Мікологія / Микология / Mycology

Із наведених локалітетів даного гриба можна зробити припущення, що C. cirrhata є факультативним мікофільним грибом і має широкий ареал поширення. Проте знахідки його в природі є досить рідкісними.

Гербарний зразок C. cirrhata зберігається у мікологічному гербарії кафедри ботаніки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

За допомогу у визначенні зразка мікофільного гриба висловлюємо подяку студенту кафедри мікології та фітоімунології Харківського національного університета ім. В.Н. Каразіна Прилуцькому Олегу.

ЛІТЕРАТУРА

1.Переведенцева Л.Г. Агариковые грибы // Соросовский образовательный журнал. – 1999. – № 3. – С. 69-74.

2.Гіжицька З.К. Матеріали до мікофлори України: Вісн. Київськ. бот. саду. – 1929. –

К.: Вип. Х. – С. 4–41.

3.Nakhutsrishvili I.G. Флора споровых растений Грузии (конспект). – Тбилиси: Мецниереба, Институт ботаники им. Н.Н. Кецховели, Академия Наук Грузинской ССР, 1986.

–С. 888.

3.Нездойминого Э.Л. Шляпочные грибы некоторых еловых и сосновых лесов Ленинградской области // Микология и Фитопатология. – 1 (2). – 1967. – С. 151-157.

5.Нездойминого Э.Л. Шляпочные грибы Российской Арктики // Микология и Фитопатология. – 31 (3). – 1997. – С. 47-53.

6.Бурова Л.Г. Макромицеты парцелл елово-широколиственных лесов Подмосковья (на примере липо-ельника зеленчуково-волосистого) // Микология и Фитопатология. – 1968.

–2 (5). – С. 357-367.

7.Бурова Л.Г. Макромицеты широколиственно-еловых лесов Смоленской области // Микология и Фитопатология. – 1969. – 3 (4). – С. 358-360.

Видове різноманіття роду Armillaria Карпатського біосферного заповідника

ЦИКУН Т.В.

Ужгородський національний університет, біологічний факультет, кафедра генетики, фізіології рослин і мікробіології: вул. Волошина 32, Ужгород, 88000, Україна

е-mail: tania_tsikun@yahoo.com

Гриби роду Armillaria (Fr.:Fr.) Staude відносяться до ксилофільної екологічної групи і проявляють як фітопатогенні властивості, заселяючи живу деревину, так і сапротрофні, розкладаючи відмерлу (Kile, McDonald, Byler, 1991). Дослідження видового різноманіття зазначеного роду було проведене на території Угольсько-Широколужанського масиву, де

49

Мікологія / Микология / Mycology

чисті букові праліси складають понад 70% території і на території природних лісових екосистем Чорногорського масиву Карпатського біосферного заповідника (КБЗ) (Брендлі, Довганич, 2003). Праліси та природні ліси характеризуються як стійкі та стабільні екосистеми, які здатні до тривалого саморегулювання і резистентні до несприятливих впливів, що забезпечується певною структурою біологічного різноманіття. Дослідження видового складу та екології ксилофільної мікобіоти природних резерватів дає інформацію для розуміння механізмів саморегуляції природних лісових екосистем.

Дотепер на території КБЗ реєструвався лише один вид роду Armillaria – Armillariella mellea (Vahl:Fr.) Karsten (Дудка та ін., 1997) (синонім – Armillaria mellea (Vahl:Fr.) Kummer (Volk, Burdsall, 1995)).

Методом гаплоїдно-диплоїдного схрещування і аналізу продуктів полімеразноланцюгової реакції та поліморфізму довжин рестрикційних фрагментів (PCR-RFLP) некодуючої консервативної ділянки рибосомної ДНК (IGS) було виявлено 4 види роду

Armillaria: A. borealis (Marxmüller і Korhonen), A. cepistipes (Velenovsky), A. ostoyae

(Romagnesi), A. gallica (Marxmüller & Romagnesi). Крім того, проведений кореляційний аналіз між розповсюдженням ризоморфного міцелію даних грибів та абіотичними і біотичними факторами.

ЛІТЕРАТУРА

1.Брендлі У.-Б., Довганич Я. Праліси в центрі Європи. Путівник по лісах Карпатського біосферного заповідника. – Бірменсдорф: Швейцарський федеральний інститут досліджень лісу, снігу і ландшафтів, Рахів: Карпатський біосферний заповідник, 2003. – 192 с.

2.Дудка І.О., Гелюта В.П., Гайова та ін. Флора і мікобіота. Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. – Киев, 1997. – 711 с.

3.Kile G.-A., McDonald G.-I., Byler J.-W. Ecology and disease in natural forests // Armillaria Root Disease. Agricultural Handbook. – 1991. – № 691. – P. 102.

4.Volk T.-J., Burdsall H.H. & Jr. A nomenclatural study of Armillaria and Armillariella species // Fungiflora, Synopsis Fungorum, – 1995. – 8. – P. 18-19.

Влияние ржавчинного гриба Uromyces muscari (Duby) Lev. на состояние Scilla bifolia L. (Liliaceae)

ЧЕРНИЦЫН В.В., ПРОСЯННИКОВА И.Б.

Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, кафедра ботаники пр. Вернадского, 4, г. Симферополь, 95007, Украина

е-mail: ProIr@yandex.ru

Сведения о видовом составе ржавчинных грибов Крыма обобщены в работах С.А Гуцевич (1952), Ю.А. Тихоненко (1980), И.А. Дудки с соавторами (2004). По данным

50

Мікологія / Микология / Mycology

литературы в настоящее время для Южного берега Крыма приводится 110 видов, для Крымской степи и Лесостепи ― 28 и 86 видов соответственно, а для Горного Крыма – 116 видов ржавчинных грибов (Дудка и др., 2004). Сведения об уредофлоре Крыма постоянно пополняются новыми данными. Целью наших исследований явилось изучение распространенности и степени поражения ржавчинным грибом Uromyces muscari Lév. (Pucciniaceae) декоративного эфемероида крымских лесов Scilla bifolia L. (Liliaceae).

Идентификацию образцов гриба U. muscari на листьях проводили стандартным методом с помощью определителя (Гелюта и др., 1987). Видовые названия питающих растений представлены в соответствии с литературой (Черепанов, 1995). Согласно данным литературы промежуточные хозяева для изучаемого нами вида ржавчинного гриба не обнаружены (Гелюта и др., 1987, Дудка и др. 2004). В течение 2006-2007 гг. в окрестностях села Краснолесье АР Крым на восточном и южном склонах горы Кош-Кая, 691 м н.у.м. на однородных пробных площадях по 100 м² каждая нами были случайным образом выделены по 10 учетных площадок площадью 1 м². Природная растительность горы Кош-Кая представлена лесом формации Querceta petraeae порослевого происхождения 60-70-летнего возраста. На восточном склоне древесный ярус, помимо Q. petraea L. ех Liebl., представлен

Carpinus orientalis Mill., Fagus orientalis Lipsky., Fraxinus excelsior L., Acer campestre L. На южном склоне древесный ярус представлен исключительно Q. petraea, в подлеске, не создавая яруса, встречается Carpinus orientalis. Крутизна восточного и южного склонов составляет 40°. Пораженность листьев оценивали по 4-х бальной шкале. Распространение и развитие и болезни рассчитывали с использованием общепринятых в фитопатологии методов (Семенкова, Соколова, 2003). Распространение болезни на двух склонах в среднем составило 45,6%. Сопоставление фенологического спектра S. bifolia с интенсивностью поражения U. muscari, показало, что максимум поражения паразитом приходится на стадию плодоношения растения-хозяина. В этот же период на южном склоне нами зарегистрированы очаги поражения с максимальной степенью развития болезни – 85-90%. Анализ фитосанитарного состояния популяций S. bifolia на восточном и южном склонах г. Кош-Кая показал, что поражение ржавчинным грибом U. muscari является значительным и носит эпифитотийный характер.

ЛИТЕРАТУРА

1. Гуцевич С.А. Обзор ржавчинных грибов Крыма. – Ленинград: изд-во Наука, 1952. –

171 с.

2.Тихоненко Ю.А. Історія вивчення іржастих грибів України // Укр. ботан. журн. ― 1980. ― 37, № 4. ― С. 100-106.

3.Дудка І.О., Гелюта В.П., Тихоненко Ю.А. та ін. Гриби природних зон Криму /

Інститут ботаніки ім М.Г. Холодного Націон. акад. наук України. – Під ред. І.О.Дудки. – Київ: Фітосоціоцентр, 2004. – 452 с.

4.Гелюта В.П., Тихоненко Ю.Я., Бурдюкова Л.И., Дудка И.А. Паразитные грибы степной зоны Украины. – Киев: Наук. думка, 1987. – 279 с.

51

Мікологія / Микология / Mycology

5.Черепанов С.К. Сосудистые растения Pocии и сопредельных государств. – СПб: Изд-во Мир и семья-95, 1995. – 990 с.

6.Семенкова И.Г., Соколова Э.С. Фитопатология. – М.: Академия, 2003. – 480 с.

52