15.3. Гігієнічний контроль за експлуатацією лікувально- профілактичних закладів

Лікарі всіх лікувальних профілів повинні володіти принципами організації та методикою контролю за забезпеченням санітарно-гігі- єнічного та протиепідемічного режиму в лікувально-профілактич- них закладах.

Санітарно-гігієнічний режим лікувального закладу спрямований на виключення негативного впливу факторів лікарняного середови- ща на хворих і персонал, забезпечення хворому повного гігієнічного, соматичного та психічного комфорту, а персоналу — оптимальних умов праці. Санітарно-гігієнічний режим передбачає дотримання норм місткості лікарняних палат, забезпечення оптимальної и мікрокліма- ту, хімічного та бактеріологічного складу повітряного середовища, режиму вентиляції й освітлення приміщень, постачання доброякіс- ною питною водою згідно з чинними нормами водоспоживання, сво- єчасне і повне видалення та знезаражування' твердихГТ рідких від- ходів, забезпечення хворих раціональним збалансованим харчуван- ням і дотримання гігієнічного режиму харчоблоку, якісне та сво- єчасне проведення ремонту, прибирання приміщень, прання та замі- ни білизни, дотримання правил особистої гігієни тощо.

Контроль за станом повітряного середовища, водопостачанням, хар- чуванням хворих у лікувальних закладах здійснюється за допомо- гою методів, детально викладених у розділах 1 і 2.

Протиепідемічний режим лікувального закладу спрямований на запобігання виникненню та поширенню внутрішньолікарняних інфек- цій.

Внутрішньолікарняні інфекції — клінічно виражені захворювання мікробного походження, що уражують хворого в результаті його госпіталізації або відвідування лікувального закладу, а також мед- персонал в процесі виконуваної ним роботи. Внутрішньолікарняні інфекції поділяються на госпітальні, що виникають під час або піс- ля стаціонарного лікування, та амбулаторні, які пов'язані з відвіду- ванням поліклініки або проведенням профілактичних заходів. Збуд- ники внутрішньолікарняних інфекцій наведені у табл. 120.

Джерелами внутрішньолікарняних інфекцій є хворі з гострими, стертими або хронічними формами інфекцій та носійством мікро- організмів, медичний персонал — переважно носії, а також хворі на стерті форми інфекцій, відвідувачі — хворі та здорові бактеріоносії й інфікований матеріал. Основні шляхи передачі внутрішньолікар-

382

383

няних інфекцій — аерозольний (повітряно-крапельний і повітряно- пиловий), контактний, у тому числі парентеральний, фекально-ораль- ний, зокрема аліментарний, трансмісивний. Основними факторами передачі інфекцій є повітря, руки, численні об'єкти довкілля (бі- лизна, перев'язувальний матеріал, інструментарій, апаратура тощо).

Таблиця 120 Основні мікроорганізми, що спричинюють внутрішньолікарняні інфекції

(Вооз, 1979)

Клас збудника

Мікроорганізми

Грампозптивні коки Згарітуїососсиз аигеиз, інші стафілококи і мікрококи,

стрептококи, ентерококи, інші негсмолітичні стрептококи, анаеробні коки

Анаеробні бактерії Сіозгтісііит Сеіапі, несноротворні грамнегатпвні бактерії

Грамнегативні аеробні Ентеробактерії: Заїтопеїіа, ЗЬідеІІа, ентеропатогенні

бактерії ЕзсІїегісЬіа соїі, інші Е. соїі, Ргоіеиз, КІеЬзіеІІа, Зеггаїіа,

ЕпІегоЬасІег, Рзеисіотопаз аеги§іпо5а, інші представники роду Рзеисіотопаз, РІауоЬасІегіит тепіпдозерСісит, АсіпеїоЬасІег

Інші бактерії СогіпеЬасІегіит сіірЬіегіае, МісоЬасіегіит СиЬєгсиІозіз,

Вогсіеіеііа регСизіз, безіменні мікобактерії

Віруси Гепатиту, вісповакцини, вітрянки, грипу, інших респіратор-

них інфекцій, Негреї Зітріех, цитомегаловірус, кору, краснухи, СНІД, ротавіруси

Гриби Сашпігіа, Мосагсііа, плісняви, Нізіоріазта, Соссісііоісіез,

Сгуріососсиз, Рпеитосузііз

Інші мікроорганізми Тохоріазта

Комплекс профілактичних заходів, спрямованих на виявлення та ізоляцію джерел інфекції й переривання шляхів її передачі, включає архітектурно-нланувальні заходи (розташування земельної ділянки, системи забудови, функціональне зонування території лікарні, раці- ональне розташування підрозділів по будинках та поверхах, ізоляція режимних відділень і палат, забезпечення вимог до набору, розмірів і санітарно-технічного обладнання приміщень, розподіл функціональ- них і технологічних потоків), дотримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму (вентиляція, кондиціювання, забезпечен- ня оптимального мікроклімату приміщень, санація повітряного сере- довища, особиста гігієна персоналу і хворих, медичний контроль за станом здоров'я і носійством персоналу, виявлення та ізоляція інфек- ційних хворих, санація носіїв інфекції, стерилізація та дезінфекція, об'єктивний контроль бактеріального обсіменіння повітря, поверхонь, інструменту), підвищення стійкості хворих і персоналу до несприят- ливих факторів (раціональне вітамінізоване харчування, планова та екстрена імунізація).

Контроль за дотриманням протиепідемічного режиму в лікуваль- них закладах передбачає обов'язковий бактеріологічний контроль стану повітряного середовища, поверхонь, якості стерилізації та дез- інфекції.

Бактеріологічний контроль здійснюється бактеріологічною лабо- раторією лікувального закладу, яка щомісячно визначає ступінь обсі-

меніння повітря та різних поверхонь, щоденно — якість стерилізації інструментів, перев'язувального матеріалу, операційної білизни, шкі-г ри операційного поля та рук персоналу. >

Бактеріологічне дослідження повітря передбачає виявлення загаль- ного вмісту мікроорганізмів і патогенних стафілококів та стрептококів у 1 м³ повітря. Проби повітря відбирають аспіраційними методами за допомогою апаратів Кротова та Дьяконова або седиментаційним мето- дом на чашки Петрі із поживним середовищем. Допустимі значення бактеріального обсіменіння повітря подано в табл. 116.

Дослідження мікробного обсіменіння поверхонь, предметів, інстру-і ментів, рук хірурга, операційного поля здійснюється методом змивів із використанням стерильного тампона, змоченого стерильним фізі- ологічним розчином або поживним середовищем, з подальшим посі- вом тампона на поживне середовище.

Вимоги до експлуатації лікувальних закладів, санітарно-гігієніч- ного та протиепідемічного режиму в них викладені у згаданих ви- ще СанПіН 5179-90 і СанПіН 295ба-83.

Під час експлуатації лікарні суворо забороняється зміна плану- вання приміщень, що передбачене проектом, без узгодження з тери- торіальними органами державного санітарного нагляду, а також використання приміщень поза їх прямим функціональним призна- ченням. Забороняється також розгортання лікарняних ліжок і роз- ташування хворих у коридорах палатних секцій або в інших примі- щеннях, а також інше додаткове розгортання ліжок понад передба- чену проектом потужність закладу.

Норми температури і вологості, допустимого вмісту хімічних ре- човин і мікроорганізмів у повітрі, кратності повітрообміну, природ- ної та штучної освітленості приміщень наведені в параграфі 15.2, водопостачання, харчування та режиму харчоблоку — в розділі 2.

Наявне медичне, технологічне та інше обладнання повинні утри- муватись у справному стані, мати покриття, що забезпечує можли- вість і доступність проведення вологого прибирання і дезінфекції. Не рідше ніж один раз на місяць проводять огляд повітрозабірних фільтрів систем вентиляції та кондиціювання повітря, їх очищення і заміну. Профілактичний огляд і ремонт систем вентиляції та конди- ціювання повітря проводять не рідше ніж два рази на рік. Органі- зація, що експлуатує вентиляційні системи, або територіальна СЕС повинні здійснювати контроль за температурою, вологістю та забруд- ненням повітря, перевірку продуктивності вентиляційних систем і кратності повітрообміну не рідше ніж один раз на 3 місяці у примі- щеннях, які потребують особливої чистоти повітря або у яких за- стосовуються шкідливі хімічні або радіоактивні речовини, один раз на 6 місяців у інфекційних і туберкульозних відділеннях та рентген- кабінетах, один раз на 12 місяців у інших приміщеннях. Підготовка опалювальних систем і приміщень до зими завершується за два тиж- ні до початку опалювального сезону.

Провітрювання палат здійснюють не рідше ніж чотири рази на добу.

384

385

І І

Косметичний ремонт приміщень проводять один раз на рік, усу- нення поточних дефектів — негайно. Під час ремонту функціону- вання приміщень припиняється.

Вологе прибирання приміщень (миття підлоги, протирання меб- лів, обладнання, підвіконь, дверей) здійснюють не рідше ніж два рази на добу з використанням мийних і дезінфікуючих засобів, про- тирання віконного скла — не рідше ніж один раз на місяць зсере- дини та один раз на 4-6 місяців ззовні. Прибиральний інвентар мар- кується для окремих приміщень і видів прибиральних робіт, викори- стовується суворо за призначенням і зберігається окремо. Генеральне прибирання проводиться не рідше ніж один раз на місяць з ретель- ним миттям стін, підлоги, обладнання, протиранням меблів, світильни- ків, жалюзі. Генеральне прибирання (миття і дезінфекція) операцій- ного блока, перев'язочних, пологових проводять один раз на тиждень, звільняючи приміщення від обладнання і меблів. У лікувальному закладі повинен бути постійний тримісячний запас мийних і дезін- фікуючих засобів. Приміщення з особливим режимом стерильності, асептики й антисептики після прибирання опромінюють стаціонар- ними або пересувними бактерицидними лампами з розрахунку 1 Вт потужності лампи на 1 м² приміщення.

Для збирання сміття на коридорах, у туалетах, біля входів у бу- динки, в місцях відпочинку та на території (кожні 50 м) встановлю- ють урни, в процедурних — педальні відра, які підлягають щоден- ному очищенню. Для накопичення сміття, що не підлягає спеціаль- ній обробці, на спеціально обладнаних майданчиках із твердим по- криттям, розташованих у господарській зоні, встановлюють сміттє- збірники з кришками. Вивезення сміття, прибирання території здій- снюється щоденно.

При роботі з амальгамою один раз на місяць приміщення, меблі та обладнання обробляють підкисленим розчином КМп0₄ (до 1 л 0,2% КМп0₄ додають 5 мл концентрованої НС1) з пульверизатора або протиранням ганчіркою, змоченою цим розчином. За годину всі поверхні протирають насухо, а забруднений матеріал терміново ви- даляють з приміщення у сміттєзбірник. Інвентар для такого приби- рання зберігається окремо у нижньому відділенні витяжної шафи і не використовується в інших приміщеннях.

Випадково розлиту ртуть негайно збирають гумовою грушею, а дрібні краплі — пензликом з тонкого мідного дроту і поміщають у посудину з притертим корком, заповнену водою, яка зберігається у витяжній шафі. Забруднену ртуттю поверхню негайно піддають де- меркуризації 20% розчином хлорного заліза або підкисленим роз- чином КМп0₄. При пломбуванні зубів зайву амальгаму збирають у лоток, не допускаючи розкидання її навколо робочого місця, і та- кож поміщають у посуд з водою у витяжну шафу. Очищення посу- ду від слідів ртуті здійснюють ретельною обробкою хромовою суміш- шю, ополіскуванням чистою водою з подальшим промиванням 2,5% розчином йоду в 30% розчині йодиду калію.

Білизну замінюють у міру її забруднення, регулярно, але не рід-

ще одного разу на 7 днів після гігієнічного миття, породіллям — один раз на 3 дні, натільної білизни та рушників — щоденно. Білиз- на, забруднена виділеннями від хворих, підлягає негайній заміні. В асептичних приміщеннях використовується стерильна білизна. Бруд- ну білизну збирають у спеціальну щільну тару (контейнери з криш- ками, клейончаті або поліетиленові мішки) з подальшою передачею в центральну білизняну брудної білизни. Категорично забороняєть- ся скидання брудної білизни на підлогу. Брудну білизну сортують у спеціальному приміщенні поза відділенням. У відділеннях брудну білизну тимчасово зберігають (не більше 12 год) у санітарних кім- натах у закритій тарі. Після заміни білизни у палаті роблять вологе прибирання. Інфіковану білизну перед пранням піддають обов'яз- ковій дезінфекції. Білизну перуть у централізованих лікарняних пральнях. Добовий запас чистої, маркованої по відділеннях білизни зберігається у білизняних чистої білизни у шафах.

Персонал забезпечується робочим одягом у кількості, що передба- чає її щоденну заміну, засобами індивідуального захисту, туалетним милом пережирених сортів ("Дитяче", "Яєчне"), щітками для миття рук, індивідуальними рушниками або салфетками одноразового ви- користання. Гардеробні персоналу обладнують індивідуальними вен- тильованими шафами, які забезпечують окреме зберігання особистого та робочого одягу, взуття і головних уборів.

Роботи, пов'язані з забрудненням рук слиною, харкотинням, виді- леннями з ран, хімічними речовинами, зокрема амальгамою, вико- нують у рукавичках. Роботи з амальгамою здійснюють у хірургіч- них халатах без кишень, які зберігають та перуть окремо від іншого одягу. У приміщеннях, де працюють із ртуттю, забороняється при- ймати їжу, один раз на два тижні повинен проводитися якісний ана- ліз повітря на вміст парів ртуті (див. параграф 13.2). При переви- щенні ГДК ртуті вдаються до демеркуризаційних заходів.

Під час епідемічних спалахів респіраторних інфекцій, препару- вання каріозних порожнин у стоматологічній практиці рекоменду- ють захищати органи дихання персоналу чотиришаровою маскою зі стерильної марлі, яку міняють кожні 4 год, або респіратором од- норазового використання "Пелюстка-200". Необхідно також захи- щати очі лікаря-стоматолога захисними окулярами. Одночасно за- хистити очі та органи дихання можна за допомогою спеціальних прозорих щитків.

Щоб запобігти негативним наслідкам вимушеної робочої пози, лі- карі не більш ніж 60% робочого часу повинні працювати у позі сидячи, а решту часу — стоячи або рухаючись.

Для підтримання протиепідемічного режиму лікувального закладу в приймальному відділенні під час огляду шкірних покривів, горла і вимірювання температури виявляють, а відтак ізолюють хворих з респіраторними і гнійно-септичлими захворюваннями. Після огляду оглядовий інструментарій, клейонку з кушетки для огляду, руки персоналу знезаражують. Хворого у приймальному відділенні під- дають повній санітарній обробці (душ або ванна, підстригання во-

386

387

лосся, нігтів), одягають у чисту лікарняну білизну, піжаму або халат, капці. Мочалки для миття, машинки для підстригання волосся, ін- струмент для гоління, ножиці для підстригання нігтів, наконечники для клізм і ванни після кожного хворого знезаражують.

Хірургічна бригада перед операцією приймає гігієнічний душ, одя- гає операційну білизну (піжаму, капці, шапочку, халат). Перед вхо- дом в операційний блок халат знімають, надягають маску, бахіли і проходять у доопераційну, де проводять обробку рук і надягають стерильний халат, рукавички і маску. В операційній діє правило "червоної лінії" — всі, що входять в операційну (за червону лінію) повинні бути одягнені у стерильну білизну. Інші особи перед вхо- дом в операційну надягають чотиришарову марлеву маску і ре- тельно ховають волосся під шапочку, надягають бахіли. Використа- ні бахіли збирають у місткість з кришкою. Вхід в операційний блок персоналу, що не бере участі в операції, заборонений. Хворого достав- ляють в операційний блок на візку відділення, перед операційним блоком перекладають на візок операційного блока (зберігається в доопераційній) і підвозять до операційного стола. Стіл для стериль- ного інструментарію накривають стерильним простирадлом безпосе- редньо перед операцією, розкладають на ньому стерильний інстру- мент і закривають згори стерильним простирадлом. Використаний інструмент, перев'язувальний матеріал збирають у спеціальні місткості, візок, прилади й апаратуру дезінфікують.

У перев'язочних дослідження ран і заміну пов'язок проводять у халатах, шапочках, які повністю закривають волосся, масках, рука- вичках, обробку гнійних ран — у клейончатому фартусі, який одя- гають зверху на халат і знезаражують після роботи. За наявності однієї перев'язочної гнійні рани обробляють після проведення чи- стих маніпуляцій з подальшою ретельною обробкою приміщення та обладнання дезінфікуючпми розчинами. У лікарнях, де кількість хворих з гнійно-септичними захворюваннями недостатня для орга- нізації самостійного відділення, виділяють палати для лікування цих хворих, які обслуговує окремий персонал.

В акушерському відділенні перед виходом на зміну персонал приймає гігієнічний душ і проходить лікарський огляд (термомет- рія, огляд шкіри та горла). Обсерваційне відділення обслуговує ок- ремий персонал. Особлива увага приділяється догляду за новона- родженим. Перший туалет новонародженого, що включає двоетапну обробку пуповини, профілактику гоно- і бленореї (30% розчин суль- фацилу натрію вносять в кон'юнктиву ока з подальшим, через 2 год внесенням альбуциду), проводять у пологовому залі. Дитину одяга- ють у стерильні речі. Подальшу обробку шкіри, пупкової ранки, но- сових ходів новонароджених здійснюють в палатах. Зціджене груд- не молоко пастеризують на водяній бані упродовж 7 хв, охолоджу- ють і зберігають у холодильнику (+4°С), молоковідсмоктувач стери- лізують.

В інфекційному відділенні персонал проходить санітарну оброб- ку після зміни.

Для підтримання протиепідемічного режиму у всіх відділеннях забороняється самовільне ходіння хворих з палати в палату та інші відділення.

їжу хворим роздають буфетниці та чергові медсестри в халатах з маркуванням "для роздачі їжі". Персонал, зайнятий прибиранням палат, до роздачі їжі не допускається. Хворі (за винятком важкохво- рих) їдять у їдальні. Особисті продукти (передачі з дому) зберіга- ються у тумбочці (сухі продукти) та холодильнику (продукти, що швидко псуються). Передачі приймаються у межах дозволених ліка- рем асортименту та кількості продуктів. Після кожної роздачі їжі приміщення буфетної та їдальні прибирають з використанням де- зінфектантів. Персонал харчоблока і буфетних перед відвідуванням туалету знімає халат, після відвідування — миє і знезаражує руки. Відповідальність за дотримання вимог при приготуванні та реаліза- ції їжі несуть кухарі та буфетниці відділень, за дотриманням праців- никами харчоблока санітарних вимог — лікар-дієтолог.

Після виписки хворого ліжко, тумбочку, підставку для судна про- тирають дезінфікуючим розчином, матраци, подушки, ковдри підда- ють камерній дезінфекції, індивідуальні плювальниці, підкладні судна, капці знезаражують.

Адміністрація лікувального закладу організовує постійне прове- дення профілактичної дезінфекції та дератизації приміщень.

Використаний медичний інструментарій піддають достерилізацій- ній обробці з метою видалення з нього білкових, жирових, механіч- них забруднень, лікарських препаратів. Найдоцільніше достериліза- ційну обробку і стерилізацію інструменту здійснювати механізова- ним способом у централізованих стерилізаційних відділеннях ліку- вальних закладів. Достерилізаційну обробку інструментів ручним способом здійснюють у такій послідовності: інструмент попередньо ополіскують проточною водою в окремій мийній ванні упродовж ЗО с, занурюють на 15 хв у бачок з гарячим (+50°С) мийним розчином, що складається з 0,5% перекису водню та 0,5% розчину мийного засобу, миють у цьому ж розчині йоршами або ватно-марлевими тампонами упродовж ЗО с, ополіскують проточною водою з розра- хунку 200 мл на кожний інструмент, а потім дистильованою водою ЗО с — 1 хв, сушать у сухоповітряному стерилізаторі гарячим повіт- рям (80-85°С) до повного зникнення вологи. Інструмент, що застосо- вувався при гнійних операціях і лікуванні інфекційних хворих, по- передньо знезаражують 3% перекисом водню з мийним засобом при температурі 50°С упродовж ЗО хв або "потрійним розчином" (2% формалін, 0,3% фенол, 1,5 % двовуглекисла сода) упродовж 45 хв.

Якість достерилізаційної обробки інструментів перевіряють по- становкою бензидинової, амідопіринової або ортотолідинової проб на наявність крові та фенолфталеїнової проби на наявність залишко- вих кількостей лужних компонентів мийного засобу.

Бензидинова проба виконується у двох модифікаціях: з сірчано- кислим і солянокислим бензидином. 0,025 г сірчанокислого бензи- дину розчиняють у 5 мл 50% оцтової кислоти, перед дослідженням

388

389

додають 5 мл 3% перекису водню. Розчин готують щоденно. Три краплі приготованого розчину наносять на інструмент. У другій мо- дифікації три краплі 1% солянокислого бензидину і три краплі 3% перекису водню наносять на інструмент. 1% розчин солянокислого бензидину зберігає чутливість у темній склянці з притертим кор- ком упродовж двох тижнів. Поява синьо-зеленого забарвлення на вимитому інструменті свідчить про наявність крові.

Для постановки амідопіринової проби змішують однакові кіль- кості (по 2-3 мл) 5% спиртового розчину амідопірину, 3% перекису водню і 30% оцтової кислоти. За наявності крові з'являється синьо- фіолетове забарвлення.

Ортотолідинова проба виконується у трьох модифікаціях. У пер- шій до 1% водного розчину ортотолідину додають стільки ж 3% перекису водню. У другій модифікації у 5 мл 50% оцтової кислоти розчиняють 0,025 г ортотолідину і додають 5 мл 3 % перекису вод- ню. У третій модифікації готують 4% розчин ортотолідину на 96% етиловому спирті, який зберігають у холодильнику. Для повсякден- ного використання беруть 5-10 мл основного розчину, додають рівні кількості 50% оцтової кислоти та дистильованої води. На інструмент наносять дві-три краплі робочого розчину ортотолідину і одну-дві краплі 20% перекису водню. За наявності крові з'являється синьо- зелене забарвлення.

Фенолфталеїнова проба виконується шляхом нанесення на вими- тий інструмент трьох крапель 1 % спиртового розчину фенолфталеї- ну. Поява рожевого забарвлення свідчить про наявність залишко- вих кількостей мийного засобу.

Інструменти, що дали позитивну пробу на кров, обробляють по- вторно, а ті, що містять залишкові кількості мийного засобу, — по- вторно промивають проточною водою. Контролю піддають ї% одно- часно оброблених інструментів, але не менше трьох-п'яти інструмен- тів одного виду.

Всі інструменти, перев'язувальний матеріал, що стикаються з по- верхнею рани, контактують з кров'ю, ін'єкційними препаратами або слизовою і можуть спричинити її пошкодження, піддають стерилі- зації паровим, повітряним (сухим гарячим повітрям) або хімічним (рідинами і газами) методами.

Режими парової стерилізації, що застосовуються для стериліза- ції білизни, перев'язувальних матеріалів, хірургічних інструментів, деталей приладів і апаратів, виготовлених з корозійностійких мате- ріалів, шприців, скляного посуду, становлять 2±0,1 атм (132°С) уп- родовж 20+2 хв або 1,1 ±0,1 атм (120°С) упродовж 45±3 хв. За дру- гим режимом переважно стерилізують вироби з гуми (рукавички, катетери, зонди, трубки). Парову стерилізацію виконують у парових стерилізаторах (автоклавах), поміщаючи інструменти і перев'язу- вальний матеріал у стерилізаційні коробки (бікси) або обгортаючи їх у два шари бязі чи пергаменту.

Режим повітряної стерилізації, що застосовується для стериліза- ції хірургічного, гінекологічного, стоматологічного, у тому числі рі-

жучого інструментарію, деталей приладів, виготовлених з корозійно- нестійких матеріалів, шприців, скляного посуду, становить 180°С уп- родовж 60±5 хв і виконується у повітряному стерилізаторі.

Інструменти з корозійностійких матеріалів стерилізують також хімічними методами шляхом повного занурювання у 6% перекис водню з температурою не нижче 18°С на 360+15 хв або з температу- рою 50±2°С на 180+5 хв у місткості зі скла чи непошкодженої емалі з подальшим дворазовим (по 5 хв) промиванням стерильною водою. Розчин перекису водню може зберігатися у закритому посуді 7 діб. Вироби з гуми, пластмаси обробляють 1% розчином дезоксону-1 при температурі 18°С упродовж 45±5 хв. Різновидом хімічної стериліза- ції є газовий метод, яким стерилізують ендоскопічний інструмент, апарати екстракорпорального кровообігу, вироби з пластмаси, кет- гут. Для газової стерилізації застосовують суміш оксиду етилену та бромистого метилу у співвідношенні 1:2,5 з температурою 55+5°С упродовж 360+5 хв або у дозі 3 г/л з температурою 18°С упродовж 960+10 хв у стаціонарному газовому стерилізаторі. Перед застосу- ванням інструменти витримують у вентильованому приміщенні уп- родовж доби для виробів з металу і скла, 5 діб для гумових і полі- мерних матеріалів, 14 діб для виробів, призначених для тривалого контакту (понад ЗО хв) з поверхнею рани, 21 добу для виробів, що використовуються для дітей.

Безпосереднє спостереження за ходом стерилізації здійснюється шляхом обліку показів термометрів і манометрів стерилізаційного обладнання, а також застосування тест-індикаторів у вигляді запа- яних ампул із хімічними речовинами, що плавляться при відповід- ній температурі, використання кольорових термоіндикаторів тощо. Контроль стерилізації здійснюють бактеріологічні лабораторії са- непідемстанції двічі на рік та бактеріологічної лабораторії лікуваль- них закладів щомісячно. Вибірковий контроль стерильності хірур- гічних інструментів, перев'язувального матеріалу, операційної білизни, рук хірургів, операційного поля здійснюють баклабораторії лікарень щотижня. Контролю піддають не менше 1 % загальної кількості про- стерилізованого інструменту, але не менше 3 — 5 одиниць кожної на- зви. Відбір проб здійснюють безпосереднім зануренням дрібних ін- струментів у стерильне поживне середовище або взяттям змивів з великих інструментів стерильними марлевими серветками, зволо- женими стерильним фізіологічним розчином, які пізніше засівають на поживне середовище (бульйон Хоттингера, Сабуро або тіогліко- леве середовище). Інструмент вважають стерильним за відсутності росту вегетативних і спорових форм мікроорганізмів.

Інструменти, що не контактують з поверхнею рани, кров'ю або ін'єкційними препаратами, піддають знезаражуванню. Для обробки оториноларингологічних та стоматологічних оглядових інструментів з металу і скла, металевих шпателів, щіток для миття рук, наконечни- ків для клізм, губок, натільної й постільної білизни, посуду застосо- вують кип'ятіння упродовж 15 — 30 хв. Сухим гарячим повітрям тем- пературою 120-160°С упродовж 45 хв у повітряному стерилізаторі

390

391

обробляють зубні бори, стоматологічний оглядовий інструментарій. Хімічні дезінфектанти (0,5-1 % хлорамін Б, 3% перекис водню, 0,05- 0,2% дезоксон-1 окремо або в поєднанні з 0,5% мийним засобом, 0,5- 2% днхлор-1, 0,1-0,2% сульфохлорантин, 0,25-1% хлордезин, 70% етиловий спирт, "потрійний розчин") використовують для протиран- ня або замочування упродовж 30-60 хв з подальшим промиванням виробів, що контактують з тілом, оглядового інструмента, стоматоло- гічних наконечників, дзеркал, дисків, медичних термометрів, інстру- ментів і медичних виробів з гуми та пластмаси, посуду, санітарно- технічного обладнання, приміщень, меблів, прибирального інвентаря.

Для обов'язкової обробки рук персоналу, що бере участь в опера- ції, використовують переважно рецептуру С-4 (суміш 17,1 мл 30- 33% перекису водню та 6,9 мл 100% мурашиної кислоти, яку дово- дять до 1 л дистильованої водою) або 20% хлоргексидин біглюко- нат (гібітан), а також інші препарати, дозволені Фармакологічним комітетом МОЗ України. Розчин С-4 зберігають не більше доби у скляному посуді з притертим корком у прохолодному місці. Перед обробкою рук їх миють водою з милом (без щітки) упродовж 1 хв, ополіскують водою для видалення мила і насухо витирають стериль- ною серветкою. Потім руки обробляють упродовж 1 хв 2,4% розчи- ном рецептури С-4 в емальованому тазу, після чого витирають сте- рильною серветкою і надягають стерильні рукавички. При викори- станні хлоргексидину біглюконату руки обробляють 2-3 хв ватним тампоном, змоченим 0,5 % розчином його у 70% етиловому спирті.

Рукавички в ході операції обробляють розчином С-4 у тазу кожні 45-60 хв.

Для обробки шкіри операційного поля застосовують йодонат, йо- допірон, хлоргексидин біглюконат. Використання настоянки йоду з цією метою заборонено. Йодонат готують ех іетроге шляхом розве- дення вихідного розчину у 5 разів кип'яченою або стерильною во- дою. Шкіру без попереднього миття обробляють дворазовим змащу- ванням стерильним тампоном, змоченим 5-7 мл розчину йодонату або йодопірону.

Після огляду хворого, дослідження ран і заміни пов'язок персо- нал миє руки теплою проточною водою з милом упродовж 2 хв. Піс- ля проведення гнійних операцій або лікування хворого, в анамнезі якого наявний гепатит В, руки знезаражують 80% етиловим спир- том, 0,5% хлоргексидином у 70% етиловому спирті, які наносять на долоні у кількості 5^8 мл і втирають у шкіру упродовж 2 хв, або 0,5% розчином хлораміну шляхом занурювання на 2 хв у таз, що містить 3 л розчину (на 10 обробок рук) з подальшим миттям теп- лою (40°С) водою. При контакті з хлорними препаратами напри- кінці робочого дня руки обробляють ватним тампоном, змоченим 1% розчином гіпосульфіту натрію для нейтралізації залишкових кілько- стей УЇЇППУ.

Для збереження нормального стану шкіри руки в процесі праці миють водою кімнатної температури до і після прийому кожного пацієнта і ретельно висушують сухим індивідуальним рушником. Не

допускається потрапляння на шкіру лікарських алергенів (антибі- отиків, новокаїну, полімерів, гіпсу). До початку роботи шкіру рук необхідно обробляти кремами "Захисний", "Силіконовий", а після неї та на ніч — пом'якшувати кремами "Ідеал", "Янтар" або суміш- шю гліцерину, нашатирного та етилового спирту, води у рівних ча- стинах.

Кожний співробітник, що влаштовується на роботу, проходить пов- ний медичний огляд, зокрема, огляд оториноларингологом і стомато- логом, бактеріологічне дослідження мазків зі слизової носоглотки на наявність патогенних стафілококів, короткий інструктаж з прове- дення основних санітарно-протиепідемічних заходів. Весь персонал береться на диспансерний облік для своєчасного виявлення і ліку- вання каріозних зубів, хронічних запальних захворювань носоглот- ки, носійства патогенного стафілокока. Медичний персонал лікуваль- них закладів підлягає обов'язковим періодичним медичним оглядам, що включають щорічний огляд терапевтом, жінок — гінекологом, працівників дитячих і хірургічних відділень — ларингологом і сто- матологом, обстеження на носійство черевного тифу і паратифів шля- хом постановки РПГА і бактеріологічного дослідження калу (один раз на півроку —рік), дифтерії (при запальних явищах у носоглотці та за епідпоказаннями), стафілококів у персоналу дитячих і хірур- гічних відділень (один раз на 3 місяці), стоматологічних поліклінік (один раз на 6 місяців), а також туберкульоз (щорічно), кишкові інфекції та гельмінтози (при влаштуванні на роботу і далі за епідпо- казаннями), сифіліс і гонорею шляхом серологічних досліджень і обстеження дерматовенерологом (при прийомі на роботу і кожні наступні 3 — 6 місяців) для персоналу харчоблоків. При виявленні відкритих запальних процесів або ознак нездужання персонал усу- вають від роботи до повного одужання, при виявленні носійства — організовують санацію. При виникненні внутрішньолікарняної ін- фекції серед хворих проводять позачерговий медичний огляд усього персоналу відділення і бактеріологічне обстеження на носійство.

При виникненні внутрішньолікарняної інфекції кожний випадок підлягає обліку, реєстрації з заповненням форми 058-0 (див. розділ 2) і вимагає детального епідеміологічного обстеження з боку епідемі- олога санепідемстанції, в ході якого виявляють можливі джерела, шля- хи і фактори передачі інфекції та проводять запобіжні заходи щодо подальшого поширення захворювання.

Г

392

с л

^аї9

{Г\ РАДІАЦІЙНА ГІГІЄНА

Радіаційна гігієна як самостійна дисципліна сформувалась близько 40 років тому за принципом вивчення окремого діючого фактора — іонізуючих випромінювань. Розрізняють радіаційну гігієну праці, що вивчає умови праці з різноманітними джерелами випромінювання в медицині та промисловості з наступною розробкою систем захисту та профілактичних заходів, і радіаційну комунальну гігієну, предме- том вивчення якої є проблеми радіаційної безпеки населення.

Досвід вивчення аварійних ситуацій, зокрема аварії на Чорно- бильській АЕС, наводить на думку, що засвоєння основ дисципліни є обов'язковим для лікарів будь-якої спеціальності.

У цьому розділі посібника наводяться матеріали, що стосуються методик контролю за умовами праці при експлуатації джерел іоні- зуючого випромінювання (далі ДІВ), включаючи вивчення апара- тури, призначеної для вимірювання потужності доз у виробничих приміщеннях у рамках загального та індивідуального дозиметрич- ного контролю і ступеня забрудненості радіонуклідами робочих по- верхонь, методик розрахунку потужності систем захисту персоналу лікувальних закладів, що використовують ДІВ з діагностичною ме- тою для досягнення терапевтичного ефекту, а також пацієнтів. Крім того, обговорюються питання контролю за природним радіаційним фоном та надфоновим навантаженням на населення внаслідок за- бруднення об'єктів довкілля газоподібними, рідкими та твердими радіоактивними відходами.

7~ л л 6- л /6

ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ