- •1.1. Гігієнічна оцінка фізичних та хімічних чинників повітря
- •1.2. Термометрія
- •1.3. Гігрометрія
- •1.4. Барометрія
- •1.5. Визначення напряму і швидкості руху повітря
- •1.6. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини
- •1.7. Гігієнічна оцінка впливу погодно-кліматичних умов на здоров'я людини
- •1.9. Визначення і оцінка вмісту хімічних домішок у повітрі
- •10°О розчином йодиду калію; 5 — бутель з повітрям; 9 — напірний циліндр з 26%
- •1.10. Вивчення впливу забруднень атмосферного повітря на організм людини
- •Гігієна світлового клімату
- •2.1. Ппєнрша оцінка світлового клімату
- •2.2. Визначення інтенсивності інфрачервоного випромінювання
- •Випромінювання
- •2.4. Визначення природної та штучної освітленості приміщень
- •Значення коефіцієнта д
- •З люмінесцентними лампами
- •2.5. Дослідження впливу освітлення на зорові функції
- •Гігієна води
- •3.1. Гігієнічна оцінка якості води
- •3.5. Методи очищення та знезараження води
- •3.6. Вивчення впливу води на здоров'я людини
- •7 Гігієна грунту
- •4.1. Гігієнічна оцінка якості грунту
- •4.2. Методика вщбору проб грунту для дослідження
- •4.3. Дослідження механічного складу та фізичних властивостей грунту
- •4.4. Дослідження хімічних властивостей грунту
- •V 4.5. Вивчення впливу грунту на здоров'я людини
- •5.1. Визначення енергетичних витрат організму
- •Енергетична й харчова цінність добового раціону
- •6.1. Дослідження м'яса
- •6.3. Дослідження борошна
- •6.4. Дослідження хліба
- •6.5. Дослідження консервів
- •6.6. Оцінка адекватності харчування за вітамінним складом
- •Санітарно-гігієнічний контроль за організацією харчування у лікувально-профілактичних закладах
- •II група. Кулінарна обробка харчових продуктів (20 балів)
- •III. Неви значеної етіології
- •Термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, нетипову реакцію на щеплення*
- •9.1. Гігієнічні аспекти роботи лікаря дитячого закладу
- •9.2. Гігієнічне обстеження дитячих закладів
- •9.3. Гігієнічна оцінка дитячих меблів
- •9.4. Гігієнічна оцінка дитячих іграшок
- •9.5. Гігієнічна оцінка шкільних підручників
- •9.6. Оцінка режиму дня дітей та підлітків і організації навчального процесу
- •10.2. Дослідження та оцінка функціонального стану дітей і підлітків
- •11.1. Гігієнічні аспекти роботи цехового лікаря
- •1 1.2. Гігієнічне обстеження цехової дільниці
- •II. Гігієнічне обстеження цеху.
- •III. Гігієнічна характеристика детальної професії.
- •1 1.3. Гігієнічна оцінка умов і характеру праці
- •12.1. Виробничий мікроклімат
- •12.3. Виробнича вібрація
- •12.5. Електромагнітні поля на виробництві
- •12.6. Іонізація повітря виробничих приміщень
- •13.1. Дослідження запиленості повітря
- •13.2. Дослідження токсичних речовин у повітрі виробничих приміщень
- •13.3. Гігієнічна оцінка токсичності шкідливих хімічних речовин
- •14.1. Організація і проведення медичних оглядів
- •14.2. Облік. Реєстрація та розслідування професійних захворювань і нещасних випадків
- •14.3. Аналіз захворюваності працюючих
- •14.4. Дослідження функціонального стану працюючих
- •Закладів
- •15.1. Гігієнічні аспекти роботи лікарів лікувального профілю
- •15.2. Гігієнічна експертиза проектів лікувальних закладів
- •2 Ліжка; 5 — палати на 1 ліжко; 6 — процедурна;
- •100% 80 М;| на 1 ліжко 100% Не менше 10 разів з подаванням стериль- ного повітря 100°о 80% асептпч. 80% 100% септич.
- •15.3. Гігієнічний контроль за експлуатацією лікувально- профілактичних закладів
- •(Вооз, 1979)
- •16.1. Радіоактивні перетворення і види випромінювань
- •16.4.Розрахункові методи захисту в(д зовнішнього опромінення
- •16.5. Особливості планування та обладнання радіологічних відділень лікарень
- •16.6. Гігієнічні вимоги до розташування та планування радіологічних. Рентгенологічних відділень та рентгенкабінетів
- •25 „ / Військова гігієна
- •Медичний контроль за розташуванням військ
- •Гігієна харчування військ
- •18.1. Гігієнічна оцінна харчування у військовій частині
- •18.2. Методика визначення й оцінка харчового статусу військовослужбовців
- •18.3. Дослідження борошна та хліба в польових умовах
- •19.1. Вибір джерел водопостачання в польових умовах
- •19.2. Відбір проб води з різних джерел
- •19.3. Дослідження фізико-хімічних властивостей води
- •19.4. Очищення та знезараження води
- •19.5. Визначення радіоактивного забруднення води та харчових продуктів
- •Ситуаційні задачі ситуаційні задачі до розділу 1
- •Ситуаційні задачі до розділу з
- •Ситуаційні задачі до розділу 5
- •Ситуаційні задачі до розділу 6
- •Ситуаційні задачі до розділу 7
- •Глава 1. Гігієна повітряного середовища б
- •Глава 2. Гігієна світлового клімату 74
- •Глава 16. Гігієнічна оцінка іонізуючих випромінювань 394
Випромінювання
Напруженість ультрафіолетового випромінювання визначається біологічним, фотохімічним і фотоелектричним (фізичним) метода- ми.
Біологічний метод, що широко застосовується у медичній практиці, ґрунтується на визначенні біодози — мінімаль- ної еритемної дози опроміненості (МЕД), яка дорівнює мінімально- му часу опромінення, після якого через 8-20 год з'являється почер- воніння незасмаглої шкіри.
Мал. 36. Біодозиметр Дальфельда-Горбачова.
Еритемну дозу визначають за допомогою б і о д о з и м є т р а Дальфельда-Горбачова (мал. 36), який являє собою план- шетку з шістьма отворами (1,5x1,0 см), які закриваються рухомою пластинкою. Біодозиметр закріплюють на незасмаглій ділянці шкі- ри (внутрішня частина передпліччя, епігастральна ділянка, спина). Доцільно помітити на шкірі кульковою ручкою розташування і но- мери віконець. Пацієнт повинен перебувати на відстані 0,5 м від джерела ультрафіолету (після прогрівання лампи 10-15 хв). Кож-
не віконце відчиняють на 1 хв. Таким чином, шкіра під віконцем №1 опромінюється 6 хв, № 2 — 5 хв, № 3 — 4 хв, № 4 — 3 хв, № 5 — 2 хв, №6—1 хв. Через 18 — 20 год після опромінення здійснюють кон- троль появи еритеми. Еритемну дозу визначають у хвилинах за но- мером віконця, де еритема виявилась найменшою.
Доза, що дає змогу запобігти гіпо- і авітамінозу Д, порушенням фосфорно-кальцієвого обміну та іншим небажаним наслідкам світ- лового голодування, називається профілактичною і становить 1/8- 1 10 МЕД. Оптимальна, або фізіологічна, доза ультрафіолетового опромінення становить 1/4-1/2 МЕД.
Наприклад, найслабша еритема виявлена на шкірі в місці розта- шування віконця № 3 біодозиметра при тривалості опромінення 4 хв. Отже, біодоза становить 4 хв, профілактична доза — 0,5 хв, а фізіологічна — 1-2 хв.
На біодозу суттєво впливає відстань до джерела ультрафіолету:
деХ — біодоза, хв; А — біодоза на стандартній відстані 0,5 м, хв; В — відстань, на якій перебувають пацієнти, м; С — стандартна відстань, на якій визначали еритемну дозу, м.
Отже, при збільшенні відстані до джерела у 2, 3, 4 ... рази від стандартної (0,5 м) час опромінення для виникнення еритеми по- винен збільшуватися відповідно у 4, 9, 16 ... разів.
У медичній практиці профілактичні дози ультрафіолету від Со- нця та небосхилу під час проведення сонячних та повітряних ванн визначають розрахунковим методом за допомогою табл. 23.
Фотохімічний метод грунтується на розкладанні розчину щавлевої кислоти в присутності нітрату уранілу під впли- вом ультрафіолетової радіації.
У кварцову пробірку з отвором для виходу С02 наливають 50 мл розчину щавлевої кислоти та уранілу і щільно закривають проб- кою. Пробірки зберігають у спеціальних гніздах, що захищають їх від проникнення світла. Світлове вікно пробірки не затінюється під час експозиції. Після завершення експозиції вміст пробірки та про- мивні води (не більше 10 мл) виливають у конічну колбу місткістю 200 мл, де міститься 50 мл розчину Н250 , нагрітого до 50°С, і титру- ють у гарячому вигляді 0,1 н. розчином КМпОд. 1 мл цього реакти- ву відповідає 6,3 г щавлевої кислоти. Одночасно 50 мл розчину щав- левої кислоти, яку не опромінювали, також титрують 0,1 н. розчином КМп04. Інтенсивність УФ-опромінення (у відносних одиницях) до- рівнює кількості розкладеної щавлевої кислоти (визначається за різ- ницею титрів КМп04, одержаних при титруванні розчинів щавлевої кислоти до і після опромінення, помноженою на 6,3) на 1 см2 площі світлового віконця у пробірці за 1 год.
Одній еритемній дозі відповідає близько 4 мг/см2-год розкладе- ної щавлевої кислоти. Отже, фізіологічна доза становить 1 мг роз-
78
79
Мал. 37.Ультрафіолетметр УФМ-5:
/ — магнієвий фотоелемент; 2 — сурм'яно-цезієвш'і фотоелемент; 3 — перемикач діапазонів чутливості; 4 — лічильник імпульсів.
кладеної щавлевої кислоти, профілактична — 0,5 мг. Наприклад, ін- тенсивність УФ-радіації Сонця і небосхилу за результатами фото- хімічного визначення становить 1,3 мг/см2-год розкладеної щавле- вої кислоти, що відповідає 0,3 біодози.
Фізичний мєтод^ ґрунтується на використанні спеціальних пгттаТїй-ульттЗафіолетметрів або уфіметрів типу УФМ-5 (мал. 37), УФ-65 тощо. Прилади дають змогу визначити енергетичну опромі- неність (поверхневу густину потоку енергії), яка використовується для оцінки інтенсивності УФ-опромінення і розподілу його на по- верхні, в об'ємі приміщення (у Вт/м2), а також кількість опромі- нення — дозу енергетичної опроміненості для дозування випро- мінювання окремо в енергетичному і бактерицидному діапазонах (Вт/м2-год).
Принцип дії ультрафіолетметра УФМ-5 базується на перетворенні променистої енергії ультрафіолетового спектра в електричний струм, який накопичується у вигляді зарядів у конденсаторі. Конденсатор, періодично розряджаючись, створює імпульси напруги, які реєстру- ються за допомогою лічильника імпульсів. Сурм'яно-цезієвий фото- елемент слугує для реєстрації довгохвильового (еритемного) уль- трафіолетового випромінювання (290-340 нм), магнієвий — для ви- мірювання короткохвильового (бактерицидного) випромінювання (220-290 нм).
Енегігещчіда^>проміненість дорівнює частоті проходження імпуль- сів, тобто числуЛмпульсїв~Ттїчильника за визначений проміжок часу, а доза — кількості імпульсів за весь час опромінювання.
Еритемний ефект, що дорівнює одній біодозі, досягається при енергетичній опроміненості поліхроматичним випромінюванням 600- 800 мкВт/см2, профілактичний ефект — при 75-100 мкВт/см2.
80
870-0
81
шЛ&.
У медичній практиці для вимірювання енергетичної опромінено- сті від штучних джерел УФ-випромінювання в межах до 500 Вт/м2 і кутів падіння променів ±80° набув поширення автоматичний дози- метр ДАУ-81. Він складається з блока вимірювання і декількох пе- ретворювачів-фотоелементів, що дають змогу вимірювати випромі- нювання від джерел бактерицидного діапазону в спектральній ді- лянці 220-280 нм (зона С), еритемного діапазону з довжиною хвиль 320-400 нм (зона А), а також в спектральній ділянці 380-710 нм (видиме світло).
У гігієнічній практиці останнім часом щораз ширше запровад- жується спосіб вимірювання інтенсивності УФ-випромінювання не в енергетичних, а в біологічно ефективних одиницях, що характе- ризують його за потужністю еритемного та бактерицидного потоків енергії і використовуються в уфіметрі УФІ-65, ерметрі Е-2. Остан- ні за принципом дії майже не відрізняються від ультрафіолетмет- ра УФМ-5.
Ліа одиницю еритемного потоку енергії взято ер — потік моно- хроматичного випромінювання потужністю 1 Вт з довжиною хвилі 297 нм, за одиницю бактерицидного потоку — бакт, що дорівнює .бактерицидному потоку монохроматичного випромінювання потуж- ністю ГВт'ЗДШжиною хвилі 254 нм. Еритемний потік енергії оціню- ється еритемною опроміненістю_— відношенням еритемного потоку енергії до одиниці площі опромінюваної поверхні (ер/м2) та дозою еритемної опроміненості — відношенням еритемного потоку енергії за одиницю часу до одиниці площі (ер/м2-год). Бактерицидний по- тік енергії УФ-випромінювання оцінюється за бактерицидною опро- міненістю (бакт/м2).
Еритемний ефект, що дорівнює одній біодозі, досягається при до- зі еритемної опроміненості монохроматичним випромінюванням з до- вжиною хвилі 297 нм близько 80 мер/м2тод або 500 мкер/см2-хв. Для суміжних довжин хвиль у той чи інший бік спектра еритемний ефект зменшується і для його досягнення потрібна вища доза ери- темної опроміненості.
На півдні в умовах незабрудненої атмосфери погожого дня о 12 год енергетична опроміненість ультрафіолетовим випромінюванням становить близько 19 мкВт/см2, тобто щоб отримати мінімальну профілактичну дозу, треба 4-5 хв, а еритемної дози — 30-40 хв. Максимальна кількість УФ-випромінювання, яку може отримати людина протягом дня на півдні, оцінюється у 25 мінімальних ери- темних доз. У помірних широтах інтенсивність УФ-випромінюван- ня зменшується і становить на широті Вінниці 1200 МЕД, Києва — 911 МЕД на рік.
З метою профілактики ультрафіолетової недостатності в північ- них широтах застосовуються УФ-опромінювачі тривалої дії, які по- єднуються з джерелами штучного освітлення приміщень і забезпе- чують постійне опромінення людей, що перебувають у приміщенні упродовж 8 год у звичайному одязі, потоком невеликої інтенсивно- сті, а також установки короткотривалої дії — фотарії, у яких необ-
..<■»>'■■/
Таблиця 24
Інтенсивність і дози опроміненості при використанні штучних УФ-опромінювачів
Опромінювані |
Трива- лість опромі- нення |
Опроміненість, мер/м2 |
Доза опроміненості, мер/м2-год | ||||
|
мінімальна |
і |
максимальна |
2 'і |
рекомендована |
максимальна |
12
60
1,5
40
7,5
Опромінювані тривалої дії у приміщеннях на рівні 1 м від підлоги в горизон- тальній площині 8 год Фотарії на рівні 1 м від підлоги у вертикальній пло- щині при опроміненні з обох боків 3 хв
120
ЗО
20
400 600
хідну кількість УФ-випромінювання неодягнені пацієнти отриму- ють упродовж 2-5 хв за рахунок інтенсифікації потоку. Інтенсив- ність еритемної опроміненості та дози опроміненості, що створю- ються цими установками, наведені в табл.24.
Абіогенний вплив УФ-опромінення, зокрема розвиток фотокера- тозу, можливий при початковій дозі, вищій за мінімальну еритемну дозу у 40 разів і більше.
Щоб запобігти штучному УФ-переопроміненню, що створюється джерелами з температурою нагрівання понад 2000°С, люмінесцент- ними джерелами у поліграфії, хімічному і деревообробному ви- робництвах, сільському господарстві, при кіно- та телезйомках, де- фектоскопії, знезараженні води, харчових продуктів, а також в охо- роні здоров'я, допустима інтенсивність опромінення працюючих на робочих місцях на висоті 0,5-1,0 м від підлоги при наявності неза- хищених ділянок тіла площею не більше 0,2 м2 (обличчя, шия, кисті рук) не повинна перевищувати значень, наведених у табл. 25.
Таблиця 25
Допустима інтенсивність УФ-випромінювання (за СН 4557-88)
|
Тривалість |
|
Поверхнева густина потоку (Вт/м2) у діапазонах (нм) | |||
одноразового опромінення |
пауз |
опромінення за робочу зміну |
УФ-А 400-315 |
УФ-В 315-280 |
|
УФ-С 280-200 |
<5 хв >5 хв |
>30 хв не береться до уваги |
<60 хв 50 % зміни |
50 0,05 10 0,01 |
0,001 не допускається |
82
83
При застосуванні з бактерицидною метою УФ-опромінювачів пря- мої дії, потік випромінювання яких спрямований зі стелі на підлогу, у приміщенні можна залишатися лише особам у захисних окулярах та одязі. При використанні опромінювачів опосередкованої дії, спря- мованих у бік стелі, поверхнева густина потоку енергії відбитого випромінювання при 8-годинному перебуванні у приміщенні не по- винна перевищувати 0,5 мкВт/см2, а при цілодобовому перебуван- ні — 0,1 мкВт/см2.
Бактерицидний ефект досягається при густині потоку УФ-ви- промінювання 1,5-6 мкВт/м2 з довжиною хвилі 250-270 нм за умо- ви розташування опромінюваного об'єкта на відстані не більше 2 м від джерела. Для оцінки ефективності бактерицидного опромі- нення роблять посів мікроорганізмів повітря до і після опромінен- ня і визначають ступінь ефективності (на скільки відсотків змен- шилося число мікроорганізмів уїм3 повітря після опромінення) або коефіцієнт ефективності (у скільки разів зменшилася кількість мікроорганізмів уїм3 повітря), які мають становити відповідно не менше 80% і 5 разів.