Питання для самоконтролю

1. Якими показниками вимірюється економічне зростання?

2. Перелічіть основні фактори економічного зростання.

3. Розкрийте зміст моделі Р.Солоу.

4. Охарактеризуйте модель Домара-Харрода.

5. Яку роль відіграє стійкий рівень капіталоозброєності у поясненні економічного зростання?

6. Назвіть основні причини циклічних коливань.

7. Чому коливання інвестицій впливає на економічний цикл?

8. Які можливості відхилення від стану рівноваги в умовах циклічності?

9. В чому особливості концепції реального ділового циклу?

10. Які фази включає економічний цикл?

Бібліографічний список до самостійної роботи

1.(275-370); 2.( 208-238;561-607); 3.(39-59); 4.(141-181; 296-365); 5.( 87-138;193-232); 6.( 52-70;218-235)

Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання

Мета: поглибити, закріпити, систематизувати знання студентів з проблем теорії державного регулювання, яка є основою сучасної економічної політики держав з ринковою економікою.

План вивчення теми

1. Роль держави в економічному кругообігу.

2. Вплив держави на параметри економічної рівноваги.

3. Фіскальна політика та державний бюджет.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Мета теми — надати студентам можливість вивчити концептуальні положення теорії і практики державного регулювання економіки.

Положення класичної теорії про здатність ринку до швидкого відновлення повної зайнятості суперечить реальній економіці. Досвід багатьох країн свідчить про те, що економіка досить часто і тривалий період може перебувати в умовах неповної зайнятості і без державного втручання не здатна швидко вийти із цього стану.

Уперше такого висновку дійшов видатний англійський економіст Д.М.Кейнс. На відміну від класиків Кейнс вважав, що періодичні повторення спадів і депресій, які супроводжуються значним безробіттям, є не випадковістю, а закономірною рисою ринку в умовах вільної конкуренції.

У сучасній економіці держава виконує активну роль. Щоб з’ясувати роль держави в економічних процесах, потрібно знову повернутися до моделі економічного кругообігу, увівши до неї уряд. В економічному кругообігу він виконує три функції: здійснює на відповідних ринках закупівлю ресурсів та продуктів і несе пов’язані з цим витрати; забезпечує домогосподарства і підприємства суспільними благами, тобто фінансує освіту, охорону здоров я, науку, культуру, армію тощо; отримує від домогосподарств і підприємств податки, за рахунок яких фінансуються суспільні блага.

У моделі економічного кругообігу податки називаються чистими оскільки вони відображають кінцевий результат фінансових відносин між урядом і суб'єктами приватного сектора економіки 3 одного боку, уряд отримує від них податки (АТ), з іншого — здійснює зворотні платежі у формі трансфертів (ТR), до яких належать субсидії, виплати у зв'язку з безробіттям, пенсії тощо. Отже, в остаточному підсумку уряд отримує лише чисті податки:

Тn = AT - TR (2.71)

Держава вносить суттєві зміни в параметри економічної рівноваги. Розглянемо її вплив згідно з моделлю «видатки—випуск». Пригадаймо, що в межах приватної закритої економіки сукупні видатки дорівнюють сумі приватного споживання та приватних інвестицій: Е=С+І. З появою держави сукупні видатки доповнюються державними закупівлями: E=C+І+G. Тому економічна рівновага визначається за формулою:

Y=C+I+G (2.72)

Наведена модель відрізняється від її аналога в умовах приватної закритої економіки не лише державними закупівлями, а й кількісною визначеністю приватного споживання. Це зумовлено тим, що з появою держави суттєво трансформується функція споживання.

У межах приватної закритої економіки DI = Y. Тому функція споживання визначається так: С = Со +с^/ × Y. З урахуванням держави з'являються, з одного боку, податки та інші прирівняні до них відрахування державі, з іншого — державні трансферти приватному сектору. Перші зменшують наявний дохід приватної економіки, інші — збільшують його. Оскільки податки переважають трансферти, то у підсумку наявний дохід зменшується на величину чистих податків: DI=Y-T. За цих умов трансформується функція споживання:

С = С_о + с^/ × (Y – Т) (2.73)

Функцію чистих податків можна записати так: Т = t × Y , де t - коефіцієнт податків (середній або граничний), який відображає відношення між чистими податками і доходом (T/Y або ΔT/ΔY). Звідси функція споживання модифікується:

С = Со + с^/ × Y ×(1 -t) (2.74)

Отже, поява податків і трансфертів зменшує споживання за будь-якого рівня доходу.

З урахуванням держави вилучення в економіці доповнюються чистими податками, а ін’єкції – державними закупівлями. Внаслідок цього формула економічної рівноваги в моделі «вилучення - ін’єкції» набуває вигляду: S + T = I + G. Одночасно трансформуються і заощадження.

У строщеній моделі заощадження зводиться до приватних за формулою S = Y – C. З урахуванням держави вони зменшуються на величину чистих податків:

S = Y – T - C (2.75)

Якщо в модель економічної рівноваги підставити нове значення приватних заощаджень і перенести державні закупівлі в ліву частину рівняння, то отримаємо кінцевий вираз моделі економічної рівноваги:

(Y – T - C) + (T - G) = I , (2.76)

де (Y – T - G) - приватні заощадження, (T - G) – державні заощадження. Сума приватних та державних заощаджень дорівнює національним заощадженням. Отже, економічна рівновага за методом “вилучення — ін'єкції” — це рівновага між національними заощадженнями та інвестиціями.

Важливим інструментом державного регулювання економіки є механізм фіскальної політики.

Слід розрізняти дискреційну та автоматичну фіскальну політику. В основі дискреційної політики лежить цілеспрямоване застосування державних закупівель і чистих податків. Зазначені фіскальні засоби впливають на дохід мультиплікативно. Але слід брати до уваги, що в умовах змішаної економіки закритого типу виникає складний мультиплікатор видатків, який, крім заощаджень, враховує ще один канал вилучень — податки у формі чистих податків (Т). При цьому вилучення у формі податків відбуваються автоматично в разі зміни доходу як податкової бази згідно з граничним коефіцієнтом податків (t). У разі врахування заощаджень і автоматичних чистих податків вилучення збільшуються і становлять величину 1 - с • (1 - t). Звідси випливає формула складного мультиплікатора видатків:

(2.77)

або

Мультиплікатор податків завжди менший мультиплікатора видатків пропорційно граничній схильності до споживання. Це дає підстави перейти до мультиплікатора податків (m_t):

(2.78)

Використовуючи наведені мультиплікатори, можна обчислити вплив на дохід державних закупівель або чистих податків, які змінюються дискреційнo, тобто за рахунок зміни податкових ставок або рівня трансфертів. Державні закупівлі належать до автономних видатків і впливають на реальний ВВП безпосередньо. Якщо ΔG = ΔAЕ, то приріст реального ВВП визначається так:

ΔY=ΔG×m_e (2.79)

Особливість чистих податків, які змінюються дискреційне, поляґає в тому, що вони не є компонентом автономних видатків, а впливають на ВВП опосередковано через автономне споживання. Між чистими податками і автономним споживанням існує обернений зв’язок: ΔT×с=-ΔС. Якщо ΔT×с =- ΔАE=-ΔС, то вплив чистих податків на реальний ВВП можна визначити за формулою:

ΔY=-ΔT×c×m_e=-ΔT×m_t (2.80)

Порівнюючи дві останні формули, слід звернути увагу на знаки. Вони свідчать про те, що між G і Y існує пряма залежність, а між Т і Y— обернена.

Крім автономного застосування фіскальних засобів держава може застосовувати їх одночасно. Тоді зміна доходу визначається за формулою (при стабільних цінах):

ΔY=ΔG×m_e - ΔT×m_t (2.81)

Підсумковий результат у цьому варіанті залежить від співвідношення між зміною G і Т з урахуванням того, що мультиплікатор видатків є вищим від мультиплікатора податків. Але якщо державні закупівлі й чисті податки змінюються за умов збалансованого бюджету, тобто коли ΔG = ΔТ, то результатом такої політики буде певний приріст доходу, оскільки ΔG > ΔТ×с .

Досі фіскальна політика розглядалася без урахування її бюджетних наслідків. Тепер слід урахувати бюджетну функцію фіскальної політики, тобто визначити, з якими наслідками для державного бюджету фіскальна політика виконує стабілізаційну функцію в економіці.

Бюджетна діяльність держави має бути різною залежно, від фази економічного циклу. Так, під час скорочення виробництва ефективною (доцільною) є стимулювальна фіскальна політика, яка викликає бюджетний дефіцит або збільшує його рівень. Під час інфляційного зростання ефективною є стримуюча фіскальна політика, яка викликає скорочення бюджетного дефіциту або виникнення бюджетного профіциту.

Проте на стан державного бюджету впливають також циклічні коливання в економіці. Під час спаду виробництва автоматично скорочуються податкові надходження в бюджет, а за його зростання — вони збільшуються. Тому, щоб визначити ефективність фіскальної політики, треба розмежувати вплив на державний бюджет фіскальних заходів і циклічних коливань.

Стан державного бюджету визначається з допомогою бюджетного сальдо (BS), яке можна обчислити як різницю між чистими податками і державними закупівлями:

BS=T-G (2.82)

Слід розрізняти фактичне, потенційне і циклічне бюджетне сальдо.

Фактичне бюджетне сальдо характеризує стан державного бюджету в умовах фактичного рівня зайнятості і тому обчислюється на базі фактичного доходу за формулою:

BS = Y × t - G, (2.83)

де t- середній коефіцієнт податків, a Y×t — фактичні податкові надходження до бюджету. Таке бюджетне сальдо відображає вплив на державний бюджет як фіскальної політики, так і циклічних коливань.

Вплив циклічних коливань на стан державного бюджету можна нейтралізувати, якщо як податкову базу використати потенційний дохід (Yp). Завдяки цьому можна обчислити потенційне бюджетне сальдо за формулою:

BS_p =Y_р×t-G (2.84)

Воно показує, яким могло б бути бюджетне сальдо, коли б економіка функціонувала в умовах повної зайнятості.

Якщо економіка перебуває в умовах неповної зайнятості, то державний бюджет втрачає певну величину доходів. Ці втрати відображає циклічне бюджетне сальдо, яке обчислюється за формулою:

BS_с= BS - BS_р (2.85)