8. Яке значення має курс “Історія економічних вчень” у формуванні нового економічного мислення?

Экономика всегда была и является важнейшей сферой жизнедеятельности людей. Ею охвачены все без исключения стороны жизни, которые непосредственно связанные с удовлетворением физиологических и духовных потребностей человека.

Экономические процессы, происходившие на различных этапах всегда интересовали людей, изучались ими. История экономической мысли, подчинена законам эволюционно-поступательного развития и предполагает основательное знание его истории, основных этапов формирования и развития.

Есть немало аргументов, подтверждающих взаимосвязь истории экономических учений с другими науками не только обществоведческого, но и природного цикла. Это вытекает из единства мира и человеческого знания, классификация, которого скорее вынужденная, нежели объективно обусловлена. Это означает, что изучение истории экономических учений значительно расширяет кругозор экономиста, побуждает ознакомиться со смежными отраслями знания, дает возможность овладеть широкий спектр не только экономической науки, но цивилизационных достижений вообще. Чтобы быть специалистом по истории экономических учений, нужно знать не только историю экономики, экономических взглядов, но и общую историю, философию, правоведение, математику, естествознание и т.д., т.е. те науки, которыми обогащали экономические учения.

9. У чому полягають основні причини недостатньої ефективності теоретичних розробок радянської економічної науки?

Экономическая ситуация требовала формирования новых подходов к объяснению процессов и явлений общественной жизни, использование новых методов анализа исследования экономических процессов.

Причины неэффективности:

• значительное увеличение производства, что обеспечивалось широким использованием достижений научно-технической революции и научной организации труда. экономический рост все чаще прерывалось кризисами, наиболее глубокой из которых была мировой экономический кризис 1929-1939 pp. и последующая депрессия 30-х годов. Она стала серьезным испытанием как экономической системы, которая начала свою очередную трансформацию, так и экономической науки.

• соответствующая социальная структура общества и наличие различных экономических интересов у представителей разных социальных слоев.

Современная экономическая теория также неоднородна, поэтому она так и не смогла избежать расхождений в определении предмета исследования, теоретическом трактовке экономических явлений, в методах изучения основных способов воздействия на социально-экономические процессы и определение роли государства в их осуществлении. 10. Охарактеризуйте основні шляхи вдосконалення вітчизняної економічної науки.

ТЕСТИ ДО ТЕМИ 1

1. Предметом курсу “ Історія економічних вчень” є:

в) виникнення, розвиток і зміст економічних теорій, їх використання в практиці господарювання;

2. Якщо економічні узагальнення грунтуються на фактах, то такий метод аналізу є:

г) індуктивним.

3. Наукове припущення, яке висувається для пояснення якогось явища, що потребує перевірки на практиці й теоретичного обгрунтування для того, щоб стати достовірною теорією - це:

б) гіпотеза;

4. Процес фокусування тільки на найбільш важливих чинниках для пояснення феномену або явища має назву:

а) абстракція;

5. Яке із тверджень не є істинним стосовно економічної моделі?

а) Модель виходить із декількох реалістичних припущень.

б) Модель будується на основі абстракції.

в) На основі моделі можливо дати уявлення майбутнього.

г) Модель корисна тільки тоді, коли її змінні параметри піддаються прямому вимірюванню

6. Часом у суспільстві зростає настороженість до економістів, їм приписуються усі складнощі та провали в економіці. Це пояснюється тим, що:

в) вони не звертають уваги на політичні витрати своїх рекомендацій, що руйнує досягнутий раніше консенсус різних політичних сил;

7. Які з наступних тверджень є вірними?

б) Для того, щоб теорія мала практичне застосування, вона повинна мати підтвердження в кожному конкретному випадку.

8. Яка з нижче перерахованих задач є основною для економічної системи?

г) Скоординувати дії окремих економічних суб’єктів.

ТЕМА №2