Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 курс ФК, ЕП, УП Денне / Макроекономіка Ден. 2011.doc
Скачиваний:
28
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
1.66 Mб
Скачать

Теми для підготовки доповідей та рефератів

  1. Внутрішні та зовнішні джерела інвестицій.

  2. Географічне розміщення інвестиційних вкладень по території України.

Бібліографічний список до практичного заняття

3.(60-67); 4.(98-140); 6.(71-88)

Практичне заняття 9

Тема 9. Сукупні видатки і ВВП

Мета заняття: поглибити, закріпити, систематизувати знання студентів з проблем дослідження рівноважного ВВП шляхом здійснення окремих видів видатків.

План заняття

  1. Сукупні видатки і рівноважний ВВП.

  2. Сукупні видатки і потенційний ВВП.

  3. Рецесійний та інфляційний розриви.

Обладнання, яке потрібне для проведення практичного заняття

Панчишин С.А. «Макроекономіка». Тести і задачі: Практикум. – К.: Либідь, 2002.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Мета теми — надати студентам можливість вивчити умови, за яких сукупні видатки забезпечують виробництво рівноважного ВВП взагалі і зокрема при неповній та повній зайнятості.

Для розуміння рівноваги або не рівноваги в економіці за цією моделлю слід розрізняти фактичні і заплановані сукупні витрати. Економічна рівновага — це рівновага між запланованими сукупними витратами і ВВП. Тому в моделі «витрати—випуск» під сукупними витратами слід розуміти заплановані сукупні витрати. Оскільки згідно з нашим припущенням сукупні витрати дорівнюють С + Іg, то для моделі «витрати—випуск» базовим є таке рівняння:

Е = С + Іg = ВВП (3.56)

Згідно з цим рівнянням, ВВП — вироблений продукт, а С + Іg — сукупні витрати.

Співвідношення між сукупними витратами і ВВП — це співвідношення між планами покупців і продавців, які, як правило, не збігаються. Якщо вони не збігаються, то виникають незаплановані зміни в товарних запасах.

Так, коли Е < ВВП, виникає перевиробництво, яке супроводжується незапланованим збільшенням товарних запасів.

І навпаки, коли Е > ВВП, виникає недовиробнинтво, яке супроводжується незапланованим зниженням товарних запасів.

Інвестиції в товарні запаси виконують балансуючу роль в економіці. Якщо величина сукупних витрат недостатня порівняно з ВВП, то відбувається незаплановане збільшення інвестицій в товарні запаси; якщо сукупні виграти перевищують ВВП, то відбувається незаплановане зменшення інвестицій в товарні запаси. Це дає підстави модифікувати формулу:

Е ± І/ = ВВП, (3.57)

де ± І/ — незаплановані інвестиції в товарні запаси; (+)- збільшення, (-) — зменшення інвестицій в товарні запаси. Е ± І/ — фактичні сукупні витрати (Еф).

Отже рівноважний ВВП — це такий обсяг виробництва якому відповідають сукупні витрати, достатні для закупки всієї продукції, виробленої в поточному періоді.

У моделі «вилучення - ін’єкції» рівноважний ВВПце такий ВВП, який забезпечується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств стосовно заощаджень збігаються з планами підприємств стосовно інвестицій. Тому умовою рівновага на товарному ринку є рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями, тобто S = I.

Але фактичні інвестиції (І ± І/) завжди балансуються із заощадженнями за рахунок незапланованих інвестицій. Тобто, незаплановані інвестиції є вирівнюючим елементом, який постійно приводить у відповідність фактичні інвестиції та заощадження. Такий висновок кореспондується із методом “витрати—випуск”, згідно з яким фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП, що досягається за рахунок незапланованих інвестицій в товарні запаси:

Е ± І/ = ВВП (3.58)

Рецесійний розрив — це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково збільшитися, щоб забезпечити досягнення потенційного ВВП.

В умовах рецесійного розриву економіка потенційно втрачає, недовиробляє певну величину ВВП.

Величина рецесійного розриву (необхідного початкового приросту сукупних витрат (+ ΔЕ) визначається за формулою (в умовах стабільних цін):

+ ΔЕ = , (3.59)

де ВВПп - ВВПф — реальний приріст ВВП, необхідний для досягнення ВВП потенційного; me – мультиплікатор витрат.

Інфляційний розрив — це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково зменшитися, щоб усунути інфляційний надлишок за умов повної зайнятості.

Розрив називається інфляційним тому, що він викликає в економіці інфляційний надлишок ВВП. Величину інфляційного розриву (- ΔЕ) — необхідного початкового зменшення сукупних витрат — можна визначити за формулою (без урахування цінового фактора):

  • ΔЕ = , (3.60)

де ВВПп - ВВПф — інфляційне зменшення ВВП за умов повної зайнятості.