- •§1. Теорії виникнення держави
- •§2. Поняття держави
- •§3. Основні ознаки держави
- •§4. Єство держави
- •§5. Форма держави
- •§6. Роль права в розвитку суспільних відносин в Україні
- •§7. Утворення держави Україна
- •§8. Функції держави
- •§9. Поняття і ознаки правової держави
- •§1. Виникнення права
- •§2. Поняття права
- •§3. Ознаки позитивного (об'єктивного) права
- •§4. Єство права
- •§5. Право як цінність
- •§6. Функції права
- •§7. Роль права в розвитку суспільних відносин в Україні
- •§8. Утворення держави Україна
- •§9. Норми права: поняття, структура
- •§10. Види правових норм
- •§11. Тлумачення правових норм
- •§12. Джерела (форми) права України
- •§13. Правовідношення: поняття, ознаки, структура (елементи)
- •§14. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин
- •§15. Правомірна поведінка. Правопорушення
- •§16. Юридична відповідальність: поняття, підстави, мета, види
- •§17. Законність і правопорядок
- •§1. Конституційне право—провідна галузь права України
- •§2. Основи конституційного ладу України
- •§3. Декларація про державний суверенітет — основа затвердження суверенітету України
- •§4. Конституція України як джерело і основа чинного законодавства
- •§5. Конституційний процес в Україні
- •§6. Референдум як найважливіша форма народовладдя
- •§7. Територіальний пристрій України
- •§8. Правовий статус мов в Україні
- •§1. Поняття основ правового статусу громадянина України
- •§2. Принципи правового статусу особи
- •§3. Громадянство України
- •§4. Зміст основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина
- •§5. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні
- •§6. Правовий статус іноземців в Україні
- •§7. Правовий статус біженців в Україні
- •§8. Правовий статус суспільних формувань і право громадян на об'єднання
- •§9. Правовий статус засобів масової інформації в Україні і право громадян на інформацію
- •§10. Правовий режим надзвичайного положення
- •§1. Виборча система
- •§2. Верховна Рада України
- •§3. Правовий статус народних депутатів України, місцевих Рад народних депутатів
- •§4. Президент України
- •§5. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавської влади
- •§6. Правовий статус прокуратури України
- •§7. Органи судової влади
- •§8. Органи міліції
- •§9. Правовий статус адвокатури
- •§10. Служба безпеки, органи юстиції
- •§11. Місцеве самоврядування
- •§1. Адміністративне право і регульовані їм відносини
- •§2. Поняття державного управління
- •§3. Організація державного управління освітою
- •§4. Єство адміністративного примушення і його види
- •§5. Поняття і підстави адміністративної відповідальності
- •§6. Види адміністративних стягнень
- •§7. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх
- •§8. Порядок залучення до адміністративної відповідальності
- •§1. Поняття, предмет, метод, функції і принципи цивільного права України.
- •§2. Виникнення і захист цивільних прав
- •§3. Суб'єкти цивільного права
- •§4. Правове регулювання відносин власності
- •§5. Правове регулювання договірних зобов'язань
- •§6. Цивільно-правова відповідальність
- •§7. Спадкові правовідносини
- •§8. Житлові правовідносини
- •§9. Шлюбно-сімейні відносини
- •§1. Поняття трудового договору, його види
- •§2. Контракт як особлива форма трудового договору
- •§3. Загальний порядок прийому на роботу
- •§4. Особливості прийому на роботу неповнолітніх
- •§5. Розірвання трудового договору за ініціативою працівника
- •§6. Розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого їм органу
- •§7. Робочий час і його види
- •§8. Поняття і види часу відпочинку
- •§9. Дисциплінарна відповідальність робітників і службовців
- •§10. Матеріальна відповідальність робітників і службовців
- •§11. Розгляд трудових суперечок
- •§1. Правові основи охорони навколишнього природного середовища
- •§2. Законодавство України про використовування і охорону природних ресурсів
- •§3. Екологічні права і обов'язки громадян
- •§4. Форми власності на землю в Україні
- •§1. Кримінальне право як галузь права
- •§2. Поняття злочину
- •§3. Кримінальна відповідальність
- •§4. Склад злочину
- •§5. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •§6. Кримінальне покарання і його види
- •§7. Кримінальна відповідальність і покарання неповнолітніх
- •§1. Теорії виникнення держави.......................................... 4
§6. Цивільно-правова відповідальність
Цивільне законодавство передбачає цілий ряд заходів захисту на випадок порушення суб'єктивних прав громадян і юридичних осіб. Проте не всі ці заходи, у тому числі і передбачені в ст. 15 ЦК, є заходами відповідальності.
Цивільно-правова відповідальність, як і відповідальність, визначувана іншими галузями права, — це покладання на обличчя, право іншої особи, несприятливих наслідків, передбачених правовою нормою, що порушило. Тому не є відповідальністю така, наприклад, міра захисту цивільних прав, як визнання по суду того або іншого оспорюваного ким-небудь права. Не може бути мірою відповідальності і примушування боржника за зобов'язанням до виконання його в натурі або повернення майна власнику від осіб, незаконно ним що заволоділи. Разом з тим для цивільно-правової відповідальності, що відрізняє її від інших видів юридичної відповідальності, характерний, перш за все, те, що вона завжди виражається в покладанні на обличчя, право іншої особи, додаткового обов'язку, що порушило, притому ущемляючої його майнові інтереси.
Іншою особливістю цивільно-правової відповідальності є те, що це завжди відповідальність перед потерпілим. Тому її слід відрізняти і від такої міри відповідальності, хоча і передбаченої цивільним законодавством, як стягнення виконаного за протизаконним договором в дохід держави, яка, по своїй природі, є адміністративно-правовою відповідальністю.
Нарешті, не можна не відзначити і таку особливість цивільно-правової відповідальності, як можливість добровільного виконання відповідної її змісту обов'язку.
Цивільне законодавство знає два основні види відповідальності — відповідальність за порушення прав, витікаючих з договірних зобов'язань, які відповідно і називаються договірною відповідальністю, і відповідальність за порушення абсолютних прав (за посягання на них), іменовану позадоговірною або деліктною відповідальністю. Остання наступає, наприклад, у випадках порушення права власності, коли не можна його відновити за допомогою віндікаційного або негаторного позову унаслідок знищення або пошкодження майна особою, незаконно ним що заволодів. Ця відповідальність наступає також і в тих випадках, коли протиправно заподіюється шкода життя або здоров'ю громадян, коли що порочать честь, гідність і ділову репутацію громадян і організацій невідповідні дійсності відомості, не дивлячись на їх спростування, заподіяли громадянам і організаціям майнові і моральні втрати. Ця відповідальність може поєднуватися і з договірною відповідальністю, зокрема, у випадках, коли в результаті неналежного виконання договорів роздрібної купівлі-продажу, побутового замовлення і ін., споживачам заподіюються моральні і етичні страждання.
Оскільки при порушенні абсолютних прав може заподіюватися майнова і моральна шкода, відповідно і деліктна відповідальність у свою чергу виражається у відшкодуванні майнової або моральної шкоди. Але вони завжди, як і договірна відповідальність, носять майновий характер.
Умовами настання цивільно-правової відповідальності як договірної, так і позадоговірної, є: протиправність поведінки особи, права іншої особи, що порушило; виникнення майнових втрат або моральних (етичних) страждань у потерпілого; наявність причинного зв'язку між шкідливими наслідками у потерпілого і протиправною поведінкою особи, що наступили, права іншої особи, що порушило; наявність, по загальному | правилу, вини в поведінці протиправно діючої особи. Наприклад, власники джерел підвищеної небезпеки (транспортних засобів, машин, агрегатів і т.п.) через пряму вказівку закону відповідають за заподіяну шкоду незалежно від їх вини.
Разом з тим необхідно відзначити і ті особливості, якими характеризується договірна відповідальність. Так, у разі неналежного виконання договірного зобов'язання відповідальність боржника виражається в його обов'язку відшкодувати кредитору при лагоджені цим збитки. У разі порушення абсолютних прав на протиправно діюче обличчя покладається обов'язок відшкодувати заподіяний їм шкоду. Це відшкодування, у разі спричинення шкоди майну власника, виражається в обов'язку особи, несучої відповідальність за спричинення шкоди, надати замість пошкодженої або знищеної речі іншу річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ або повністю відшкодувати заподіяні збитки. У разі спричинення каліцтва або іншої шкоди здоров'ю громадянина, що привели до майнових втрат, компенсувати тому, що втратив заробіток, втрачений їм внаслідок цього, а також і всі витрати, викликані пошкодженням здоров'я, — посиленного живлення, протезування і т.п. Якщо при цьому була заподіяна і моральна шкода, то він відшкодовується особливо залежно від конкретних обставин справи, в грошовій або матеріальній формі.
Оскільки позадоговірна (деліктна) відповідальність не виникає з раніше існуючих зобов'язань між потерпілим і що заподіяв шкоду, закон особливо визначає і того, хто може нести таку відповідальність. Здатність нести подібну відповідальність, іменовану деліктоздатністю, закон визнає за всіма повнолітніми повністю дієздатними громадянами, а також за неповнолітніми особами у віці від 14-ти до 18-ти років. Проте, коли у останніх немає майна або заробітку, Достатнього для відшкодування заподіяного ними шкоди, то шкода у відповідній частині відшкодовується їх батьками (всиновителями) або опікунами, якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їх вини. Така відповідальність батьків (всиновителів), опікунів Скликується субсидіарної (додаткової) відповідальністю. Цей обов'язок припиняється по досягненні що заподіяв шкоду повноліття, а також у випадку, якщо у нього до досягнення повноліття з'явиться майно або заробіток, достатній для відшкодування шкоди. Повністю неделіктоздатними вважаються неповнолітні у віці до 14-ти років, а також громадяни, визнані недієздатними унаслідок душевного захворювання або недоумства. За шкоду, заподіяну малолітніми особами, відповідають їх батьки (всиновителі), опікуни або учбовий, виховний або лікувальний заклад, якщо малолітня особа полягала під їх наглядом. За шкоду, заподіяну недієздатними особами, відповідають їх опікуни або організація, зобов'язана здійснювати за ними нагляд.
На загальних підставах і в повному об'ємі відповідають за заподіяну шкоду і юридичних осіб. Організація зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників при виконанні ними своїх трудових (службових) обов'язків. Тільки у разі, коли шкода заподіяна громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, ця шкода в повному об'ємі відшкодовується не вказаними органами, а безпосередньо державою в порядку, встановленому законом. Такий порядок обумовлений тим, що названі організації діють безпосередньо від імені держави, яка і приймає на себе обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної їх незаконними діями.