§14. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин

Юридичний факт — це вказане в гіпотезі норми права конкретна життєва обставина, яка є підставою виникнення, зміни або припинення правовідносин. Різновиди юридичних фактів:

1) факти, що викликають виникнення, зміна або припинення правовідносин, називаються відповідно правотвірні, правоизменяющие, правопрекращающие;

2) по вольовій ознаці факти підрозділяються на:

а) події;

б) діяння (дії, бездіяльності).

Настання подій не залежить від волі суб'єктів правовідносин (наприклад, загибель застрахованого майна від пожежі або повені). Дії — цей зовнішній вираз волі і свідомості людей (наприклад, складання заповіту, дарування). Вони підрозділяються на дії правомірні (дозволені) і неправомірні (заборонені), тобто правопорушення (крадіжка, торгівля в невстановленому місці і т.п.);

3) факти-стани (стан в кровній спорідненості, в трудовому договорі, в браку, непрацездатність, стаж і т.п.) — це факти безперервної юридичної дії, які викликають безліч правовідносин.

§15. Правомірна поведінка. Правопорушення

Фактична поведінка людей в плані його юридичної оцінки може бути правомірною, неправомірним і юридично нейтральним, тобто що не породжує яких-небудь юридичних наслідків (наприклад, відмова після обіцянки одружуватися). Правомірна поведінка — це діяння (дія, бездіяльність) суб'єктів права, яке відповідає розпорядженням норм права або співпадає з вимогами принципів права.

«Законопокірна поведінка» — це синонім терміну «право мірна поведінка». Останнє є метою держави і результатом дії права. Пряма протилежність правомірного по ведення — правопорушення, здійснення якого спричиняє за собою юридичну відповідальність.

Ознаки правової поведінки:

1) поведінка, що знаходиться у сфері правового регулювання

яке повинне відповідати вимогам правової норми;

2) характеризується тим, що є соціально і індивідуально корисним;

3) виражається у вигляді дії або бездіяльності особи;

4) має внутрішню суб'єктивну сторону, тобто усвідомлене, мотивоване відношення суб'єкта до свого вчинку;

5) юридичний вираз суспільно-корисної поведінки, виражається в юридичних правах і обов'язках.

Види правової поведінки:

1. Залежно від характеру правового розпорядження:

а) виконання;

б) використовування;

с) застосування.

2. По суб'єктивній стороні правова поведінка підрозділяється:

а) як засноване на глибокому усвідомленні, переконанні чоло століття в необхідності здійснення таких дій;

б) поведінка громадян, заснована на підкоренні правовим розпорядженням без їх глибокого і всестороннього усвідомлення - вид поведінки «звичайний»

в) конформістська поведінка - поведінка людини за принципом - я робитиму як все;

г) поведінка, здійснювана громадянином під впливом державного примушення і страхом перед покаранням. 3. По суб'єктах:

а) діяльність громадян, державних органів, суспільних об'єднань;

б) і інших юридичних осіб.

4. По сфері суспільних відносин:

а) у сфері економіки;

б) у сфері політики;

в) у сфері культури і т.д.

5. За формою зовнішнього прояву:

а) активне - здійснення правових дій;

б) пасивне - стриманість від здійснення правих дій.

Правопорушення — це суспільно шкідливе або суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння, зроблене деликтоспособным особою, вабляче юридичну відповідальність.

Антиподом правомірної поведінки є правопорушення. Правопорушення характеризується:

1. Ця небезпечна поведінка, виражена в зовні у формі дії або бездіяльності. Думки не можуть бути правопорушенням, тобто носіїв певних ідей не можна притягати до відповідальності.

2. Ця поведінка, яка суперечить правовій нормі.

3. Суспільна небезпека (шкідливість). Шкода може бути матеріальною і носити моральний характер, може бути відновленим і невідновленим, вимірним і невимірним - характеристика шкоди залежить від виду порушених інтересів, суб'єктивних прав і об'єктів правопорушення

4. Винність. Вина - це психічне відношення особи до протиправного діяння.

5. Караність. Держава відносно правопорушника застосовує різні методи покарання.

По ступеню суспільної небезпеки правопорушення діляться на:

- злочини;

- провина.

Головним критерієм розмежування злочину і провини служить характер і ступінь суспільної небезпеки.

Характер або розмір заподіяної шкоди визначається:

- формою і ступенем вини, мотивами і метою правопорушення;

- мотивами і метою правопорушення;

- суб'єктивним чинником, який робить вплив на визнання того або іншого діяння протиправним.

Конституційне правопорушення — правопорушення, яке завдає шкоди державному ладу, закріпленій конституційно-територіальній організації, діяльності органів державної влади і глави держави.

Об'єктом конституційної провини є конституційні права людини.

Адміністративне правопорушення — визначається різні мі видами адміністративних деліктів. Адміністративне правопорушення володіє ознакою суспільної небезпеки і істотно відрізняється від злочину ступенем суспільної небезпеки.

Санкції за адміністративне правопорушення — процедура залучення до відповідальності встановлена кодексом про адміністративні правопорушення.

Цивільне правопорушення залежить від видів цивільних

правовідносин:

- договірне правопорушення;

- позадоговірне правопорушення.

Трудове правопорушення (дисциплінарне) — засновано на протиправних діяннях суб'єкта трудових правовідносин. Тобто коли працівник порушує правила трудової дисципліни, трудового розпорядку.