Контрольні завдання

1. Що розуміють під інвестиційним попитом?

2. Які фактори впливають на розмір інвестицій?

3. Перелічіть невідсоткові фактори інвестиційного попиту.

4. Чому інвестиційна складова сукупних витрат є найбільш мінливою?

5. Назвіть основні заходи для стимулювання заощаджень.

6. Поясніть, як впливають на інвестиційний попит очікувана норма чистого прибутку і відсоткова ставка комерційних банків?

7. Чи можлива ситуація в короткостроковому періоді, коли інвестиції перевищують заощадження. Чому?

8. Чому інвестиції завжди мають автономний характер?

9. Яка існує залежність між ВВП та інвестиціями?

10. Розкрийте сутність мультиплікатора витрат та напишіть формули для його визначення.

11. Як розраховується в умовах інфляції приріст реального ВВП під впливом зміни сукупних витрат.

12. Чи існує непрямий зв’язок між величиною мультиплікативного ефекту та процентом.

Ключові терміни і поняття

Гранична схильність до інвестування — показує, на скільки одиниць зміниться обсяг інвестицій при зміні різниці між граничною ефективністю капіталу і поточною ставкою процента на одиницю.

Інвестиційний попит — попит підприємців на блага для відновлення зношеного капіталу і збільшення реального капіталу.

Мультиплікатор — чисельний коефіцієнт, що показує залежність зміни доходу від зміни компонентів сукупних витрат.

Чистий прибуток — частка валового прибутку від реалізації інвестиційного проекту, яка залишається після сплати податку на прибуток та відсотків за кредит.

Портфельні інвестиції — підприємницькі інвестиції, які не дають змоги підприємцеві контролювати об'єкт вкладення капіталу за кордоном.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Внутрішні та зовнішні джерела інвестицій.

2. Географічне розміщення інвестиційних вкладень по території України.

Бібліографічний список до практичного заняття

3.(60-67); 4.(98-140); 6.(71-88)

Практичне заняття 9

Тема 9. Сукупні видатки і ввп

Мета заняття: поглибити, закріпити, систематизувати знання студентів з проблем дослідження рівноважного ВВП шляхом здійснення окремих видів видатків.

План заняття

1. Сукупні видатки і рівноважний ВВП.

2. Сукупні видатки і потенційний ВВП.

3. Рецесійний та інфляційний розриви.

Обладнання, яке потрібне для проведення практичного заняття

Панчишин С.А. «Макроекономіка». Тести і задачі: Практикум. – К.: Либідь, 2002.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Мета теми — надати студентам можливість вивчити умови, за яких сукупні видатки забезпечують виробництво рівноважного ВВП взагалі і зокрема при неповній та повній зайнятості.

Для розуміння рівноваги або не рівноваги в економіці за цією моделлю слід розрізняти фактичні і заплановані сукупні витрати. Економічна рівновага — це рівновага між запланованими сукупними витратами і ВВП. Тому в моделі «витрати—випуск» під сукупними витратами слід розуміти заплановані сукупні витрати. Оскільки згідно з нашим припущенням сукупні витрати дорівнюють С + Іg, то для моделі «витрати—випуск» базовим є таке рівняння:

Е = С + Іg = ВВП (3.56)

Згідно з цим рівнянням, ВВП — вироблений продукт, а С + Іg — сукупні витрати.

Співвідношення між сукупними витратами і ВВП — це співвідношення між планами покупців і продавців, які, як правило, не збігаються. Якщо вони не збігаються, то виникають незаплановані зміни в товарних запасах.

Так, коли Е < ВВП, виникає перевиробництво, яке супроводжується незапланованим збільшенням товарних запасів.

І навпаки, коли Е > ВВП, виникає недовиробнинтво, яке супроводжується незапланованим зниженням товарних запасів.

Інвестиції в товарні запаси виконують балансуючу роль в економіці. Якщо величина сукупних витрат недостатня порівняно з ВВП, то відбувається незаплановане збільшення інвестицій в товарні запаси; якщо сукупні виграти перевищують ВВП, то відбувається незаплановане зменшення інвестицій в товарні запаси. Це дає підстави модифікувати формулу:

Е ± І^/ = ВВП, (3.57)

де ± І^/ — незаплановані інвестиції в товарні запаси; (+)- збільшення, (-) — зменшення інвестицій в товарні запаси. Е ± І^/ — фактичні сукупні витрати (Еф).

Отже рівноважний ВВП — це такий обсяг виробництва якому відповідають сукупні витрати, достатні для закупки всієї продукції, виробленої в поточному періоді.

У моделі «вилучення - ін’єкції» рівноважний ВВП — це такий ВВП, який забезпечується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств стосовно заощаджень збігаються з планами підприємств стосовно інвестицій. Тому умовою рівновага на товарному ринку є рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями, тобто S = I.

Але фактичні інвестиції (І ± І^/) завжди балансуються із заощадженнями за рахунок незапланованих інвестицій. Тобто, незаплановані інвестиції є вирівнюючим елементом, який постійно приводить у відповідність фактичні інвестиції та заощадження. Такий висновок кореспондується із методом “витрати—випуск”, згідно з яким фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП, що досягається за рахунок незапланованих інвестицій в товарні запаси:

Е ± І^/ = ВВП (3.58)

Рецесійний розрив — це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково збільшитися, щоб забезпечити досягнення потенційного ВВП.

В умовах рецесійного розриву економіка потенційно втрачає, недовиробляє певну величину ВВП.

Величина рецесійного розриву (необхідного початкового приросту сукупних витрат (+ ΔЕ) визначається за формулою (в умовах стабільних цін):

+ ΔЕ = , (3.59)

де ВВПп - ВВПф — реальний приріст ВВП, необхідний для досягнення ВВП потенційного; m_e – мультиплікатор витрат.

Інфляційний розрив — це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково зменшитися, щоб усунути інфляційний надлишок за умов повної зайнятості.

Розрив називається інфляційним тому, що він викликає в економіці інфляційний надлишок ВВП. Величину інфляційного розриву (- ΔЕ) — необхідного початкового зменшення сукупних витрат — можна визначити за формулою (без урахування цінового фактора):

• ΔЕ = , (3.60)

де ВВПп - ВВПф — інфляційне зменшення ВВП за умов повної зайнятості.

Практичні завдання