Систематика та флористика / Систематика и флористика / Systematics and Floristics

По данным Т.И. Заиконниковой (1966) описано 55 видов и 22 формы дейций, по данным G. Krüssmann (1976) приводится краткое описание 29 видов, 14 гибридов и 64 садовых форм дейций.

Информация о биологических особенностях и адаптивном потенциале этих растений, в условиях Южного берега Крыма, носит, в большинстве случаев, фрагментарный характер и относится только к отдельным видам растений этого рода.

В Никитском ботаническом саду дейции начали вводить в культуру с 1929 года. За 30 лет (1926-1955 гг.) в саду было испытано и интродуцировано 15 видов дейций (Анисимова, 1957). На сегодняшний день в саду должно произрастать 17 видов и форм дейций.

Таким образом, интродукция и комплексное исследование дейций – изучение феноритмотипов, размножения, морозо- и засухоустойчивости в условиях культуры, на Южном берегу Крыма, а также выявление их адаптационного потенциала определяет актуальность и практическое значение данной работы.

ЛИТЕРАТУРА

1.Анисимова А.И. Итоги интродукции древесных растений в Никитском ботаническом саду за 30 лет (1926-1955 гг.). – Ялта, 1957. – 240 с.

2.Заиконникова Т.И. Дейции – декоративные кустарники. Монография рода Deutzia

Thunb. – М.-Л.: Изд-во "Наука", 1966. – 140 с.

3.Krussmann G. Mannal of cultivated broad – leaved trees & shrubs. – Portland, Oregon: Timber Press, 1976. – Volume I, A–D. – 448 c.

Флора околиць доріг межиріччя Дністер-Тилігул

БОНДАРЕНКО О.Ю.

Одеський національний університет ім. І.І. Мечниковa, біологічний факультет, кафедра ботаніки Шампанський пров., 2, Одеса, 65058, Україна

e-mail: tvas@ukr.net

Різні типи трансформованих флор (окультурені флори напівприродних екотопів, урбанофлори, флори агрофітоценозів та техногенних екотопів) разом представляють регіональну флору (Бурда, 1991), вивчення окремих складових якої дозволить достовірно встановити їх роль у регіональній флорі.

Дороги та їх околиці відіграють виключну роль у занесенні та поширенні синантропних видів на нових територіях. За даними Р.І. Бурди та В.К. Тохтаря (Burda, Tokhtar, 1992) у флорі Південного Сходу України близько 90 заносних видів розповсюджується вздовж залізничних шляхів сполучення.

79

Систематика та флористика / Систематика и флористика / Systematics and Floristics

На узбіччях доріг досить специфічний субстрат, оскільки ґрунт тут ущільнений, часто більш лужний, ніж на прилеглих ділянках. Так, біля залізничних колій, там, де проходить рельсовий шлях та знаходяться дорожні споруди, характерне нашарування гравію, піску, відмічається сильний поверхневий прогрів ґрунту (Клауснитцер, 1990). Основним фактором впливу на ґрунтових дорогах є витоптування, субстрат тут дуже ущільнений, особливо на коліях дороги, дещо менше – у міжколійному просторі та узбіччі (Горчаковский, Телегова, 2005). Особливістю флори залізничних колій є наявність видів, які пристосовані до дренованого щебенистого субстрату, однак, на схилах насипу зазвичай переважають види регіональних угруповань (Клауснитцер, 1990).

Метою дослідження було дослідити особливості флори узбіч доріг (автомобільних, ґрунтових, залізничних). За класифікацією антропогенних екосистем Б.В. Виноградова узбіччя доріг відносять до секції екотехнічних екотопів (Екофлора …, 2000).

Флора залізничних та ґрунтових узбіч розглядалася в межах міжколійного простору та на відстані 1 м від колій назовні (Немерцалова, 2003). На асфальтових узбіччях фіксувалися рослини на відстані до 1 м назовні від полотна дороги.

Всього нами було зібрано 258 видів з 187 родів та 51 родини, 2 порядків і 3 класів. Відношення однодольних до дводольних – 1:5,6, пропорції флори – 1:3,7:5,1.

У флорі залізничних узбіч відмічено 91 вид з 77 родів та 29 родин лише з відділу Magnoliophyta. На малу кількість видів вказують й інші автори. Так, у флорі залізниць Південної Бессарабії знайдено 99 видів, природного парку Середнього Уралу – 121 (Немерцалова, Васильєва, 2001; Горчаковский, Телегова, 2005). Відношення Liliopsida до Magnoliopsida становить 1:4,7, пропорції флори – 1:2,66:3,14.

Флора асфальтових узбіч бідна – 91 вид з 74 родів, 20 родин. Співвідношення однодольних до дводольних – 1:5,1. Пропорції флори – 1:3,7:4,55.

На узбіччях ґрунтових доріг виявлено 206 видів з 163 родів, 47 родин відділу

Magnoliophyta і один – Ephedra distachya L. – з відділу Pinophyta. Порівняно з цим, ґрунтові дороги та стежки у заповідниках характеризуються лише 78 видами, у природному парку – 112 (Горчаковский, Телегова, 2005). Співвідношення однодольних до дводольних – 1:6,6 – показник найвищий серед таких у флорах інших узбіч і на 1,0 – більше, ніж у флорі узбіч загалом. Пропорції флори – 1:3,47:4,38.

Рослини на узбіччях витримують вплив багатьох факторів: засолення, важких металів, пилу, гербіцидів, маслянистих і паливних матеріалів. Серед них переважають галофітні однорічні та теплолюбні багаторічні види, неофіти і адвентивні види.

Загалом, на узбіччях доріг знайдено 35 інвазійних видів (35,0% видів з високою інвазійною спроможністю на території України) (Протопопова та ін., 2002). Найбільшою кількістю видів відрізняються ґрунтові дороги, на яких зібрано 31 вид, серед яких: Ballota nigra L., Capsella bursa-pastoris (L.) Medik., Iva xanthiifolia Nutt., Malva pusilla Smith,

Sisymbrium loeselii L. та ін. Дещо менше, 20 видів зафіксовано вздовж залізничних колій.

Серед них: Acer negundo L., Artemisia annua L., Elaeagnus angustifolia L., Galinsoga parviflora

Cav., Lepidium ruderale L. та ін. У флорі асфальтових узбіч відмічено лише 16 інвазійних

80

Систематика та флористика / Систематика и флористика / Systematics and Floristics

видів, наприклад Amaranthus albus L., Conium maculatum L., Conyza canadensis (L.) Cronq., Echinochloa crusgalli (L.) P.Beauv., Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip. та ін.

Однак, лише 11 видів зустрічаються у флорах всіх типів узбіч: Amaranthus retroflexus L.,

Anisantha tectorun (L.) Nevski, Artemisia absinthium L., Cardaria draba (L.) Desv., Centaurea diffusa Lam., Centaurea solstitialis L., Grindelia squarrosa (Pursh) Dunal, Hordeum leporinum Link, Portulaca oleracea L., Senecio vulgaris L., Torilis arvensis (Huds.) Link.

Таким чином, найбільш сприятливими для поширення інвазійних видів у регіоні є узбіччя ґрунтових доріг. Екологічні умови залізничних, а особливо асфальтових узбіч, виявилися менш придатними для існування вказаних видів. Але саме екологічна пластичність дозволяє розповсюджуватися на узбіччях доріг 35,0% видів флори України, які мають високу інвазійну спроможність.

ЛІТЕРАТУРА

1.Бурда Р.И. Антропогенная трансформация флоры. – К.: Наук. думка, 1991. – 168 с.

2.Горчаковский П.Л., Телегова О.В. Сравнительная оценка уровня синантропизации растительного покрова особо охраняемых природных территорий // Экология. – 2005. – № 6.

–С. 403 – 408.

3.Екофлора України / Дідух Я.П., Бурда Р.І., Зиман С.М. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. –

Т. 1. – С. 58.

4.Клауснитцер Б. Экология городской фауны: Пер. с нем. – М.: Мир, 1990. – С. 51, 57.

5.Немерцалова С.В. Рослинний покрив залізниць Південної Бессарабії // Акт. пробл. ботаники и экологии: Матер. конф. молодых учёных-ботаников Украины (26-29 сентября

2003 г.). – Одесса, 2003. – С. 78-79.

6.Немерцалова С.В., Васильєва Т.В. Особливості флори залізниць в умовах Південної Бессарабії // Біорізноманіття природних і техногенних біотопів України: Матер. Всеукр. конф. студ., асп. та молодих вчених (19-22 листопада 2001 р.). – Ч. 1. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – С. 202-206.

7.Протопопова В.В., Мосякін С.Л., Шевера М.В. Фітоінвазії в Україні як загроза

біорізноманіттю: сучасний стан і завдання на майбутнє. – К.: Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, 2002. – 32 с.

8.Burda R.I., Tokhtar V.K. Invasion, distribution and naturalization of plants along railroads of the Ukrainian south-east // Укр. ботан. журн. – 1992 – 49, № 5. – С. 14-18.

9.Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular Plants of Ukraine. A nomenclature Checklist. – Kiev, 1999. – 345 p.

81

Систематика та флористика / Систематика и флористика / Systematics and Floristics

Адвентивний елемент у флорі водойм Східної Галичини

БОРСУКЕВИЧ Л.М.

Ботанічний сад Львівського національного університету ім. Івана Франка вул. Черемшини, 44, Львів, 79014, Україна,

e-mail: botsad@franko.lviv.ua

Адвентивні види – невід'ємна частина флори будь-якої території, її складають види, невластиві для даного регіону. Наявність їх у флористичному складі є одним з показників порушеності рослинних угруповань. Занесення таких видів не пов'язане з природним ходом флорогенезу, а зумовлене прямою чи опосередкованою діяльністю людини.

Вивченню адвентивних водних видів рослин в Україні досі приділялося мало уваги. Проте, такі дослідження мають велике наукове та практичне значення, оскільки дані види, опинившись в умовах, де відсутні їх конкуренти та шкідники, часто поширюються на великих площах та утворюють значну фітомасу. Вони змінюють склад та біомасу угруповань водойм та впливають на процеси евтрофізації, заміщують ендемічні та реліктові види, зокрема стенотопні. Такий вплив призводить до збіднення флори та зменшення площ, зайнятих природною рослинністю (Дубина, Протопопова, 1983).

Основними шляхами заносу їх діаспор у водойми є антропохорія, орнітохорія, гідрохорія, в меншій мірі – анемохорія. Швидкість розселення адвентивних видів "водного ядра", ступінь їх натуралізації у водоймах неоднакова. Найбільш активно такі процеси відбуваються на півдні країни, де наявні водойми з добре прогрітою водою та високим вмістом біогенних речовин, також велика кількість шляхів сполучення. На території західних областей України у зв'язку з відсутністю великих водойм, заводей з більш-менш збереженою природною рослинністю, такі процеси ще не набули значних масштабів.

Згідно класифікації синантропної флори Я. Корнася усі синантропні види поділяються на апофіти (автохтонний елемент) та адвентивні види (алохтонний елемент) (Kornaś, 1998). Останні за часом занесення поділяються на археофіти та кенофіти. У флорі водойм Східної Галичини автохтонний елемент налічує 21 вид, алохтонний – 7 видів., з них один археофіт –

Acorus calamus L., та 6 кенофітів – Bidens frondosa L., Elodea canadensis Michx., Juncus tenuis Willd., Mimulus guttatus DC., Lindernia procumbens (Krocker) Philcox, Zizania latifolia (Griseb.) Stapf. (Протопопова, 1991; Zając M., Zając A., 1992, 1998). Ці види поширені переважно у природних та напівприродних екотопах. Основу адвентивної флори складають північноамериканські види, значно менше видів східноазіатського походження. Таке співвідношення між автохтонним та алохтонним елементом є типове для водних флор, для яких, в цілому, характерний низький відсоток адвентивних видів.

Процес адвентизації флори надалі прогресує. Протягом останніх років спостерігається тенденція до поширення у водоймах, зокрема, у прибережних місцезростаннях, нових адвентивних видів, які є найбільш рухомим елементом водної флори. Оскільки вони є одним

82