- •§1. Теорії виникнення держави
- •§2. Поняття держави
- •§3. Основні ознаки держави
- •§4. Єство держави
- •§5. Форма держави
- •§6. Роль права в розвитку суспільних відносин в Україні
- •§7. Утворення держави Україна
- •§8. Функції держави
- •§9. Поняття і ознаки правової держави
- •§1. Виникнення права
- •§2. Поняття права
- •§3. Ознаки позитивного (об'єктивного) права
- •§4. Єство права
- •§5. Право як цінність
- •§6. Функції права
- •§7. Роль права в розвитку суспільних відносин в Україні
- •§8. Утворення держави Україна
- •§9. Норми права: поняття, структура
- •§10. Види правових норм
- •§11. Тлумачення правових норм
- •§12. Джерела (форми) права України
- •§13. Правовідношення: поняття, ознаки, структура (елементи)
- •§14. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин
- •§15. Правомірна поведінка. Правопорушення
- •§16. Юридична відповідальність: поняття, підстави, мета, види
- •§17. Законність і правопорядок
- •§1. Конституційне право—провідна галузь права України
- •§2. Основи конституційного ладу України
- •§3. Декларація про державний суверенітет — основа затвердження суверенітету України
- •§4. Конституція України як джерело і основа чинного законодавства
- •§5. Конституційний процес в Україні
- •§6. Референдум як найважливіша форма народовладдя
- •§7. Територіальний пристрій України
- •§8. Правовий статус мов в Україні
- •§1. Поняття основ правового статусу громадянина України
- •§2. Принципи правового статусу особи
- •§3. Громадянство України
- •§4. Зміст основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина
- •§5. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні
- •§6. Правовий статус іноземців в Україні
- •§7. Правовий статус біженців в Україні
- •§8. Правовий статус суспільних формувань і право громадян на об'єднання
- •§9. Правовий статус засобів масової інформації в Україні і право громадян на інформацію
- •§10. Правовий режим надзвичайного положення
- •§1. Виборча система
- •§2. Верховна Рада України
- •§3. Правовий статус народних депутатів України, місцевих Рад народних депутатів
- •§4. Президент України
- •§5. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавської влади
- •§6. Правовий статус прокуратури України
- •§7. Органи судової влади
- •§8. Органи міліції
- •§9. Правовий статус адвокатури
- •§10. Служба безпеки, органи юстиції
- •§11. Місцеве самоврядування
- •§1. Адміністративне право і регульовані їм відносини
- •§2. Поняття державного управління
- •§3. Організація державного управління освітою
- •§4. Єство адміністративного примушення і його види
- •§5. Поняття і підстави адміністративної відповідальності
- •§6. Види адміністративних стягнень
- •§7. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх
- •§8. Порядок залучення до адміністративної відповідальності
- •§1. Поняття, предмет, метод, функції і принципи цивільного права України.
- •§2. Виникнення і захист цивільних прав
- •§3. Суб'єкти цивільного права
- •§4. Правове регулювання відносин власності
- •§5. Правове регулювання договірних зобов'язань
- •§6. Цивільно-правова відповідальність
- •§7. Спадкові правовідносини
- •§8. Житлові правовідносини
- •§9. Шлюбно-сімейні відносини
- •§1. Поняття трудового договору, його види
- •§2. Контракт як особлива форма трудового договору
- •§3. Загальний порядок прийому на роботу
- •§4. Особливості прийому на роботу неповнолітніх
- •§5. Розірвання трудового договору за ініціативою працівника
- •§6. Розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого їм органу
- •§7. Робочий час і його види
- •§8. Поняття і види часу відпочинку
- •§9. Дисциплінарна відповідальність робітників і службовців
- •§10. Матеріальна відповідальність робітників і службовців
- •§11. Розгляд трудових суперечок
- •§1. Правові основи охорони навколишнього природного середовища
- •§2. Законодавство України про використовування і охорону природних ресурсів
- •§3. Екологічні права і обов'язки громадян
- •§4. Форми власності на землю в Україні
- •§1. Кримінальне право як галузь права
- •§2. Поняття злочину
- •§3. Кримінальна відповідальність
- •§4. Склад злочину
- •§5. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •§6. Кримінальне покарання і його види
- •§7. Кримінальна відповідальність і покарання неповнолітніх
- •§1. Теорії виникнення держави.......................................... 4
§1. Виникнення права
Досліджуючи питання про історичне виникнення права, перш за все необхідно розрізняти два шляхи утворення права:
1) пов'язаний з діяльністю держави;
2) не пов'язаний з діяльністю держави.
Право виникає разом з державою, і це виявляється в:
— переродженні норм-звичаїв, властивих «догосударственным суспільствам», в норми звичайного права, що складається із звичаїв, що визнаються і охороняються державою і підтримуваних його примусовою силою;
— безпосередній правотворчості держави: виданні ним нормативно-правових актів (наприклад, Законів XII таблиць Стародавнього Рима), а також появі прецедентів (адміністративних і судових) рішень адміністративних і судових органів по конкретних юридичних справах, що стали зразками, якими обов'язково необхідно керуватися при рішенні подальших аналогічних справ.
Історія розпорядилася так, що формування права шляхом видання нормативних актів переважало в країнах континентальної Європи, а, наприклад, в Англії право складалося переважно на основі судових прецедентів.
Дослідження якнайдавніших юридичних пам'ятників таких, наприклад, як індійські Закони Ману, Кодекс законів царя Хаммурапі, Закони XII таблиць Стародавнього Рима, Російська Правда і ін. показують, що в них містяться і норми звичайного права, і судові прецеденти, і прямі законодавчі положення.
Право з'являється і незалежно від держави. На це указує, зокрема, факт появи в Європі в кінці Середньовіччя так званого «купецького права» одночасно з виникненням зовнішньої торгівлі. Негоціантам, що управляли потоками товарів і грошей, було недостатньо звичаїв, які регулювали феодальні відносини. Поступово купці ввели в оборот власне приватне право. Так виник договір між господарем судна і капітаном-продавцем, страхування від морських ризиків, типові умови продажу на ярмарку і в порту, вексель, інститут банкрутства і багато що інше.
§2. Поняття права
«Право» — поняття неоднозначне, оскільки відображає одне з надзвичайно складних суспільних явищ. Тому перш за все необхідно мати уявлення про те, що позначають слова «позитивне право», «об'єктивне право», «суб'єктивне право» і
«природне право».
Позитивне право — це право, витікаюче від держави, його
правотворчих органів, результат їх волевиявлення. Терміни «позитивне право» і «об'єктивне право» — синоніми, що означають систему норм, витікаючих від держави. Нерідко в юридичній літературі замість терміну «об'єктивне право» використовуються слова
«право в об'єктивному значенні».
Як об'єктивна реальність, позитивне право існує в законах і інших що визнаються державою джерелах (формах) права. Ці норми існують об'єктивно, тобто незалежно від якої-небудь конкретної особи — суб'єкта права, а також незалежно від того, знає або не знає про них цю особу. Саме тому дана система норм називається «об'єктивним правом». Від «об'єктивного права» слід відрізняти так зване «суб'єктивне право», тобто забезпечену законом і державою можливість поведінки, що належить суб'єкту права (якій-небудь конкретній особі). Наприклад, власник будинку має право їм володіти, користуватися, розпоряджатися, тобто він може в ньому жити, здати в наймання частину житлових приміщень, продати або обміняти його на що-небудь і т.д. Що стосується співвідношення «об'єктивного права» і «суб'єктивного права», то останнє виникає на основі норм «об'єктивного права» і їм передбачається. Наприклад, можливість особи займатися підприємницькою діяльністю закріплена Законом України
«Про підприємництво».
Термінологія юристів-практиків нерідко відрізняється від тієї
значення якої вони осягали на студентській лаві. В своїй професійній промові юристи-практики звичайно термін «об'єктивне право» скорочують, висловлюються просто і стисло: «право». У зв'язку з цим, наприклад, якщо вони говорять: «право України», «право Англії», то мають на увазі не що інше, як всі діючі юридичні норми даної держави, його об'єктивне право. Якщо вони говорять «цивільне право», «кримінальне право», то мають на увазі галузь права даної держави, а у разі використовування термінів «патентне право» або «вексельне право» мають на увазі інститут галузі права. Норми, витікаючі від держави, юристи називають «правовими нормами», «нормами права» або «юридичними норма мі». В багатьох державах, у тому числі в Україні, «об'єктивне право» — це головним чином писанное право, тобто право, норми якого закріплені в основному в законодавстві — в законах і підзаконних нормативно-правових актах. Тому нерідко юристи в цих державах терміни «законодавство» і «право» вживають в мові як синоніми.
Визначення позитивного (об'єктивного) права можна сформулювати таким чином: «Право — це загальний нормативний регулятор суспільних відносин, система формально-певних, загальнообов'язкових норм, які встановлені або санкціоновані державою, виражають його волю і є офіційним критерієм правомірного або протиправного по ведення».