2.Планування оборотних коштів

Друге питання повязане із плануванням оборотних активів.

Оборотні засоби - це оборотні активи підприємств і організацій. Їх склад і вартість на кожну звітну дату відображені в балансі форми № 1 у другому розділі активу (додаток до П(с)БО 2).

Потреба в оборотних засобах за своїм складом і величиною для кожного суб'єкта господарювання є індивідуальною. Вона залежить насамперед від виду і обсягів діяльності, тривалості операційного циклу, забезпеченості підприємства власним капіталом та вміння управляти сукупним капіталом, задіяним у господарській діяльності.

Ефективне використання капіталу, авансованого на формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу, досягається шляхом планової організації їх кругообороту в процесі виробництва.

Мета планування оборотних коштів - визначити оптимальну величину оборотних коштів, необхідних для забезпечення безперервного відтворення кругообороту оборотних виробничих фондів і фондів обігу в процесі виробництва, на засадах забезпечення підприємству фінансової стійкості, платоспроможності та кредитоспроможності.

Розрізняють наступні методи розрахунку потреби в оборотних коштах:

• метод прямого рахунку;

• метод коефіцієнтів;

• дослідно-статистичний метод.

3.Розрахунок нормативу власних оборотних коштів

Третє питання пов’язане із визначенням потреби в капіталі для фінансування оборотних активів. Джерелами формування оборотних коштів є:

• власні кошти (фінансові ресурси підприємства);

• залучені кошти (кошти кредиторів з товарних і нетоварних операцій);

• позичені кошти (короткострокові кредити банків та інших кредитних установ).

Власні оборотні кошти є одним із основних джерел формування оборотних коштів підприємства. За рахунок власних оборотних коштів формується робочий капітал, уміле використання якого генерує прибуток. Частка власних коштів у формуванні оборотних активів повинна бути вагомою, забезпечувати підприємству фінансову стійкість, а робочий капітал, сформований за рахунок власних коштів, - високоліквідним, забезпечувати підприємству високу платоспроможність і ліквідність поточних зобов'язань.

Для забезпечення підприємству фінансової стабільності величина і частка власних коштів в обороті повинна бути регульованою, підлягати нормуванню.

Норматив власних оборотних коштів встановлюється з метою забезпечення підприємству фінансової стійкості, платоспроможності і кредитоспроможності з урахуванням його фінансових можливостей.

Встановлення нормативу зобов'язує підприємство дбати профактичну наявність власних коштів в обороті в розмірі не менше нормативу та їх примноження.

Норматив власних оборотних коштів в обороті доцільно встановлювати у розмірі фактичної їх наявності за даними балансу на початок планового періоду, але не менше мінімальної потреби в них.

Мінімальну потребу у власних оборотних коштах доцільно встановлювати у розмірі, достатньому для забезпечення підприємству фінансової стійкості, платоспроможності та кредитоспроможності. Для цього необхідно не менше 50 відсотків планової потреби в оборотних засобах формувати за рахунок власного капіталу. Тоді підприємство забезпечить ліквідність поточних зобов'язань за рахунок оборотних активів на рівні 150-200 відсотків, залежно від стану дебіторської і кредиторської заборгованості. Такий показник поточної ліквідності при умілому управлінні оборотними активами забезпечить своєчасність розрахунків за зобов'язаннями, створить підприємству імідж надійного партнера по бізнесу.

У випадках, коли на початок планового періоду власні оборотні кошти становлять менше мінімальної потреби або відсутні, то норматив власних оборотних коштів доцільно встановлювати в розмірі реально можливого поповнення власного капіталу, але не менше 10 відсотків прогнозованої потреби в оборотних коштах. При їх наявності коефіцієнт поточної ліквідності зможе скласти > 1, що для кредиторів є ще обнадійливим. Одночасно підприємство повинно вжити заходів щодо збільшення величини і частки власних коштів в обороті до необхідного мінімуму.

Якщо підприємство не може забезпечити участі власного капіталу у формуванні планових оборотних засобів на рівні 10 відсотків, треба вирішувати питання про зменшення обсягів діяльності, реалізацію незадіяного у виробництві майна або реорганізацію підприємства.

При наявності власних оборотних коштів понад мінімальну погребу в них норматив доцільно встановлювати в розмірі фактичної їх наявності, але не більше потреби в коштах для формування матеріальних оборотних активів. Їх наявність забезпечить підприємству достатню фінансову незалежність у формуванні планових оборотних засобів. Решта власних коштів може бути вилучена з обороту на капітальні і фінансові інвестиції, або використана на соціальні потреби.

Зі встановленням нормативу власних оборотних коштів підприємство повинно подбати про реальну їх участь в обороті та можливість залучення коштів із зовнішніх джерел для повного покриття потреби в оборотних коштах.