Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Выучить.doc
Скачиваний:
47
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
879.1 Кб
Скачать

Тема 5. Критичний напрям політичної економії. Формування соціалістичних ідей

  1. Інтереси якої групи суспільства виражав С. Сісмонді?

Свої нові соціальні-економічні погляди Сісмонді виклав у працях "Нові засади політичноЇ економії" (1819) і "Нариси політичної економії" (1837), в яких започаткував критику капіталізму вільної конкуренції з позицій інтересів дрібних власників.

  1. Чи вважав С. Сісмонді капіталізм гармонійною системою, яка не містить суперечностей?

Сісмонді піддав гострій критиці капіталізм, а заодно і економічний лібералізм класичної політичної економії, її погляди на велике машинне виробництво, вільну конкуренцію, гармонію особистих І суспільних інтересів, автоматичний механізм встановлення економічної рівноваги через попит і пропозицію, невтручання держави в економіку.

  1. Які принципи політичної економії відстоював С. Сісмонді?

Як економіст Сісмонді спочатку був послідовником А. Сміта. У праці «Про комерційне багатство, або Про принципи політичної економії в їхньому застосуванні до торгового законодавства» (1803) він пропагує ідеї Сміта, виступає прихильником вільної конкуренції, фритредерства. 1819 p. Сісмонді опублікував свою головну працю «Нові начала політичної економії, або Про багатство в його відношенні до народонаселення». Уже сама назва свідчить про намагання Сісмонді побудувати політичну економію на нових засадах. Він переконаний, що це йому вдалося. У передмові до другого видання праці (1827) він пише, що «розхитав основи науки».

  1. У чому полягає розбіжність поглядів А.Сміта і С.Сісмонді?

У праці «Про комерційне багатство, або Про принципи політичної економії в їхньому застосуванні до торгового законодавства» (1803) він пропагує ідеї Сміта, виступає прихильником вільної конкуренції, фритредерства. 1819 p. Сісмонді опублікував свою головну працю «Нові начала політичної економії, або Про багатство в його відношенні до народонаселення». Уже сама назва свідчить про намагання Сісмонді побудувати політичну економію на нових засадах. Він переконаний, що це йому вдалося. У передмові до другого видання праці (1827) він пише, що «розхитав основи науки». Передусім Сісмонді заперечує класичне визначення предмета й методу політичної економії. У класиків, писав він, політична економія є наукою про багатство, яке вони відокремлюють від людини. Класична політична економія ніби не помічає людину, «якій належить багатство і яка має ним користуватись». Він дає нове, порівняно зі Смітом і Рікардо, тлумачення політичної економії. Предметом політичної економії Сісмонді вважає «матеріальний добробут людей, оскільки він залежить від держави». Сміт і Рікардо вивчають економічні процеси як природні, такі, що відбуваються стихійно, Сісмонді намагається дослідити їх як та кі, що регулюються державою. Якщо класики аналізували реальні процеси створення багатства, його обігу й розподілу, то Сісмонді цікавить, як уряд повинен сприяти його виробництву й розподілу. Отже, політична економія перетворюється у нього з науки, що вивчає причинні зв'язки явищ, на науку, що визначає етичні норми господарської діяльності людей. Сісмонді застосовує також інші методи дослідження. Він критикує абстрактний метод класиків, ігнорування ними конкретно-історичних обставин. Сам Сісмонді, ставлячи в центр своїх досліджень становище людини, наголошує на необхідності всебічного вивчення історичного розвитку країни, де ця людина живе. Відтак його можна вважати попередником історичної школи.

  1. У чому сутність теорії реалізації в інтерпретації С. Сісмонді?

В отличие от Сэя, Мальтуса и Рикардо Сисмонди отрицал возможность полной реализации в капиталистической экономике. Он утверждал, что полная реализация существовала при мелкотоварном производстве, но по мере развития капитализма нарастает несовпадение спроса и предложения. Во-первых, изменился характер предложения. В свое время мелкий производитель работал либо на заказ, либо на небольшой, известный ему рынок. Крупное капиталистическое предприятие ориентируется на большой рынок. «Производство должно соизмеряться с социальным доходом,»— писал Сисмонди. С развитием капитализма происходит разорение мелких производителей и превращение их в рабочих, чей уровень потребления ниже. Это снижение общего уровня потребления не компенсируется даже роскошью капиталистов. Механизация капиталистического производства ведет к увеличению безработицы, что снижает заработную плату до минимума. Механизированные мануфактуры, отмечал Сисмонди, «всегда понижали цену на свою продукцию в арифметической прогрессии, тогда как освобождались от рабочей силы в геометрической прогрессии».

  1. У чому полягає специфіка концепції “третіх осіб” у вченні С. Сісмонді? У чому її різниця від концепції “третіх осіб” Т. Мальтуса?

Теория воспроизведения Сисмонди имеет название теории «третьих лиц», поскольку капиталистическое производство для реализации продукта не может ограничиться рабочими и капиталистами, а нуждается еще и в наличии мелких производителей. Модифицированный вариант этой теории развивает Мальтус. По мнению Т. Мальтуса, чиновничество и другие непроизводительные слои общества представляют собой совокупность «третьих лиц», содействующих, и созданию и реализации общественного продукта. В частности, «по Мальтусу интересы земледельцев отнюдь не всегда противоречат интересам остального общества - напротив, экономическое процветание зависит от процветания класса лендлордов»

  1. Яким чином П.Ж. Прудон застосовує діалектичний підхід і метод аналізу?

Методології Прудона притаманний ідеалізм і суб'єктивізм. Еко­номічні категорії він розглядає як втілення «абсолютного розуму», як вічні ідеї, відірвані від реальної дійсності. Намагаючись застосу­вати в дослідженні гегелівський діалектичний метод, Прудон обме­жує його, по суті, намаганням виявити в категоріях і економічних процесах «добрі» і «погані» сторони. Отже, економічні категорії та економічні явища він розглядає не як єдність суперечностей, а як механічне поєднання протилежних властивостей. Керуючись таким підходом, Прудон уважав, що завжди можна зберегти добрі сторони й позбутись поганих. Це стосується як економічних категорій, так і капіталістичного виробництва в цілому.

  1. Що розуміє П.Ж. Прудон під “нееквівалентним обміном” за умов капіталізму?

Мелкобуржуазные реформаторские социально-политические идеи Прудона сформировались в середине 19 века. Они сводились к объяснению капиталистической эксплуатации труда существующим в буржуазном обществе неэквивалентным обменом, нарушающим закон трудовой стоимости и ведущим к ограблению денежными капиталистами всех трудящихся классов, в т.ч. "трудящейся" буржуазии. Поэтому для уничтожения классовой эксплуатации необходимо произвести реформу обращения, организовать безденежный обмен товаров и беспроцентный кредит, сохранив частную собственность на средства производства. Такая реформа привела бы, по мнению П., к преобразованию капиталистического общества в строй равенства, превратив всех людей в работников, обменивающихся равными количествами труда.

  1. Яке місце у вченні П.Ж. Прудона займає категорія “конституйованої вартості”?

У процесі обміну, на ринку, відбувається своєрідний добір про­дуктів. Одні з них суспільство визнає за цінності і включає до скла­ду суспільного багатства. Інші — ні. Створює й комбінує елементи багатства згідно із «законом пропорційності цінностей» лише праця. Виходячи з цього закону Прудон називає конституйовану синтетич­ну цінність пропорційною.

Отже, конституйована цінність, на думку Прудона, виникає в обміні та обов'язково реалізується на ринку. Вона є конституйова­ною тому, що передбачає злиття, комбінування окремих елементів багатства в одне ціле, синтетичною тому, що знімає протилежність споживної й мінової цінностей, пропорційною, оскільки виникає в результаті встановлення працею пропорцій, що в них відбувається комбінування елементів багатства.

  1. У чому специфіка проекту удосконалення капіталістичної системи в теорії П. Ж. Прудона?

У творі Прудона викладено систему його економічних поглядів, в основу яких узято було ідеї дрібнобуржуазного соціалізму. У на­ступних працях він розробляє проекти «реформування» капіталізму. Це реформування Прудон сподівається здійснити через викуп робі­тниками засобів виробництва в буржуазії, створення майстерень і підприємств на акціонерній основі, що в них робітники-акціонери будуть працювати й одержувати продукти за собівартістю.

Прудон решительно отвергает всякую мысль о революции. К числу же специфических реформаторских идей, принадлежащих только Прудону, необходимо отнести следующие:

  • Ликвидация денег и введение вместо них бонов обращения (обмена)

  • Уничтожение процента посредством организации дарового (беспроцентного) кредита

  • Организация Банка народа

  • Отмена правительства как итог осуществления реформ

  1. Чому ідеї П.Ж. Прудона вважають анархічними?

Анархічний порядок стоїть вище, ніж порядок, що встановлює держава, тому що це не система нав'язаних згори законів, а просто угода людей, що знають одне одного, про те, як їм жити разом. Анархічний лад базується на спільній угоді і спільному здоровому глузді.

Головною цінністю системи Прудона є свобода. П'єр-Жозеф Прудон, перша людина, що назвала себе анархістом, написав, що «свобода - це не дочка, а мати порядку». «Свобода – от вся моя система, свобода совісті, преси, праці, торгівлі, освіти, конкуренції, свобода розпоряджатися плодами своєї праці, свого ремесла, свобода безкінечна, абсолютна повсюди і завжди».

  1. Яким чином соціалісти – рікардіанці обгрунтовують безпідставність претензій капіталу на частку створеного продукту праці?

С точки зрения социалистов-рикардианцев, Рикардо определил условия справедливого обмена — по труду, но при капитализме закон обмена по труду нарушается, имеет место эксплуатация. Для ликвидации ее необходимо организовать справедливый обмен, тогда каждый будет получать «полный продукт своего труда».

  1. Яким чином соціалісти-рікардіанці закликали вирішувати соціальні проблеми?

Новое общество представлялось реализацией идей справедливости, которые у социалистов-рикардианцев выступают двигателем прогресса. Они не понимали подлинной роли рабочего класса, считали классовую борьбу бедствием, порождённым несправедливым общественным устройством и тормозящим развитие общества. Всю прошлую историю они оценивали как неразумный период человеческого существования, обусловленный невежеством людей; подчёркивали доминирующую роль воспитания и просвещения в решении социальных проблем. Они обращались с призывом к буржуазному государству, к отдельным представителям буржуазии, выдвигая вопрос о мирном преобразовании капитализма.

  1. У чому суть розмежування економічної і соціальної сторін розподілу багатства в теорії К. Робертуса?

У розподілі багатства Родбертус виділяє дві сторони – економічну і соціальну. Економічна (через дію ринкових відносин) дає змогу власникам землі та капіталу привласнювати частину суспільного продукту (у вигляді процента і ренти). А соціальна — забирає в робітників частину створеного ними продукту, що є порушенням справедливого розподілу.

  1. Що розуміє К. Робертус під справедливим розподілом суспільного продукту?

Однією з найважливіших функцій суспільства Родбертус називає справедливий розподіл суспільного продукту. Під «справедливим» він розуміє такий розподіл, який забезпечує одержання кожним робітником повного продукту своєї праці. Родбертус виділяє дві сторони у розподілі багатства-економічну і соціальну.

  1. Як ставився К. Робертус до ідеї пролетарської революції?

Родбертус является противником всякого насильственного переворота, но готов сочувствовать каждому государственному порядку, который оказался бы способным внести улучшение в социальный строй общества.

  1. Панування якого стану в державі закликає забезпечити Ф. Лассаль?

Він закликає забезпечити панування в державі четвертого стану (трудящих), що породило б, на його думку, небачений в історії розквіт суспільства. Панування четвертого стану не означає загострення суперечностей між класами. Заклик до панування четвертого стану в Лассаля — це «заклик до примирення»

  1. Як Ф. Лассаль ставиться до ідеї державного втручання?

Лассаль виступає проти ідей економічного лібераліз­му. Він — прихильник втручання держави, саме на неї покладає він надії. Надаючи цій проблемі надзвичайно великої ваги, Лассаль протиставляє буржуазній концепції держави концепцію робітничого класу. Буржуазна концепція держави передбачає збереження свобо­ди і власності багатіїв, що зумовлює посилення експлуатації слабко­го сильним. «Мета держави, — пи­сав Лассаль, — позитивно розвивати й невпинно вдосконалювати людську істоту; інакше кажучи, — здійснювати насправді призна­чення людини, тобто культуру, на яку людський рід здатний; мета держави — виховання і розвиток людства до свободи».

  1. Яким чином Ф. Лассаль пропонує нейтралізувати дію “залізного закону заробітної плати”?

Нейтралізувати дію «залізного закону» Лассаль сподівався через перетворення робітників на підприємців організацією добровільних асоціацій. У таких асоціаціях робітники одночасно були б і підприємцями. Тим самим було б ліквідовано різницю між заробітною платою і прибутком, а винагорода робітника збільшилась би до повного продукту праці. Це, на думку Лассаля, і є шлях до мирного, законного і єдино можливого способу знищення експлуатації.

  1. Яким чином Ф. Лассаль закликає знищити експлуатацію?

Скасувати цей закон неможливо, але його можна нейтралізувати, «усунувши умови його дії». Нейтралізувати дію «залізного закону» Лассаль сподівався через перетворення робітників на підприємців організацією добровільних асоціацій. У таких асоціаціях робітники одночасно були б і підприємцями. Тим самим було б ліквідовано різницю між заробітною платою і прибутком, а винагорода робітника збільшилась би до повного продукту праці. Це, на думку Лассаля, і є шлях до мирного, законного і єдино можливого способу знищення експлуатації.