Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

Індикація просунутості узлісних трав'янистих угруповань класу

Trifolio-Geranietea sanguinei Th. Müller 1962

Українського Полісся

ЯКУШЕНКО Д.М.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ екології фітосистем вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна

е-mail: dmytrok@bigmir.net

Узлісні угруповання України є недостатньо вивченими як у синтаксономічному відношенні, так і щодо їх структурної організації (Бондаренко, Фурдичко, 1993; Соломаха, 1996; Якушенко, 2004). Метою дослідження було встановлення особливостей систематичної та біоморфологічної структур екотонних трав'янистих узлісних угруповань Полісся України.

Об'єктом досліджень є мезоксеротермні широкотравні маргінальні узлісні угруповання класу Trifolio-Geranietea sanguinei Th. Müller 1962 Полісся України (11 асоціацій 2 союзів 1 порядку; загалом 339 повних геоботанічних описів).

Як індикатор ступеня розвитку ценозів у напрямку від піонерних до клімаксових використовують співвідношення між кількістю видів у родинах (Asteraceae + Brassicaceae) / Rosaceae (Дідух, Плюта, 1994). Виявилося, що для узлісних угруповань класу TrifolioGeranietea sanguinei Українського Полісся це співвідношення становить 1,7, що більше, ніж для дубових (0,5), сосново-дубових (1,0) та соснових лісів (1,1) і значно менше, ніж для лучних угруповань (5,1) регіону (Дідух, Плюта, 1994). Отже, систематична структура маргінальних узлісних ценозів відбиває їх проміжне положення між угрупованнями, що знаходяться на лігнозно-субклімаксовій та злаковій стадіях і вказує на значну спорідненість цих трав'янистих екосистем з лісовою рослинністю.

Виявлено, що у біоморфологічній структурі переважають трав'янисті полікарпіки, характерною рисою узлісних ценозів є значна участь представників лігнозних біоморф (в геоботанічних описах враховувалися ювенільні особини та підріст дерев і чагарників заввишки до 1 м). За життєвими формами переважають гемікриптофіти, проте значною є участь фанерофітів і хамефітів. Специфічною рисою узлісних угруповань є переважання вегетативно рухливих кореневищних видів. Безрозеткові і напіврозеткові типи надземних пагонів представлені майже рівнозначно, роль розеткових рослин незначна.

Відношення лігнозних біоморф (фанерофітів і хамефітів) до терофітів є індикаційною ознакою розвитку рослинного угруповання. Це співвідношення для різних широкотравних узлісних угруповань Полісся України становить у середньому від 4,0 до 8,0, що значно вище, ніж для лучних ценозів на злаковій стадії (1,2) і наближається до лісових (8,0-10,3; лігнозносубклімаксова стадія) (Дідух, Плюта, 1994).

Отже, біоморфологічна структура трав'янистих узлісних угруповань класу TrifolioGeranietea sanguinei Українського Полісся відбиває їх маргінальне положення між субклімаксними лісовими угрупованнями та злаковими ценозами.

205

Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

Дослідження виконане за фінансової підтримки бюджетних коштів МОН України, наданих як грант Президента України за договором № Ф13/67-2007.

ЛІТЕРАТУРА

1.Бондаренко В.Д., Фурдичко О.І. Узлісся: екологія, функції та формування. – Львів:

Астериск, 1993. – 64 с.

2.Дідух Я.П., Плюта П.Г. Фітоіндикація екологічних факторів. – К.: Наук. думка, 1994. – 280 с.

3.Соломаха В.А. Синтаксономія рослинності України // Укр. фітоцен. зб. – 1996. –

Сер. А, вип. 4 (5). – 119 с.

4.Якушенко Д.М. Узлісні угруповання класу Trifolio-Geranietea sanguinei Th. Müller 1962 півдня Житомирського Полісся // Укр. ботан. журн. – 2004. – 61, № 4. – С. 30-37.

206