4.Ув’язування статей активу і пасиву прогнозного балансу

Процес ув'язування статей активу і пасиву прогнозного балансу, який належить до розгляду у четвертому питанні, включає такі етапи:

• ресурсне забезпечення формування прогнозних активів;

• критична оцінка прогнозних даних балансу;

• коригування показників фінансового плану в цілях забезпечення підприємству фінансової стійкості та фінансової стабільності.

На першому етапі передбачається ув'язування статей активу і пасиву балансу шляхом відповідного збільшення (зменшення) величини певних статей пасиву, враховуючи існуючий взаємозв'язок між розділами активу і пасиву балансу.

Якщо підсумок величини статей пасиву перевищує підсумок величини статей активу, то їх збалансування можна провести шляхом зменшення величини таких статей пасиву, як:

• кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (аж до величини, передбаченої в балансі грошових ресурсів);

• інші поточні зобов'язання.

У випадку недостатності грошових ресурсів для формування прогнозованої величини статей активу (тобто коли підсумок величини пасиву менший) підприємству необхідно:

• вишукати додаткові джерела поповнення власного капіталу;

• визначитись щодо можливого збільшення залученого капіталу, зокрема, короткострокових кредитів банку;

• проаналізувати можливість прискорення оборотності оборотних засобів і на цій основі зменшити потребу в оборотному капіталі;

• провести поглиблений аналіз ефективності використання необоротних активів з метою реалізації тих, що неефективно використовуються.

Після формального ув'язування статей активу і пасиву балансу приступають до критичної оцінки прогнозних даних. З цією метою прогнозний баланс піддається аналізу. В основу аналізу кладуться фактори, що визначають фінансову стійкість підприємства.

Аналізуючи структурні зміни в активі балансу звертають увагу на:

• оптимальність структури активів;

• динаміку необоротних і оборотних активів у порівнянні з динамікою обсягів обороту від реалізації товарів, робіт, послуг і величини прибутку від операційної діяльності (за звітний і плановий періоди).

Оцінку структурних змін у пасиві балансу дають з урахуванням:

• достатності власного капіталу для забезпечення фінансової незалежності підприємству;

• оптимальності структури сукупного капіталу;

• динаміки джерел формування сукупного капіталу.

Для оцінки фінансового стану визначають наступні основні показники:

• коефіцієнт фінансової незалежності (забезпеченості власним капіталом);

• коефіцієнт фінансової стійкості;

• коефіцієнт інвестування;

• наявність робочого капіталу;

• коефіцієнт маневрування;

• коефіцієнт поточної ліквідності зобов'язань;

• коефіцієнт загальної ліквідності зобов'язань;

• коефіцієнт ліквідності балансу.

Скоригований фінансовий план підлягає виконанню. В ході виконання плану під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників може виникнути потреба уточнення окремих його показників. Слід зауважити, що при внесенні корективів у фінансовий план необхідно кожен раз визначати їх вплив на фінансову стійкість підприємства та запобігати її зниженню.