. Органи судової влади
- •§8. Органи міліції
- •§9. Правовий статус адвокатури
- •§10. Служба безпеки, органи юстиції
- •§11. Місцеве самоврядування
- •§1. Адміністративне право і регульовані їм відносини
- •§2. Поняття державного управління
- •§3. Організація державного управління освітою
- •§4. Єство адміністративного примушення і його види
- •§5. Поняття і підстави адміністративної відповідальності
- •§6. Види адміністративних стягнень
- •§7. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх
- •§8. Порядок залучення до адміністративної відповідальності
- •§1. Поняття, предмет, метод, функції і принципи цивільного права України.
- •§2. Виникнення і захист цивільних прав
- •§3. Суб'єкти цивільного права
- •§4. Правове регулювання відносин власності
- •§5. Правове регулювання договірних зобов'язань
- •§6. Цивільно-правова відповідальність
- •§7. Спадкові правовідносини
- •§8. Житлові правовідносини
- •§9. Шлюбно-сімейні відносини
- •§1. Поняття трудового договору, його види
- •§2. Контракт як особлива форма трудового договору
- •§3. Загальний порядок прийому на роботу
- •§4. Особливості прийому на роботу неповнолітніх
- •§5. Розірвання трудового договору за ініціативою працівника
- •§6. Розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого їм органу
- •§7. Робочий час і його види
- •§8. Поняття і види часу відпочинку
- •§9. Дисциплінарна відповідальність робітників і службовців
- •§10. Матеріальна відповідальність робітників і службовців
- •§11. Розгляд трудових суперечок
- •§1. Правові основи охорони навколишнього природного середовища
- •§2. Законодавство України про використовування і охорону природних ресурсів
- •§3. Екологічні права і обов'язки громадян
- •§4. Форми власності на землю в Україні
- •§1. Кримінальне право як галузь права
- •§2. Поняття злочину
- •§3. Кримінальна відповідальність
- •§4. Склад злочину
- •§5. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •§6. Кримінальне покарання і його види
- •§7. Кримінальна відповідальність і покарання неповнолітніх
- •§1. Теорії виникнення держави.......................................... 4
§8. Поняття і види часу відпочинку
Під часом відпочинку в трудовому праві розуміється встановлене законом час, протягом якого робітники і службовці вільні від виконання своїх трудових обов'язків і який вони можуть використовувати на свій розсуд. Основними видами часу відпочинку є перерви протягом робочого дня, між денні перерви (щоденний відпочинок), щотижневі дні відпочинку, святкові неробочі дні, відпустки.
Протягом робочого дня робітникам і службовцям повинна бути наданий перерва для відпочинку і живлення (обідня перерва), який не включається в робочий час. Обідня перерва пре доставляється тривалістю не більше двох годин. Тривалість перерв і час їх надання на кожному підприємстві встановлюються правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Протягом робочого дня працівникам можуть надаватися додаткові перерви, наприклад, для годування дитини, для обігріву, для відпочинку на навантажувально-розвантажувальних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і т.д.
Щоденний отдых— це переривши в роботі між закінченням зміни і початком її на наступний робочий день. Тривалість щоденного відпочинку залежить від тривалості зміни, перерви на обід і режиму роботи. За загальним правилом тривалість відпочинку між змінами повинна бути разом з часом обідньої перерви не менше подвійної тривалості роботи в попередній день.
Робітникам і службовцям надаються вихідні дні. При п'ятиденному робочому тижні робітникам і службовцям надається два вихідні дні в тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.
Залучення робітників і службовців до роботи у вихідні дні забороняється. Лише у виняткових випадках до роботи у вихідні дні притягуються окремі працівники з дозволу профкому, і лише у випадках, визначених законодавством. Залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться по письмовому наказу (розпорядженню) власника або уповноваженого їм органу.
В святкові неробочі дні робота на підприємствах, в установах, організаціях, як правило, не проводиться. В святкові дні допускаються лише роботи, припинення яких неможливе за виробничо-технічних умов (безперервно діючі підприємства), роботи, що викликаються необхідністю обслуговування населення (транспорт, зв'язок, лікарні і т.п.), а також ремонтні, невідкладні навантажувально-розвантажувальні роботи. Ці роботи можуть проводитися в святкові дні відповідно до затвердженого графіка без яких-небудь додаткових дозволів. Робота в святкові дні оплачується в подвійному розмірі. Грошова компенсація за роботу в святковий день може бути замінений наданням іншого вихідного дня тільки з відома працівника.
Робітники і службовці мають право на щорічні відпустки. Щорічні відпустки надаються працівникам із збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Право на відпустку не залежить від місця роботи (державне, суспільне, кооперативне підприємство), посади або терміну трудового договору (невизначений, на певний термін, на час виконання якої-небудь роботи).
Щорічна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів. Порядок надання щорічних відпусток, числення їх тривалості визначається Законом України «Про відпустки» від 15 листопаду 1996 р.
Окремим категоріям працівників встановлюються подовжені основні відпустки: науково-педагогічним працівникам освіти — 56 календарних днів, інвалідам I і П групи — 30 календарних днів, інвалідам III групи — 26 календарних дні? обличчям до 18 років—31 календарний день.
Для деяких працівників встановлюються додаткові відпустки: за роботу у важких і шкідливих умовах — до 35 календарних днів, за списками виробництв, цехів, професій і посад, затверджених Кабінетом Міністрів України (ст. 7 Закону) за особливі умови праці — від 7 календарних днів для працівників з ненормованим робочим днем, до 35 календарних днів особам, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним і інтелектуальним навантаженням (ст. 8 Закону).
Загальна тривалість основної і додаткової відпустки не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 календарних днів.
Право на щорічну відпустку у робітників і службовців за перший рік роботи виникає після шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
На відміну від раніше чинного законодавства в даний час за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією за умови, що тривалість що надається працівнику відпустки повинна бути не менше 24 календарних днів.