1. Поняття і суть конституції

Конституція (лат. constitution - устрій, установлення) є стриж­нем правової системи будь-якої демократичної держави. Прогресивні ідеї конституціоналізму як політичної системи, що спирається на конституцію, зародилися за умов феодалізму і були альтернативою необмеженому правлінню монархів.

Появу перших конституцій спричинили буржуазні революції і повалення феодалізму. Вони були покликані юридично оформити перемогу буржуазії і закріпити ос­нови нової соціально-економічної та політичної організації суспільства. З часів прийняття перших конституцій і донині зарубіжні кон­ституції еволюціонували в бік демократизації конституційного ма­теріалу і ускладнення обсягу конституційного регулювання.

Конституція – це система правових норм, що мають вищу юридичну силу і регулюють основи організації самої держави та основи взаємовідносин між людиною, суспільством і держа­вою.

Конституцію можна розглядати і у матеріальному, і у формаль­ному значеннях.

Під конституцією у матеріальному значенні розу­міють писаний акт, сукупність таких актів або конституційних зви­чаїв, які закріплюють права та свободи людини й громадянина, ос­нови суспільного ладу, форму правління і територіального устрою, організацію влади й управління на місцях, державну символіку та столицю.

Конституція у формальному значенні – це закон або кілька законів, які мають найвищу юридичну силу щодо решти за­конів даної країни. У цьому полягає юридична сутність конституції. Для зміни конституції чи доповнення її, на відміну від звичай­них законів, встановлено особливий ускладнений порядок. Як пра­вило, він закріплений у тексті конституції (наприклад, ст. V Конституції США, ст. 89 Конституції Французької Республіки, ст. 5 Конституції Республіки Болгарія, ст. 64 Конституції КНР).

Нині у зарубіжних країнах діють конституції, які були прий­няті за самих різних часів:

- Конституція США 1787 p.,

- Конститу­ція Французької Республіки 1958 p.,

- Конституція Куби 1976 p.,

- Конституція КНР 1982 p.,

- Конституція Республіки Болгарія 1991 p.,

- Конституція Російської Федерації 1993 р.

Юридична суть конституції полягає у тому, що вона є ос­новним законом, який має найвищу юридичну силу.

Соціально-політична суть конституції визначається ре­зультатом співвідношення політичних сил, що існували на мо­мент її прийняття.

Соціальні функції конституції, тобто суспільне призна­чення конституції і способи її реалізації:

• юридична – «закон для законів»;

• політична - закріплює устрій держави, її відносини з окремими людьми та їх групами, служить правовою основою політичної системи;

• ідеологічна - найбільш авторитетний закон, котрий містить загальні цінності людини.

Загальні риси конституцій зарубіжних країн:

1. закріплюють принцип народного суверенітету;

2. проголошують основні засади теорії розподілу влад;

1. встановлюють і закріплюють форму правління відповідної держави;

3. встановлюють і закріплюють форму державного уст­рою;

4. проголошують демократичні свободи громадян і підданих;

5. визначають принципи організації системи вищих ор­ганів державної влади: глави держави, уряду, парла­менту, в деяких державах вищого органу консти­туційного нагляду.