§8. Правовий статус мов в Україні

Мовна проблема в Україні після проголошення суверенітету і незалежності придбала важливе політичне значення. Республіка визнає соціальну цінність всіх національних язы ков і неухильно гарантує своїм громадянам національно-культурні і мовні права. Україна як держава виходить з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність національних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення і зміцнення дружби народів.

Основи державної мовної політики в Україні визначаються в ст. 10 Конституції, що встановлює, що державною мовою в Україні є українська мова, що держава забезпечує всесторонній розвиток і функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використовування і захист російського і інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України і визначається Законом.

Правовий статус мов в Україні регламентується Законом «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 р., в якому підкреслюється, що українська мова є одним з вирішальних чинників національної самобутності українського народу. Республіка забезпечує українській мові статус державного в цілях сприяння всесторонньому розвитку духовних і творчих сил українського народу, гарантії його суверенного національно-державного майбуття. Україна забезпечує всесторонній розвиток і функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя. Державні і суспільні органи, підприємства, організації і установи повинні створювати всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови і поглибленого оволодіння им. Разом з тим держава створює всі необхідні умови для розвитку і використовування мов інших національностей. Громадянам України гарантується право користуватися своїм національним або будь-якою іншою мовою.

Будь-які привілеї або обмеження прав осіб по мовній ознаці, мовна дискримінація недопустимі. Публічне приниження або пошана, умисне спотворення значення українського або інших мов в офіційних документах і засобах масової інформації, створення перешкод і обмежень в користуванні ними, проповідь ворожнечі на мовному грунті спричиняють за собою відповідальність, встановлену законом.

В Україні мовою ведення діловодства і документації, а також взаємостосунків державних і суспільних органів, організацій і установ є українська мова.

Держава забезпечує збереження фундацій і пам'ятників української мови, інших національних мов в науково-дослідних установах, архівах, бібліотеках, музеях, а також їх охорону і вільне використовування.

Нормативні акти і література, що рекомендується

1. Конституція України. - Київ, 1996.

2. Декларація про державний суверенітет України. - До., 1991.

3. Концепція нової Конституції України // Відомості Верховної) Ради України (далі «Відомості»). - 1991. - № 35. - Ст. 466.

4. Акт проголошення незалежності України: Ухвала Верховної Ради УРСР від 24 серпня 1991 р. // Відомості. - 1991. - № 38.- Ст. 502.

5. Закон України «Про скасування Конституції \ деяких закону Автономно! Республіки Крім» // Голос України. 1995. 18 березня.

6. Закон України «Про всеукраїнське і місцевих референдумах» // Відомості. - 1991 .-№ 33. - Ст. 443.

7. Закон України «Про правонаступництво України» // Відомості. - 1991.-№46.-Ст. 617.

8. Закон України «Про економічну самостійність Української РСР» // Відомості. - 1990. - № 34. - Ст. 499.

9. Закон України «Про міжнародні договори України» // Відомості.-1994.-№ 10.-Ст. 45.

10. Закон України «Про мови в Українській РСР» // Відомості. - 1989.

-№51.-Ст. 631.

11. Ухвала Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» // Відомості. - 1991. - № 46. - Ст. 621.

12. Регламент Верховної Ради України // Відомості. -1994. - № 35.- Ст.338.

13. Майданник О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб'єкти // Право України. - 2001 .-№10.

14. Основи правознавства // Під ред. Н.И. Панова і В.В. Комарова.-Х.,2002.

15. Поваляєва М. Інститути конституційного права України: поняття, ознаки та критерії розмежування // Право України. - 2000. - № 5.

16. Російсько-український словник термінів по теорії держави і права.-X., 1993.

17. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. - До., 1993.

18. Тодыка Ю.Н., Бурлака А.С. Конституції України, країн СНГ в умовах перехідного періоду. - X., 1993.

19. Тодыка Ю.Н. Конституційне право України: галузь права, наука, учбова дисципліна. - X., 1998.

20. Тодыка Ю.Н. Конституція України: проблема теорії і практики, -X.: «Факт», 2000.

21. Тодыка Ю.Н. Основи конституційного ладу України. - X., 1999.

22. Шаповал В. Суб'єкти конституційного права України: постановка проблеми теоретичного визначення // Право України. - 2000. - № 8.

23. Тацій В., Тодіка Ю. Проблеми розвитку науки конституційного права України // Право України. - 1994. - № 10.

Розділ 2. Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні