Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Правознавство Шурупова.doc
Скачиваний:
35
Добавлен:
07.03.2016
Размер:
1.11 Mб
Скачать

§9. Дисциплінарна відповідальність робітників і службовців

Порушенням трудової дисципліни є протиправне, винне невиконання робітникам або службовцям трудових обов'язків. Дія (бездіяльність) працівника є порушенням трудової дисципліни лише при одночасній наявності наступних умов:

дія (бездіяльність) повинна бути протиправною, протиправна дія (бездіяльність) повинна бути винне, тобто зроблена, умисно або по необережності. Протиправна і винне дія працівника пов'язана з виконанням його трудових обов'язків.

Ст. 147 КЗоТ як дисциплінарні стягнення передбачає догану і звільнення. Для окремих категорій працівників можуть бути передбачений і інші дисциплінарні стягнення.

Перед накладенням стягнення від порушника повинне зажадатися пояснення у письмовій формі. Відмова працівника дати пояснення не може служити перешкодою для застосування стягнення.

Стягнення накладаються безпосередньо при виявленні про ступка, але не пізніше за один місяць з дня його виявлення, не рахуючи часу хвороби працівника або знаходження його у відпустці. Відсутність на роботі по інших підставах, у тому числі і у зв'язку з використовуванням днів відпочинку (відгулів), незалежно від їх тривалості (наприклад, при вахтовому методі організації робіт), не перериває перебіг місячного (з дня виявлення) терміну.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше за шість місяців з дня здійснення провини.

За одну і ту ж провину може бути накладено тільки одне дисциплінарне стягнення.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) по підприємству, цеху і повідомляється робітника або службовця під розписку.

Повідомлення змісту наказу під розписку є гарантією того, що працівник ознайомлений із стягненням і у разі незгоди з ним може його оскаржити.

Якщо протягом одного року з дня накладення стягнення працівник не буде підданий новому дисциплінарному стягненню, то він розглядається як що не піддавався стягненню. За відсутності нових порушень і нових дисциплінарних стягнень дисциплінарне стягнення, таким чином, знімається без спеціального наказу, а при їх наявності дія первинного ^взыскания зберігає силу.

Дисциплінарне стягнення може бути знято і до закінчення одного року, якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і при цьому проявив себе як добросовісний працівник.

§10. Матеріальна відповідальність робітників і службовців

Матеріальна відповідальність працівників полягає в їх обов'язку відшкодувати збиток, заподіяний підприємству, установі або організації, де вони працюють.

Умовами залучення працівника до матеріальної відповідальності є: наявність прямого дійсного збитку, протиправність поведінки працівника, причинний зв'язок між поведінкою працівника і виниклим збитком, вина працівника в

спричиненні збитку.

Трудове законодавство встановлює обмежену і повну матеріальну відповідальність працівників.

Обмежена відповідальність полягає в обов'язку працівника відшкодувати збиток в межах свого середньомісячного заробітку (ст. 132 КЗоТ). Вона наступає у всіх випадках, окрім тих, коли законодавством передбачена повна відповідальність.

Повна матеріальна відповідальність полягає в обов'язку працівника відшкодувати збиток в повному об'ємі і лише у випадках, прямо передбачених в законі (ст. 134 КЗоТ).

Працівник може добровільно відшкодувати заподіяний їм збиток, а з відома власника або уповноваженого їм органу може передати для відшкодування збитку рівноцінне майно або виправити пошкоджене (ст. 130 КЗоТ).

Збиток може бути відшкодований по розпорядженню власника або уповноваженого їм органу в тому випадку, якщо:

а) розмір збитку не перевищує середньомісячного заробітку працівника;

б) з моменту виявлення збитку пройшло не більше двох тижнів;

в) розпорядження звертається до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівнику. У всій решті випадків відшкодування збитку проводиться шляхом подачі власником або уповноваженим їм органом позову до районного (міський) суду (ст. 136 КзоТ).