§16. Юридична відповідальність: поняття, підстави, мета, види

Неправомірні дії (бездіяльності), тобто правопорушення є юридичним фактом, який викликає виникнення правовідношення між державою в особі його органів (судна, прокуратури, міліції і ін.) і правопорушником. В рамках та кого правовідносини має місце юридична відповідальність. Юридична відповідальність — це обов'язок правопорушника зазнати примусове позбавлення певних що належать йому благ. При дещо іншому підході до розуміння природи юридичної відповідальності вона може мислитися як певний стан суб'єкта правопорушення, тобто юридична відповідальність — це вигляд і міра примусового зазнає правопорушником позбавлення певних що належать йому благ.

Підставою юридичної відповідальності є склад правопорушення, тобто сукупність передбачених законом ознак діяння, що характеризують його як правопорушення. Елементи складу правопорушення:

а) об'єкт — що охороняється державою суспільне відношення;

б) об'єктивна сторона — протиправне діяння (дії, бездіяльність), що знаходиться в причинному зв'язку з його суспільно небезпечним або суспільно шкідливим результатом;

в) суб'єкт — деликтоспособное особа, правопорушення, що зробило. Деліктоспособность — це передбачена нормами права здатність особи нести юридичну відповідальність за зроблене їм правопорушення;

г) суб'єктивна сторона — вина, тобто психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечному або суспільно шкідливому результату (намір, необережність).

Мета юридичної відповідальності:

а) захист встановленого в державі правопорядку;

б) кара правопорушника (позбавлення певних, належних йому благ);

в) відновлення права, порушеного правопорушенням (на приклад, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної право порушенням);

г) виховна дія на правопорушника і інших людей фактом залучення до юридичної відповідальності, щоб попередити здійснення ними правопорушень в майбутньому.

Види юридичної відповідальності: конституційна, адміністративна, дисциплінарна, матеріальна, кримінальна, цивільно-правова.

§17. Законність і правопорядок

Законність — це принцип державного і суспільного життя, що виражається в точному, неухильному і одноманітному здійсненні правових норм всіма суб'єктами права, тобто громадянами, їх об'єднаннями, посадовцями, державними органами. Це вузьке, суто юридичне розуміння законності, вказуюче на загальнообов'язковість права. Більш широке розуміння законності зв'язано з тим, що її можна розглядати і в інших аспектах. Наприклад, як принцип організації і діяльності

Нормативні акти і література, що рекомендується

1. Конституція (Основний Закон) України.

2. Декларація про державний суверенітет України. - До., 1991.

3. Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України (надалі - Відомості). - 1991. - № 38. -Ст. 502.

4. Декларація прав національностей України // Відомості. - 1.991.- № 53. - Ст. 799.

5. Ухвала Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» // Відомості. - 1991. - № 46. - Ст. 621.

6. Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» // Відомості. - 1992. - № 10. - Ст. 137.

7. Алексеев С.С. Держава і право. Початковий курс. - М., 1993.

8. Основи правознавства / Під ред. Н.И. Панова і В.В. Комарова. -X., 1998.

9. Рабинович П.М. Основі загальної теорії права та держави. - Бородянка, 1993.

10. Загальна теорія держави і права. Академічний курс в 2-х то мах. - М., 1998.

11. Барнашев А.М. Теорія розділення властей: становлення, розвиток, застосування. -Томск, 1998.

12. Коваленко А.И. Правова держава: концепції і реальність. - М.,1993.

13. Лившиц Р.З. Теорія права. - М., 1994.

14. Нерсесянц В.С. Право і закон. - М., 1992.

15. Раянов Ф.М. Введення в правову державу. -Уфа, 1994.

РОЗДІЛ II КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Розділ 1. Основи конституційного ладу України