§3. Організація державного управління освітою

Державне управління освітою в Україні здійснюється відповідно до Закону «Про освіту» від 23 травня 1991 р.

Загальне керівництво освітою здійснюють Президент і Кабінет Міністрів України. Центральними органами управління в цій сфері є Міністерство освіти, інші міністерства і відомства, в підкоренні яких є учбово-виховні заклади (наприклад, МВС, Міністерство оборони, Міністерство транспорту і ін.). Вища атестаційна комісія (ВАК).

До повноважень міністерств і відомств відносяться вироблення і втілення в життя державної політики у сфері освіти, визначення вимог до змісту, рівня і об'єму освіти, здійснення координаційних, науково-методичних, контрольних функцій і державної інспекції, проведення атестації і акредитації учбово-виховних закладів республіканського значення, видача ним ліцензій і сертифікатів, розробка умов прийому в учбові заклади і т.п.

ВАК організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів. З цією метою при вузах створюються спеціалізовані вчені ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій.

На місцях державне управління учбово-виховними установами здійснюють і утворювані при них управління і відділи освіти. Окремі функції державного управління в цій сфері держава делегує місцевим Радам народних депутатів, які здійснюють їх як безпосередньо (сільські і селищні Поради), так і через створювані відділи освіти (міські, районні Поради в містах).

На місцеві органи управління покладається фінансування Учбово-виховних закладів, розвиток їх сіті; соціальний захист працівників освіти; облік дітей дошкільного віку, що підлягають навчанню в школах; контроль за забезпеченням обов'язкової середньої освіти; здійснення опіки і опікування; видача ліцензій і сертифікатів учбово-виховним закладам місцевого значення; формування державного замовлення на підготовку педагогічних працівників і т.п.

§4. Єство адміністративного примушення і його види

Адміністративне примушення є одним з основних методів державного управління. В той же час воно є одним з видів правового примушення (разом з цивільно-правовим, дисциплінарним, кримінально-правовим) і полягає в застосуванні до керованих спеціальних заходів дії з метою примусити їх виконувати вимоги правових норм.

Цей вид правового примушення характеризується поряд специфічних властивостей, що визначають його єство і особливості. До них відноситься наступне.

Регулювання адміністративного примушення, підстав, умов і порядку застосування заходів дії здійснюється нормами адміністративного права.

Заходи адміністративного примушення застосовуються, як правило, органами виконавської влади і їх посадовцями без обігу в суд. Лише в окремих випадках їх застосування покладається на суди (суддів) і представників громадськості (на приклад, дружинників, суспільних інспекторів і т.п.).

Заходи адміністративного примушення мають право застосовувати не всі органи виконавської влади і не всі їх посадовці, а лише ті з них, кому таке право надано законодавчими актами (державні інспекції, воєнізовані правоохоронні формування — міліція, прикордонні війська, служба безпеки, внутрішні війська і ін.).

Адміністративне примушення застосовується відносно організацій, посадовців і громадян, які безпосередньо не підлеглі органам і посадовцям, що застосовують дію; воно не може бути реалізовано усередині тієї або іншої системи управління.

Заходи адміністративного примушення дуже різноманітні, вони можуть мати характер морального, майнового, особового віз дії, допускається застосування фізичної сили і вогнепальної зброї.

Застосовується адміністративне примушення в цілях забезпечення правопорядку шляхом попередження і припинення правопорушень, покарання винних в їх здійсненні.

З сказаного витікає, що адміністративне примушення — це застосування органами виконавської влади і їх посадовцями, а у випадках, прямо вказаних в законі, — судами (суддями) або представниками громадськості, передбачених адміністративно-правовими нормами заходів дії морально го, майнового, особового і іншого характеру в цілях попередження і припинення правопорушень, залучення винні до відповідальності.

Залежно від конкретної мети застосування міри адміністративного примушення діляться на три вигляд:

1) адміністративно-запобіжні засоби (перевірка документів, особистий огляд і огляд речей, адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі і ін.);

2) адміністративні запобіжні заходи (вимога припинити протиправну поведінку, адміністративне затримання, застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і ін.);

3) заходи адміністративного стягнення (попередження, штраф, адміністративний арешт і ін.).