§6. Цивільно-правова відповідальність

Цивільне законодавство передбачає цілий ряд заходів захисту на випадок порушення суб'єктивних прав громадян і юридичних осіб. Проте не всі ці заходи, у тому числі і передбачені в ст. 15 ЦК, є заходами відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність, як і відповідальність, визначувана іншими галузями права, — це покладання на обличчя, право іншої особи, несприятливих наслідків, передбачених правовою нормою, що порушило. Тому не є відповідальністю така, наприклад, міра захисту цивільних прав, як визнання по суду того або іншого оспорюваного ким-небудь права. Не може бути мірою відповідальності і примушування боржника за зобов'язанням до виконання його в натурі або повернення майна власнику від осіб, незаконно ним що заволоділи. Разом з тим для цивільно-правової відповідальності, що відрізняє її від інших видів юридичної відповідальності, характерний, перш за все, те, що вона завжди виражається в покладанні на обличчя, право іншої особи, додаткового обов'язку, що порушило, притому ущемляючої його майнові інтереси.

Іншою особливістю цивільно-правової відповідальності є те, що це завжди відповідальність перед потерпілим. Тому її слід відрізняти і від такої міри відповідальності, хоча і передбаченої цивільним законодавством, як стягнення виконаного за протизаконним договором в дохід держави, яка, по своїй природі, є адміністративно-правовою відповідальністю.

Нарешті, не можна не відзначити і таку особливість цивільно-правової відповідальності, як можливість добровільного виконання відповідної її змісту обов'язку.

Цивільне законодавство знає два основні види відповідальності — відповідальність за порушення прав, витікаючих з договірних зобов'язань, які відповідно і називаються договірною відповідальністю, і відповідальність за порушення абсолютних прав (за посягання на них), іменовану позадоговірною або деліктною відповідальністю. Остання наступає, наприклад, у випадках порушення права власності, коли не можна його відновити за допомогою віндікаційного або негаторного позову унаслідок знищення або пошкодження майна особою, незаконно ним що заволодів. Ця відповідальність наступає також і в тих випадках, коли протиправно заподіюється шкода життя або здоров'ю громадян, коли що порочать честь, гідність і ділову репутацію громадян і організацій невідповідні дійсності відомості, не дивлячись на їх спростування, заподіяли громадянам і організаціям майнові і моральні втрати. Ця відповідальність може поєднуватися і з договірною відповідальністю, зокрема, у випадках, коли в результаті неналежного виконання договорів роздрібної купівлі-продажу, побутового замовлення і ін., споживачам заподіюються моральні і етичні страждання.

Оскільки при порушенні абсолютних прав може заподіюватися майнова і моральна шкода, відповідно і деліктна відповідальність у свою чергу виражається у відшкодуванні майнової або моральної шкоди. Але вони завжди, як і договірна відповідальність, носять майновий характер.

Умовами настання цивільно-правової відповідальності як договірної, так і позадоговірної, є: протиправність поведінки особи, права іншої особи, що порушило; виникнення майнових втрат або моральних (етичних) страждань у потерпілого; наявність причинного зв'язку між шкідливими наслідками у потерпілого і протиправною поведінкою особи, що наступили, права іншої особи, що порушило; наявність, по загальному | правилу, вини в поведінці протиправно діючої особи. Наприклад, власники джерел підвищеної небезпеки (транспортних засобів, машин, агрегатів і т.п.) через пряму вказівку закону відповідають за заподіяну шкоду незалежно від їх вини.

Разом з тим необхідно відзначити і ті особливості, якими характеризується договірна відповідальність. Так, у разі неналежного виконання договірного зобов'язання відповідальність боржника виражається в його обов'язку відшкодувати кредитору при лагоджені цим збитки. У разі порушення абсолютних прав на протиправно діюче обличчя покладається обов'язок відшкодувати заподіяний їм шкоду. Це відшкодування, у разі спричинення шкоди майну власника, виражається в обов'язку особи, несучої відповідальність за спричинення шкоди, надати замість пошкодженої або знищеної речі іншу річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ або повністю відшкодувати заподіяні збитки. У разі спричинення каліцтва або іншої шкоди здоров'ю громадянина, що привели до майнових втрат, компенсувати тому, що втратив заробіток, втрачений їм внаслідок цього, а також і всі витрати, викликані пошкодженням здоров'я, — посиленного живлення, протезування і т.п. Якщо при цьому була заподіяна і моральна шкода, то він відшкодовується особливо залежно від конкретних обставин справи, в грошовій або матеріальній формі.

Оскільки позадоговірна (деліктна) відповідальність не виникає з раніше існуючих зобов'язань між потерпілим і що заподіяв шкоду, закон особливо визначає і того, хто може нести таку відповідальність. Здатність нести подібну відповідальність, іменовану деліктоздатністю, закон визнає за всіма повнолітніми повністю дієздатними громадянами, а також за неповнолітніми особами у віці від 14-ти до 18-ти років. Проте, коли у останніх немає майна або заробітку, Достатнього для відшкодування заподіяного ними шкоди, то шкода у відповідній частині відшкодовується їх батьками (всиновителями) або опікунами, якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їх вини. Така відповідальність батьків (всиновителів), опікунів Скликується субсидіарної (додаткової) відповідальністю. Цей обов'язок припиняється по досягненні що заподіяв шкоду повноліття, а також у випадку, якщо у нього до досягнення повноліття з'явиться майно або заробіток, достатній для відшкодування шкоди. Повністю неделіктоздатними вважаються неповнолітні у віці до 14-ти років, а також громадяни, визнані недієздатними унаслідок душевного захворювання або недоумства. За шкоду, заподіяну малолітніми особами, відповідають їх батьки (всиновителі), опікуни або учбовий, виховний або лікувальний заклад, якщо малолітня особа полягала під їх наглядом. За шкоду, заподіяну недієздатними особами, відповідають їх опікуни або організація, зобов'язана здійснювати за ними нагляд.

На загальних підставах і в повному об'ємі відповідають за заподіяну шкоду і юридичних осіб. Організація зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників при виконанні ними своїх трудових (службових) обов'язків. Тільки у разі, коли шкода заподіяна громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, ця шкода в повному об'ємі відшкодовується не вказаними органами, а безпосередньо державою в порядку, встановленому законом. Такий порядок обумовлений тим, що названі організації діють безпосередньо від імені держави, яка і приймає на себе обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної їх незаконними діями.