9.5. Гігієнічна оцінка шкільних підручників

Процес читання як один із основних способів сприйняття учня- ми навчального матеріалу й основний вид навчальної діяльності дітей пов'язаний з напруженням органа зору, ступінь якого значною мірою визначається якістю оформлення підручника. Особливе зна- чення має якість видання для дітей молодшого шкільного віку у зв'язку з віковими особливостями зорового сприйняття і недостат- нім розвитком у них навичок читання, що робить процес читання важким і втомлюючим. Отже, гігієнічні вимоги до основних елемен- тів оформлення підручників зумовлені передусім віковими особли- востями розвитку зорового аналізатора.

Ступінь зорового навантаження при читанні залежить від умов видимості тексту та його легкості для читання. Видимість тексту визначається якістю паперу (кольором, просвічуваністю, гладкістю) та друку (контрастністю літер і фону, насиченістю, кольором і міц- ністю фарби), легкість для читання — характером шрифту (гарніту- рою, тобто виглядом або малюнком шрифту, кеглем, тобто розміра-

206

207

ми шрифту та набору), форматом полоси, довжиною рядків, апро- шем, тобто віддаллю між літерами і словами у рядку, інтерлінья- жем, тобто віддаллю між рядками, розмірами полів.

Крім того, якість поліграфічних матеріалів і паперу визначає са- нітарний стан підручника. Низька якість палітурки, використання шорсткого, шпаруватого непроклеєного паперу, що легко вбирає во- логу, призводить до швидкого забруднення і псування підручника, заважає формуванню гігієнічних навичок у дітей і спричиняє епіде- мічну небезпеку. Використання великих форматів, надто важких па- літурок, товстого паперу, завищення обсягу підручника роблять йо- го незручним у використанні, збільшують масу вантажу, який що- денно переносить учень, і навантаження на опорно-руховий апарат.

Згідно з "Санітарними правилами оформлення шкільних під- ручників" № 1405-76 і Держстандартом 7.21-80 "Підручники та на- вчальні посібники для 1-Х класів загальноосвітньої школи. Видав- ниче оформлення і поліграфічне виконання" папір має бути білого або ледь жовтуватого кольору з коефіцієнтом відбиття 0,7-0,8, гла- деньким, непросвічуваним і не глянцевим. Ці вимоги найбільше за- довольняє папір друкарський №1 і офсетний №1 і №2. Допускаєть- ся застосовувати друкарський папір №2, забороняється — друкарсь- кий папір №3 і газетний.

Друк підручника має бути чітким, насиченого чорного кольору, рівномірним. Для заголовків, позначення структурних елементів під- ручника, висновків і правил можна застосовувати друк голубою та червоною фарбами на білому папері, чорний друк на кольоровій (жовтій, оранжевій, світло-зеленій, світло-голубій) плашці, білий друк на червоній плашці.

Гарнітура шрифту повинна мати прості обриси з прямим на- кресленням літер, бути чіткою, виразною, що досягається за певних співвідношень ширини літер до їх висоти, а також товщини основ- них (вертикальних) і з'єднувальних (горизонтальних і нахилених) штрихів. Кегль* шрифту повинен відповідати віковим особливо- стям зорового сприйняття та ступеню розвитку навичок читання.

Букварі та інші підручники для 1 класу повинні набиратися гар- нітурами великих кеглів з обрисами, що наближаються до квадрата, і невеликою різницею у товщині основних і з'єднувальних штрихів, без засічок на кінцях літер, що значно полегшує читання і найбіль- ше відповідає особливостям зорового сприйняття дітей, які навча- ються читати. У букварі весь текст набирається однією гарнітурою. Заміна малюнка шрифту в букварі недопустима. Нові літери у бук- варях виконуються не намальованими, а друкованими, не дрібніше кегля 48, за винятком взірців прописів.

Починаючи з II класу, коли діти переходять від впізнавання окремих літер до вільного читання, найбільш легко сприймається шрифт із засічками на кінцях, які ведуть погляд дитини від літери

* Кегль — розмір шрифту, ідо включає висоту літери та вільних просторів над і під літерою п вимірюється у друкарських пунктах (пункт дорівнює 0,376 мм).

до літери. У підручниках для середнього і старшого шкільного віку поступово переходять від великих кеглів до менших зі співвідно- шенням ширини літер і їх висоти 1:1,5—1:1,75 і співвідношенням товщини основних і з'єднувальних штрихів 2:1—3:1.

У підручниках ПІ-Х(ХІ) класів додаткові тексти (примітки, по- яснення, покажчики, словники тощо) допускається друкувати шриф- том прямого або курсивного, нормального чи напівжирного накрес- лення, а також курсивом із кеглем не нижче 8. Слова і фрази в тексті рекомендується виділяти прямим напівжирним або жирним шрифтом, розбивка допускається лише для окремих слів. Заголовок на титулі і шмуцтитулі набирається шрифтами великих кеглів.

Забезпечення оптимальної зорової працездатності досягається та- кож правильним поєднанням вимог до друку і набору, зокрема змен- шення кегля шрифту з віком дітей вимагає вкорочення довжини рядків. При оформленні підручників для молодшого і середнього шкільного віку не можна використовувати набір у дві колонки, оскільки часті переходи від рядка до рядка утруднюють сприйнят- тя тексту і зумовлюють зорову втому. У підручниках для VIII—XI класів з предметів, що не вимагають тривалого безперервного чи- тання (анатомія та фізіологія людини, географія, словники, покаж- чики тощо), допускається набір у дві колонки кеглем 10 при до- вжині рядків не менше 63 мм і віддалі між колонками не менше 9- 10 мм. Легкість читання тексту визначається також чіткістю обме- ження полоси набору оточуючими полями, які повинні контрасту- вати з полосою набору, бути білими, мати достатні розміри, щоб при русі очей вздовж рядка і при переході від рядка до рядка бічним зором чітко сприймалися кінець і початок рядка. Оптималь- ні розміри полів визначаються за різницею рекомендованих форма- тів видання і полоси набору. Для забезпечення чіткого сприйняття тексту між ним і малюнками створюються пробіли не менше 12 пунктів для чорно-білих і 18 пунктів для кольорових малюнків. Щіль- ність набору, тобто кількість знаків на площі 1 см², повинна станови- ти не більше 10 знаків при розмірах кегля 14 і вище та не більше 15 знаків при розмірах кегля 9-12. Щільність набору вважається задовільною, якщо на 1 см² припадає не більше двох рядків. Усі рядки за винятком заголовків і абзаців повинні починатися з одно- го вертикального рівня, що продиктовано правильним ритмом руху очей вздовж рядка. Додатковий текст подається з невеликим відсту- пом від вертикалі, що дає змогу швидко знаходити його у підруч- нику. Кількість переносів на сторінку обмежується, зокрема у під- ручниках для молодших класів трьома-чотирма. У підручниках, особ- ливо для дітей молодшого шкільного віку, рекомендуються кольо- рові ілюстрації, виконані світлими, малонасиченими фарбами з чіт- ко проробленими деталями.

Гігієнічні вимоги до форматів підручників визначаються зручні- стю користування книгою і рекомендаціями до набору. Палітурка підручника повинна бути міцною, зробленою з матеріалу, який міні- мально забруднюється. Для підручників використовують тверді па-

208

870-0

209

літурки, вкриті паперовою, плівковою або суцільнотканинною обкла- динкою з кантом, тканинною або паперовою спинкою, та м'які палі- турки на паперовій або нетканій основі. Синтетичні матеріали, що використовуються для обкладинки, не повинні чинити шкідливого впливу на організм дітей. Підручники зшивають нитками, не допус- кається безниткове (клейове або дротяне) скріплення.

Загальна маса підручників з розрахунку на один навчальний день у комплекті з письмовим приладдям (без маси ранця або портфе- ля) не повинна перевищувати допустимих норм перенесення тяга- рів на віддаль до 3 км учнями І—III класів від 1,5 до 2 кг, IV-V — від 2 до 2,5 кг, УІ-УІІ - від 3 до 3,5 кг, УІІІ-Х(ХІ) - від 4 до 4,5 кг. Максимальна маса шкільного підручника не повинна перевищу- вати 300 г.

Вимоги до гарнітур, кеглів шрифтів та їх розмірів, набору під- ручників для школярів різного віку наведені в табл. 77. Фактичні розміри шрифтів визначають шляхом вимірювання малої літери "н". Розміри шрифтів, інтерліньяж, апрош вимірюють за допомогою мікроскопа з мікрометричним окуляром або мікрометричної лупи (ціна поділки 0,1 мм), довжину рядків — металевою лінійкою з мі- ліметровими поділками. Чіткість друку визначають із застосуван- ням лупи з 2 — 5-разовим збільшенням. Щільність набору дослід- жують шляхом накладання на сторінку спеціальної металевої пла- стинки з п'ятьма отворами площею 1 см² кожний, коефіцієнт від- биття паперу — фотометром, просвічуваність паперу — за різницею коефіцієнтів відбиття до і після підкладання під сторінку чорної пластинки. Всі вимірювання роблять у трьох місцях підручника (на початку, в середині та в кінці).