Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Макроекономічні пропорції: види динаміка показники.

2. Загально прийняті міжнародні статистичні методи вимірювання макроекономічних показників.

3. Міжнародні розходження у ВВП.

Бібліографічний список до практичного заняття

1.(28-65); 2.(151-180); 3.(10-22); 4.(49-86); 6.(28-51)

Практичне заняття 3

Тема 3. Ринок праці

Мета заняття: поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів з теоретичних основ функціонування ринку праці та проблем безробіття.

План заняття

1. Ринок праці та механізм його функціонування.

2. Зайнятість та безробіття.

3. Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена.

Обладнання, яке потрібне для проведення практичного заняття

Панчишин С.А. «Макроекономіка». Тести і задачі: Практикум. – К.: Либідь, 2002.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Мета теми — надати студентам базові знання про механізм ринку праці, проблем безробіття та державного регулювання зайнятості.

На ринку праці домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою робочу силу (L), а підприємці як роботодавці задовольняють свій попит у робочій силі. Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили формується зарплата (W) і певний рівень безробіття.

Головною умовою ефективного функціонування ринку праці є органічне поєднання ринкового механізму з державним регулюванням зайнятості. Ринковий механізм забезпечує вільний вибір місця працевлаштування і залежність зарплати від попиту і пропозиції. Державне регулювання має створювати всім громадянам сприятливі умови для реалізації їхнього конституційного права на працю, забезпечувати рівні можливості у здобутті професії, гарантувати мінімальний рівень зарплати та забезпечувати соціальний захист у разі тимчасової втрати роботи та працездатності.

Серед перелічених функцій держави найскладнішою є створення умов для реалізації кожним громадянином його права на працю, тобто забезпечення повної зайнятості. Теоретичною основою державного регулювання зайнятості слугує кейнсіанська теорія, згідно з якою усунення вимушеного безробіття має досягатися з допомогою політики стимулювання сукупного попиту. Але така політика має і негативні побічні наслідки. З одного боку, вона сприяє зменшенню безробіття, а з іншого — породжує інфляцію. Отже, за зменшення безробіття суспільство мусить розплачуватися інфляцією. Це означає, що між безробіттям та інфляцією існує обернена залежність. Зазначений зв'язок між безробіттям (U) та інфляцією (і) отримав своє узагальнення за допомогою кривої Філіпса (див. рис. 3.).

i

U₁

i₁

i₂ U₂

U

Рис. 3. Крива Філіпса.

Крива Філіпса свідчить, що за зменшення безробіття від U₁ до U₂ інфляція зростає від і₁ до i₂. Спираючись на криву Філіпса, можна зробити три висновки:

1) велике безробіття не може існувати одночасно з високою інфляцією: можливі лише велике безробіття і низька інфляція або навпаки;

2) стимулювальна політика може забезпечити зменшення безробіття лише ціною підвищення інфляції;

3) вибір співвідношення між безробіттям та інфляцією залежить від пріоритетів уряду, тобто від того, вирішенню якої проблеми (зменшенню безробіття чи зниженню інфляції) він віддає перевагу.

Стратегічною метою функціонування економіки є створення умов для зростання життєвого рівня населення. Але в умовах ринку досягнення цієї мети супроводжується виникненням надмірної нерівності в доходах домогосподарств. Для визначення ступеня нерівності в доходах використовується крива Лоренця (див. рис. 4.).

% доходу

100 Д

25

10

0 40 75 100 % сімей

Рис. 4. Крива Лоренця

На рисунку бісектриса ОД відображає абсолютну рівність у доходах, наприклад, 5% сімей отримує 5% доходу, 25% сімей — 25% доходу і т. д. Насправді певному відсотку сімей відповідає інший відсоток доходу. Цю ситуацію відображає крива Лоренця, тобто опукла крива ОД, яка відхиляється від бісектриси і свідчить про існування певної нерівності в доходах.

На коливання рівня доходів впливає багато чинників: індивідуальні здібності до праці, відмінності в освіті та рівні професійної підготовки, спадщина від попередніх поколінь тощо. Диференціація доходів, з одного боку, — важливий чинник стимулювання людей до праці; з іншого — породжує проблему бідності, яка унеможливлює нормальний розвиток людини. Це вимагає від держави здійснення політики соціального захисту населення.

Відсутність рівноваги на ринку праці означає найчастіше наявність надлишкової робочої сили, яка не може знайти для себе роботу.

Основним індикатором стану ринку робочої сили є зайнятість. Рівень зайнятості виявляється через рівень безробіття, який характеризує співвідношення між чисельністю безробітних і чисельністю робочої сили.

Загальний рівень трудових ресурсів (R - resources) складається з двох груп населення: працюючих та безробітних (F).

R = L + F, (3.14)

де L - працюючі (labor - праця);

F - безробітні (free - незайняті).

Рівень фактичного безробіття (u) (u - unemployment - безробіття) обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних (F) до загального числа людей, які можуть і бажають працювати (R):

u = ×100% (3.15)

Природний рівень безробіття складається з фрикційного та структурного:

u*= u_f + u_s (3.16)

Природна норма безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможний забезпечувати потенційний рівень ВВП.

Взаємозв’язок між коливаннями рівня безробіття та ВВП відбиває закон Оукена.

Американський економіст А. Оукен на основі макроекономічного аналізу (емпірично) дійшов висновку, згідно з яким: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1 %, то втрати ВВП складають 2,5 %. Це положення дістало назву закону Оукена.

Спираючись на закон Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька етапів.

Перший — обчислення відсотка відставання фактичного ВВП Ya від потенційного ВВП Yp:

Δy = (u – u*)×2,5 , (3.17)

де Δy — відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП (у відсотках);

u і u* —рівень відповідно фактичного і природного безробіття;

2,5 — число Оукена.

Другий — розрахунок потенційного ВВП - Yp

Yp = ×100, (3.18)

де Ya — це фактичний ВВП.

Третій — оскільки нам відомо Ya та Yp, то звідси втрати економіки від циклічного безробіття будуть дорівнювати:

ΔY = Ya – Yp, (3.19)

де ΔY — втрати ВВП від циклічного безробіття.