§8. Поняття і види часу відпочинку

Під часом відпочинку в трудовому праві розуміється встановлене законом час, протягом якого робітники і службовці вільні від виконання своїх трудових обов'язків і який вони можуть використовувати на свій розсуд. Основними видами часу відпочинку є перерви протягом робочого дня, між денні перерви (щоденний відпочинок), щотижневі дні відпочинку, святкові неробочі дні, відпустки.

Протягом робочого дня робітникам і службовцям повинна бути наданий перерва для відпочинку і живлення (обідня перерва), який не включається в робочий час. Обідня перерва пре доставляється тривалістю не більше двох годин. Тривалість перерв і час їх надання на кожному підприємстві встановлюються правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Протягом робочого дня працівникам можуть надаватися додаткові перерви, наприклад, для годування дитини, для обігріву, для відпочинку на навантажувально-розвантажувальних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і т.д.

Щоденний отдых— це переривши в роботі між закінченням зміни і початком її на наступний робочий день. Тривалість щоденного відпочинку залежить від тривалості зміни, перерви на обід і режиму роботи. За загальним правилом тривалість відпочинку між змінами повинна бути разом з часом обідньої перерви не менше подвійної тривалості роботи в попередній день.

Робітникам і службовцям надаються вихідні дні. При п'ятиденному робочому тижні робітникам і службовцям надається два вихідні дні в тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.

Залучення робітників і службовців до роботи у вихідні дні забороняється. Лише у виняткових випадках до роботи у вихідні дні притягуються окремі працівники з дозволу профкому, і лише у випадках, визначених законодавством. Залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться по письмовому наказу (розпорядженню) власника або уповноваженого їм органу.

В святкові неробочі дні робота на підприємствах, в установах, організаціях, як правило, не проводиться. В святкові дні допускаються лише роботи, припинення яких неможливе за виробничо-технічних умов (безперервно діючі підприємства), роботи, що викликаються необхідністю обслуговування населення (транспорт, зв'язок, лікарні і т.п.), а також ремонтні, невідкладні навантажувально-розвантажувальні роботи. Ці роботи можуть проводитися в святкові дні відповідно до затвердженого графіка без яких-небудь додаткових дозволів. Робота в святкові дні оплачується в подвійному розмірі. Грошова компенсація за роботу в святковий день може бути замінений наданням іншого вихідного дня тільки з відома працівника.

Робітники і службовці мають право на щорічні відпустки. Щорічні відпустки надаються працівникам із збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Право на відпустку не залежить від місця роботи (державне, суспільне, кооперативне підприємство), посади або терміну трудового договору (невизначений, на певний термін, на час виконання якої-небудь роботи).

Щорічна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів. Порядок надання щорічних відпусток, числення їх тривалості визначається Законом України «Про відпустки» від 15 листопаду 1996 р.

Окремим категоріям працівників встановлюються подовжені основні відпустки: науково-педагогічним працівникам освіти — 56 календарних днів, інвалідам I і П групи — 30 календарних днів, інвалідам III групи — 26 календарних дні? обличчям до 18 років—31 календарний день.

Для деяких працівників встановлюються додаткові відпустки: за роботу у важких і шкідливих умовах — до 35 календарних днів, за списками виробництв, цехів, професій і посад, затверджених Кабінетом Міністрів України (ст. 7 Закону) за особливі умови праці — від 7 календарних днів для працівників з ненормованим робочим днем, до 35 календарних днів особам, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним і інтелектуальним навантаженням (ст. 8 Закону).

Загальна тривалість основної і додаткової відпустки не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 календарних днів.

Право на щорічну відпустку у робітників і службовців за перший рік роботи виникає після шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

На відміну від раніше чинного законодавства в даний час за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією за умови, що тривалість що надається працівнику відпустки повинна бути не менше 24 календарних днів.