§13. Правовідношення: поняття, ознаки, структура (елементи)

Правове відношення — це виникаюча на основі норм права юридичний зв'язок, учасники якого володіють взаємними права мі і обов'язками, гарантованими державою.

Ознаки правовідношення:

1) юридичний зв'язок між особами, виникаюча на основі норм права, тобто правовідношення — це не всяке фактичне відношення, а тільки то, яке врегульоване нормами права;

2) юридичний зв'язок, здійснюваний через суб'єктивні права і юридичні обов'язки, існує постільки, поскільки її учасники є носіями таких прав і обов'язків, тобто в правовідношенні завжди є сторона управомоченная і право-зобов'язана (контрагенти правовідношення);

3) юридичний зв'язок, який має індивідуальний характер, тобто суб'єктом правовідношення завжди є персонально певна особа — конкретна людина або конкретна організація, якою і належать суб'єктивні права і юридичні обов'язки в даному правовідношенні. Індивідуальний і об'єкт правовідношення;

4) юридичний зв'язок, який має вольовий характер, тобто виникнення, зміна і припинення правовідношення може бути обумовлено:

а) волею правотворчих органів держави, що міститься в юридичних нормах, наприклад, в Україні згідно із законом недосконало літні, або непрацездатні діти спадкодавця є учасниками спадкових правовідносин, навіть якщо їм буде відмовлений в цьому заповіті померлого;

б) волею осіб, безпосередньо реалізовуючих відповідні норми права (наприклад, результатом вільного волевиявлення людей є встановлення договірних правовідносин при висновку операцій купівлі-продажу, міни і т.д.);

в) волею посадовців, органів держави, що застосовують норми права (наприклад, за заявою прокурора суд може визнати недійсною операцію, не відповідну вимогам закону).

5) юридичний зв'язок, який охороняється державою від порушень. На основі норм права визначається юридична відповідальність осіб, що порушують юридичні обов'язки або перешкоджаючих здійсненню суб'єктивних прав.

6) залежно від розподілу прав і обов'язків право відношення:

- односторонні (договір, дарування);

- двосторонні.

Склад і зміст правовідносин має складну будову, яка складається з ряду елементів: суб'єкт, об'єкт, зміст правовідношення.

Правовідношення є синтезом юридичних і фактичних відносин.

Відмінності:

1) юридичний зміст — можливість певних дій уповноваженої особи і необхідність певних дій обязательностей особи.

2) фактичний зміст — реалізація права і обов'язків сторін.

Юридичний зміст може ширше по своєму об'єму, оскільки включає невизначену кількість відносин.

Юридичний зміст правовідносин складає суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Суб'єктивне право — це вигляд і міра можливої поведінки суб'єкта управомоченного в даному правовідношенні.

Суб'єкти правовідносин — це учасники правовідношення, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, що мають.

До них відносяться:

- індивіди (фізичні особи)

- організації (юридичні особи)

- соціальні спільності.

Правосуб'єктність — це передбачена норма права, здатність бути учасником правовідносин.

Правосуб'єктність складається з правоздатності і дієздатності.

Правоздатність — передбачена нормою права здатність і можливість мати юридичні право і юридичні обов'язки.

Дієздатність — передбачена нормами права особисто своїми діями придбавати і здійснювати юридичні права і юридичні обов'язки.

Частиною дієздатності є деликтоспособность (здатність нести юридичну відповідальність за порушені права)

Правоздатність і деликтоспособность співпадають в одній особі.

Правоздатність завжди виникає вчасно народження.

Неповна дієздатність від 15 до 18 років. Обмежена дієздатність може бути тільки за рішенням суду (алкоголіки, наркомани). Недієздатними є особи, страждаючі душевними захворюваннями (операції здійснюють їх опікуни).

Види суб'єктів правовідносин:

1) громадяни;

2) обличчя без громадянства;

3) іноземні громадяни;

4) організації можуть виступати суб'єктами правовідносин в 2-х якостях:

- при реалізації своїх владних повноважень;

- при здійсненні господарської діяльності, не пов'язаної з владними повноваженнями.

5) народ.

Правосуб'єктність організацій знаходить свій вираз в понятті «компетенції» — сукупність прав і обов'язків, повноважень організацій і державою в цілому, наданих для здійснення їх функцій, вона має строго певні рамки

Компетенція блага держави, організація держави влади і управління держави встановлює Конституція.

Компетенція юридичної особи встановлює юридичні документи, які укладають між власниками юридичної особи і на підставі засновників.

Юридична особа - має у власності в господарському веденні або оперативному управлінні відособленим майном, має організаційну єдність; здатність від свого імені придбавати особисті немайнові і майнові права; виступає в судових організаціях від свого імені.

Держава виступає як суб'єкти правовідносин:

1) міжнародні правовідносини;

2) внутрішні правовідносини:

а) суб'єкти, що володіють державно-владними повноваженнями;

б) суб'єкти, що володіють рівними правами разом зі всіма суб'єктами правовідносин.

Об'єктом правовідносин є реальне благо, яке підлягає охороні суб'єктом правовідносин. До них відносяться:

1) предмети матеріального миру;

2) предмети споживання;

3) нерухомість;

4) предмети домашнього побуту;

5) витвори мистецтва.