§9. Правовий статус засобів масової інформації в Україні і право громадян на інформацію

В умовах ідеологічного і економічного плюралізму, становлення структур правової держави і цивільного суспільства, нової правової системи, багатопартійності істотно зростає роль засобів масової інформації. Держава визначає інформаційну політику в нормативних актах, що регламентують правовий статус засобів масової інформації. В Україні були прийняті закони «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. із зм. від 6 квітня 2000 р. і «Про друкарські засоби масової інформації (пресі) в Україні» від 16 листопаду 1992 р. із зм. 14 лютого 1997 р., які сприяли інформаційному суверенітету республіки, визначили форми міжнародної співпраці нашої держави в області інформації. Законодавством визначені загальні юридичні основи отримання, використовування, розповсюдження і зберігання інформації, закріплено право особи на їнформацію у всіх сферах суспільного і державного життя республіки, визначена система інформації, її джерела, статус учасників інформаційних зв'язків. В законах регламентується порядок доступу до інформації, забезпечення її охорони, захисти особи і суспільства від помилкової інформації.

Інформаційні відносини в Україні будуються на таких основоположних принципах, як гарантованість права на інформацію, її відвертість, доступність і свобода обміну, об'єктивність, достовірність, точність, законність отримання, використовування, розповсюдження і зберігання інформації. Суб'єктами інформаційних відносин виступають громадяни України, юридичні особи і особи без громадянства. Об'єктом інформаційних відносин є документована або публічно оповіщена інформація про події і явища в області політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також в соціальній, екологічній, міжнародної і інших сферах. Інформаційна діяльність - це сукупність дій, направлених на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави. Основні види інформаційної діяльності - отримання, використовування, розповсюдження і зберігання інформації. До основних видів інформації відносяться статистична; масова; інформація про діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування; правова інформація; інформація про особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; соціологічна інформація. Законодавством регулюється правовий режим функціонування цих видів інформації. Режим доступу до інформації - передбачений правовими нормами порядок отримання, використовування, розповсюдження і збереження інформації. По режиму доступу інформація ділиться на відкриту і інформацію з обмеженим доступом. Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації. Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом:

1) систематичної публікації її в офіційних друкарських виданнях;

2) розповсюдження її в ЗМІ;

3) безпосереднього надання її зацікавленим громадянам, державним органам і юридичним особам.

Обмеження права на отримання відкритої інформації забороняється законом.

Інформація з обмеженим доступом по правовому режиму ділиться на: 1) конфіденційну; 2) таємну. Порядок обміну таємною інформацією і її захист визначається відповідними державними органами за умови дотримання вимог, обумовлених законом.

Право на інформацію охороняється законом. Відповідно держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Законом забороняється вилучення друкарських видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фундацій і знищення їх по ідеологічних або політичних міркуваннях. Інформація не може використовуватися для закликів до скидання конституційного ладу, порушення територіальної Цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини. Забороняється розголошування відомостей, що становлять державну або іншу, передбачену законодавством, таємницю. Забезпеченню особистих прав громадян України служить положення про те, що не підлягають розголошуванню відомості, що стосуються лікарської таємниці, грошових внесків, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння), пері писки, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, окрім випадків, передбачених законом. Порушення законодавства про інформацію вабить дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Під друкарськими засобами масової інформації (пресою) за коном розуміються періодичні і продовжуються видання, які виходять під постійною назвою з періодичністю один і більш номерів (випусків) протягом року на основі свідоцтва про реєстрацію. Преса видається на державному або іншій мові. Засоби масової інформації вільні, і тому забороняється освіта і фінансування державних органів, установ, організацій або посадовців для цензури масової інформації. Держава гарантує економічну самостійність і забезпечує економічну підтримку діяльності друкарських засобів масової інформації. Громадяни, юридичні особи, державні органи, а також їх законні чи представите мають право вимагати від редакцій друкарських засобів масової інформації публікації або спростування поширених про них відомостей, які не відповідають дійсності або порочать їх честь і гідність. Таке положення закону направлено на забезпечення гарантування честі і гідності різних суб'єктів конституційно-правових відносин.