§1. Поняття основ правового статусу громадянина України

Правовий статус людини — це юридично закріплене правове положення особи в суспільстві і державі. Основу цього статусу складає конституційно-правовий статус. По приналежності до громадянства статус осіб, що проживають в Україні, розрізнений:

— статус громадян України;

— статус іноземців і осіб без громадянства.

Найширшим правовим статусом володіють громадяни України. Правовий статус особи включають такі головні елементи: громадянство; має рацію, свободи і обов'язки; правосуб'єктність;

взаємна відповідальність держави і особи; гарантії прав і свобод; принципи правового статусу.

Розрізняють загальний, спеціальний і індивідуальний правові статуси.

Загальний правовий статус характеризує положення особи як Об'єкту відносин, що має рівні права і обов'язки з іншими лицями незалежно від яких-небудь групових особливостей, соціального, службового, сімейного положення і т.п.

Спеціальні правові статуси припускають наявність у особи прав і обов'язків, а також відповідальності, які приречені специфікою соціально-класового, службового, вікового положення і т.д. Йдеться про спеціальні права і обов'язки робочих, фермерів, депутатів, військовослужбовців, вчителів, дітей, батьків, юристів, медиків і т.д. Спеціальні правові статуси реалізуються по ступеню їх конкретизації. Так, можливо виділення спеціального правового статусу громадянина як депутата взагалі і спеціальних правових статусів громадянина як депутата Верховної Ради України або місцевої поради. Іноземці і особи без громадянства можуть мати як загальний, так і спеціальний правові статуси. Тому виправдана відмінність правових статусів дипломатів, консулів, туристів, військовослужбовців, іноземних студентів, аспірантів і т.д.

Індивідуальний правовий статус — це правовий статус конкретної особи. Він визначається специфікою зв'язків, в які вступає суб'єкт, його соціальною активністю. Індивідуальний правовий статус конкретної особи, виступаючої в тій або іншій якості, визначається загальним правовим статусом, а також набором спеціальних правових статусів.

Передумовою правового статусу громадян є громадянство - правовий зв'язок між фізичною особою і державою, зміст якої складають їх взаємні права і обов'язки.

Іноземці і особи без громадянства мають ті ж права і свободи і виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами України. Зокрема, іноземці і особи без громадянства не можуть брати участі в управлінні державою, обирати і бути вибраними до органів державної влади і місцевого самоврядування, брати участь в референдумах, бути членами політичних партій і т.д.

Права громадян України, іноземців і осіб без громадянства забезпечуються за допомогою соціально-економічних, політичних, організаційних і юридичних гарантій.

§2. Принципи правового статусу особи

Правовий статус особи базується на конституційних принципах, які відображають конкретні основи відносин між державою і фізичною особою. До конституційних принципів правового статусу особи відносяться: принцип загальності прав і свобод; принцип рівності; принцип єдності прав і обов'язків; принцип гарантированности прав і свобод; принцип взаємної відповідальності держави і особи.

Принцип загальності прав і свобод означає, що всі люди є вільними і наділюють правами від народження (ст. 21 Конституції України).

Принцип рівності означає, що має рацію, свободи і обов'язки визнаються за всіма в однаковому об'ємі, незалежно від походження, соціального і майнового положення, расової і національної приналежності, підлоги, освіти, мови, відношення до релігії, роду і характеру занять, місця мешкання і інших обставин. Принцип рівності проголошує рівність всіх перед законом і судом (ст. 24 Конституції України).

Принцип єдності прав і обов'язків виявляється в чіт кой збалансованості прав і обов'язків в правовому статусі особи. В соціально організованому суспільстві у суб'єкта не може мати рації без обов'язків, як і обов'язків без прав. Здійснення прав і свобод невіддільно від виконання людиною і громадянином своїх обов'язків. В Конституції України встановлюється, що використовування суб'єктивних прав і свобод не повинне заподіювати збиток інтересам суспільства і держави, правам інших учасників суспільних відносин (ст. 23 Конституції України).

Принцип гарантированности прав і свобод полягає в тому, що держава виступає як головний суб'єкт, що забезпечує можливість реалізації конституційних прав і свобод за допомогою правових, політичних, економічних, соціальних і інших засобів. Має рацію і свободи гарантуються державою і не можуть бути відмінений; при ухваленні нових законів, а також при внесенні змін в чинне законодавство не допускається звуження змісту і об'єму існуючих прав і свобод. Гарантірованность прав і свобод в значній мірі визначається політичним режимом, рівнем розвитку демократії, наявністю спеціальних органів, що займаються захистом прав і свобод, високим рівнем правової культури, соціально-правовою активністю особи і т.д.

Принцип взаємної відповідальності держави і громадянина виявляється в їх взаємних правах і обов'язках. Конституція України встановлює відповідальність держави перед суспільством •личностью за свою діяльність (ст. 3 Конституції України).