§11. Тлумачення правових норм

Тлумачення норм права — це діяльність по розкриттю їх змісту. Ця діяльність необхідна для правильної практичної реалізації юридичних норм. Розрізняють наступні тлумачення норм права:

1) тлумачення-з'ясування, тобто розкриття змісту нормативного розпорядження «для себе»;

2) тлумачення-роз'яснення, тобто розкриття змісту нормативного розпорядження «для інших».

Необхідність тлумачення обумовлена викладом змісту норм права в текстах нормативно-правових актів і інших актах-документах, що відносяться до джерел права. Формулювання норм права відрізняються стислістю, лаконічністю, використовуванням спеціальної термінології. Правильне з'ясування значення текстуальних формулювань норм права завжди вимагає високого рівня розумової діяльності.

Тлумачення норм права — важлива ланка в процесі їх застосування. Наприклад, виносить рішення по юридичній справі судом завжди передує юридична оцінка фактичних обставин даної справи. Ця оцінка припускає попередній скрупульозний аналіз змісту відповідної правової норми. Встановлення не уявного, а дійсного змісту норми права при аналізі текстів законоположень може бути зв'язаний з використанням описаних в спеціальній юридичній літературі способів тлумачення: граматичного, логічного, систематичного, історичного. Суб'єктами тлумачення можуть бути юристи-практики, юристи-учені і взагалі будь-які особи. Але значення роз'яснення змісту законоустановлений завжди раз особисто по юридичній обов'язковості. Тлумачення-роз'яснення може мати офіційний і неофіційний характер. Офіційне тлумачення певним положенням нормативно-правового акту може дати орган, цей акт, або орган, якому відповідним законом надано право тлумачення норм права, що видав. Акти офіційного тлумачення обов'язкові до застосування у випадках рішення юридичних справ, пов'язаних з нормами, яким було дано таке тлумачення.

Згідно ст. 150 Конституції України офіційне тлумачення Конституції України і законів України відноситься до повноважень Конституційного Суду України.

§12. Джерела (форми) права України

Форма — джерело права, зовнішня форма виразу і закріплення юридичної норми, тобто право може існувати у вигляді нормативних установок в свідомості людини, а зовні воно виражається, матеріалізується за допомогою правил поведінки і фактичних дій людини.

Зовні таких форм існуюче право себе проявляє, традиційними, історичними джерелами права, що склалися, є Правовий звичай, судовий або адміністративний прецедент, нормативно-правовий акт, нормативний договір.

Правовий звичай — правило поведінки, схвалене і санкціоноване, а також що охороняється державою, але не має чіткий документальний вираз зовні.

Звичай, як джерело права, характерний для всіх правових систем, але особливо важливе значення він має в країнах з релігійним традиційним правом.

Прецедент — це рішення по конкретному судовому або адміністративному праву з'являється, коли виникають юридичні відносини.

Нормативно-правовий акт — розпорядження державного органу, що є основним джерелом права практично у всіх системах.

Нормативний договір — двостороння або багатобічна угода між суб'єктами по врегулюванню життєвих ситуацій (міжнародні правові договори, які мають силу закону і галузеві угоди (профспілкові угоди)).

Поняття і ознаки нормативно-правового акту

Нормативно-правовий акт — письмовий документ, в якому закріплено обов'язкове правило поведінки загального характеру і забезпечене у разі його порушення примусовою силою держави.

Риси нормативно-правового акту:

1) результат правотворчої діяльності управомоченных органів;

2) містить правила поведінки загального характеру;

3) має точно певні зовнішні реквізити і завжди вдягається в словесну документальну форму;

4) публікується спеціальним офіційним виданням;

5) поширює свою дію на певну територію, на певний круг суб'єктів і діє в певний час;

6) фіксується в Конституції і законах.

Закон, як верховний правовий акт

Закон — це прийнятий в певному порядку акт самого найвищого державного органу влади, що володіє вищою юридичною силою і авторитетом і регулює закон найважливіші життєві ситуації і відносини в суспільстві.

Ознаки закону:

1) акт самого найвищого органу державної влади, результат безпосередньої правотворчості;

2) регулює найзначніші суспільні відносини;

3) закон може бути тільки з нормативним змістом;

4) закон володіє вищою юридичною силою по відношенню до інших нормативних актів, вся решта нормативних актів повинна відповідати закону і видаватися у виконання закону;

5) закон може бути змінений або відмінений тільки таким же актом, тим же органом влади;

6) закон приймається в особливому порядку.

Види законів:

1) по юридичній силі:

- конституційні (органічні). Конституція, закони, які конкретизують окремі її положення;

- звичайні (вся решта законів, які приймаються простою більшістю);

- самого найвищого законодавчого органу

2) по суб'єкту ухвалення:

- закони України;

- закони АРК

3) за способом ухвалення:

- прийняті по референдуму;

- прийняті по сесії

4) за часом:

- постійні;

- тимчасові

5) по структурі:

- поточні;

- тематичні;

- кодекси і відомості законів.

Конституція — основний закон держави, визначає структуру влади, структуру державного ладу, систему державної організації і порядок їх формування, функції і компетенції, правове положення особи, а в деяких конституціях - основи суспільного устрою.

Конституція — це система правових норм, що має вищу юридичну силу регулюючу основу взаємостосунків між людиною і суспільством, основи організації самої держави.

Ознаки Конституції:

1) початок всієї правової системи, яка служить основою, нормативно-правовою базою правотворчості і є актом прямої дії;

2) акт прямої дії;

3) має ускладнений порядок ухвалення і зміни.

Підзаконні нормативно-правові акти і їх види Підзаконні нормативно-правові акти — акти компетентних органів держави, які видаються на основі закону, відповідно до закону.

Види підзаконних нормативно-правових актів:

- укази Президента України;

- ухвали Кабінету Міністрів;

- інструкції і положення, що приймаються міністерствами і відомствами;

- рішення місцевих органів самоврядування;

- накази і інструкції підприємств, організацій.

Дія нормативного акту

Це породження тих юридичних наслідків, які в ньому передбачені. Дія нормативного акту визначена часом, простором і коло осіб.

Варіанти вступу в силу нормативного акту:

1) одночасно по всій території держави по закінченню десяти днів з моменту його публікації в одній з офіційних видань;

2) передбачений інший термін вступу до законної сили в самому законі. Цей варіант не може бути раніше терміну офіційної публікації законів;

3) може бути передбачений настанням або не настанням певних умов;

4) укази Президента набувають чинності через п'ять днів з моменту публікації в газеті «Урядовій кур'єр» або в інший, вказаний в ньому ж термін;

5) нормативні акти центральних міністерств і відомств і інших органів центральної і старанної влади, органів господарського управління і контролю, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян, вступають не раніше Міністерства Юстиції України.