§5. Конституційний процес в Україні

Розвиток економічних і політичних процесів в Україні після розпаду СРСР об'єктивно вимагав ухвалення нової Конституції України і це було зроблено у всіх країнах СНГ. В їх нових основних законах враховані відповідні реалії, тенденції і досвід світової практики конституційного регулювання суспільних відносин. В Україні конституційний процес йшов дуже складно і Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України тільки 28 червня 1996 року.

Важливим етапом конституційного процесу було схвалення Верховною Радою України 19 червня 1991 року «Концепції нової Конституції України», яка складалася із загальнометодологічних принципів, преамбули і дев'яти розділів. Концепція зіграла велику роль в підготовці нової Конституції України на якісно новій демократичній основі, оскільки в ній були закладені основоположні цінності конституціоналізму, народовладдя, права людини, законність, розділення властей, вказано, що через всю Конституцію повинні бути проведений ідеали правової держави.

Концепція заклала основу, на якій було слід будувати майбутню Конституцію. В ній було вказане, що новий Основний Закон повинен грунтуватися на Декларації про державний суверенітет України, закріпити, розвинути і конкретизувати її положення. Аналіз опублікованих для всенародного обговорення проектів нової Конституції України свідчив, що в їх текстах повною мірою знайшли втілення положення частин Декларації про державний суверенітет, безпосередньо що відносяться до питань самовизначення української нації, народовладдя, державної влади, громадянства України, територіального верховенства, економічної самостійності, екологічної безпеки, культурного розвитку.

В Концепції принципово був поставлено питання про те, що в центрі уваги нової Конституції повинна бути людина як соціальна цінність, його права, свободи і їх гарантії. В ній підкреслюється, що вищою соціальною цінністю є людина, його життя, честь, гідність, особиста недоторканність, інші права і свободи, закріплені в Загальній Декларації прав людини, в міжнародних пактах, інших документах про права людини. Наголошувалося, що ці права повинні розглядатися не як що дарували державою, а як природні, невідчужувані і не причетні. Має рацію і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежений, окрім випадків, передбачених Конституцією відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права. В Концепції встановлювалося, що всі права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією і законом, підлягають захисту в судовому порядку. Держава несе відповідальність за забезпечення прав людини і громадянина.

Такий підхід до конституційного регулювання основних прав і свобод людини і громадянина принципово відрізнявся від колишнього підходу, що характеризується домінуванням держави "Д особою. Принципово важливим положенням Концепції було те, що всі державні органи і посадовці зобов'язані поважати права людини і громадянина, сприяти їх реалізації і що всі громадяни рівні перед законом.

Ці найважливіші положення Концепції були втілені в тексті нової Конституції України і сталі реально здійснюватися в житті. Ухвалення нового Основного Закону — історична віха в становленні української державності на демократичних початках. Але з його ухваленням конституційний процес не припинився, а продовжує свій розвиток на якісно новій базі. Відповідно, сьогодні стоїть задача істотного реформування правової системи України з урахуванням світового досвіду конституціоналізму.