Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
AktualniProblemy-2008.pdf
Скачиваний:
32
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
3.66 Mб
Скачать

Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

9.Стойко С.М., Ященко П.Т., Кагало О.О., Мілкіна Л.І., Тасєнкевич Л.О.,

Загульський М.М. Раритетний фітогенофонд західних регіонів України (созологічна оцінка й наукові засади охорони). – Львів: Ліга-Прес, 2004. – 232 с.

10.Червона книга України. Рослинний світ. – К.: УЕ, 1996. – 608 с.

Пірогенні зміни заповідних степів Привашшя

КОЛОМІЙЧУК В.П.

Мелітопольський державний педагогічний університет, кафедра ботаніки вул. Леніна, 20, м. Мелітополь, 72312, Запорізька обл., Україна

е-mail: vkolomiychuk@ukr.net

Проблема впливу степових пожеж тривалий час привертає увагу вітчизняних і закордонних дослідників. Вперше питання впливу пожеж на степові фітоценози півдня України підняли у своїх працях Фр. Теецман (1840), а згодом Й.К. Пачоський (1917). Пізніше, на території заповідника "Асканія-Нова" це явище вивчали М.С. Шалит і А.А. Калмикова (1935). Узагальнення по пірогенним сукцесіям зробив Є.М. Лавренко у монографії присвяченій степам і пустелям (1940). З цього ж періоду відомою є робота П.Я. Поповича, що стосувалась впливу пожеж на рослинність опустелених степів Присивашшя (зокрема островів Куюк-Тук і Чурюк). У 70-і роки ХХ ст. узагальнення з цього питання зробив В.В. Осичнюк (Рослинність …, 1973). Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. питання пірогенного фактору набули нового змісту внаслідок досліджень питань автогенезу степів і прерій, зокрема їх резерватного олуговіння (Collins, 1992; Дрогобич, 2000; Гавриленко, 2005, 2007; Лисенко, 2007), а також розробки методів керування ходом сукцесії для підвищення екотопічного різноманіття (Richards, Possingham, Tizard, 1999).

За процесами впливу вогню і подальшого відновлення степової рослинності на території Азово-Сиваського національного природного парку ми слідкуємо вже протягом 8 років (Коломійчук, 2001). Слід зазначити, що степи острова Куюк-Тук горять раз у тричотири роки переважно внаслідок необережного поводження з сільськогосподарською технікою. На інших ділянках парку пали трапляються рідше. Зокрема, за останні роки степ о. Куюк-Тук горів у 2000, 2004, 2007 роках. Особливо великої шкоди травостою завдала пожежа, що сталася в червні 2007 р., коли за 3-4 години згоріло близько 220 га заповідного степу. 60% дернин злаків не відновились і дотепер. Проективне покриття вигорівших ділянок через рік в середньому становить 30-50%, видова насиченість 35-45(50) видів на 10 м2, коли на контролі покриття становить 85-95%, а видова насиченість 25-30 видів на 10 м2. Аспект на початку травня створювали Verbascum phoeniceum L., Lepidium perfoliatum L., Cardaria draba

(L.) Desv., а наприкінці травня – Carduus uncinatus M. Bieb. На окремих ділянках

162

Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

трапляються до 7-10 екз. Tulipa schrenkii Regel. на 1 м2, коли на контролі його рясність становить лише 3-7 екз. на 10 м2.

Підсумовуючи наші моніторингові спостереження можна зробити наступні висновки:

1)випалювання степу спричинює знищення мохово-лишайникового ярусу та підстилки, зростання ролі дернинних злаків та рослин з коротким періодом вегетації (ефемерів та ефемероїдів);

2)відновлення дернинних і особливо кореневищних (в першу чергу Leumus ramosus (Trin.) Tzvel.) злаків після випалювання проходить досить задовільно;

3)наступного року на випаленій ділянці значного поширення набувають однорічники та деякі дворічники (зокрема Carduus uncinatus, Lepidium perfoliatum);

4)З видів роду Artemisia L. добре відновлюється Artemisia austriaca Jacq., а

A.taurica Willd. наступного року знаходиться у пригніченому стані;

5)Структура степових фітоценозів наступного року майже не змінюється, хоча проективне покриття, особливо злаків на ділянках зменшується.

ЛІТЕРАТУРА

1.Коломійчук В.П. Пірогенні зміни полиново-злакових степів Присивашшя / Біорізноманіття природних і техногенних біотопів України: Мат-ли Всеукр. конфер. студентів, аспірантів та молодих вчених. – Ч. І. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – С. 157-160.

2.Лисенко Г.М. Постпірогенні зміни ектопічних характеристик петрофітного степу "Кам'яні Могили" / Заповідні степи України. Стан та перспективи їх збереження: Матер. Міжнар. наук. конф. – Армянськ: ПП Андрєєв О.В., 2007. – С. 70-72.

Екологічні проблеми збереження раритетних боліт Західного Полісся

1,2КОНІЩУК В.В.

1Черемський природний заповідник вул. К. Маркса, 48, Волинська обл., 44600, Україна e-mail: zap_mv@lt.ukrtel.net

2Волинська обласна громадська організація: Екологічна асоціація "Західне Полісся – заболочений край"

вул. Центральна,1, c. Замостя, Маневицький р-н, Волинська обл., 44612, Україна е-mail: westpolissia-wetland@rambler.ru

Трилатеральний регіон Західне Полісся досить специфічний за своїми фізикогеографічними умовами та місцем розташування, оскільки знаходиться в межах України, Білорусії, Польщі. Вагоме природоохоронне значення у збереженні боліт визначається його особливостями: Головний Європейський вододіл; міграційні шляхи перелітних птахів;

163

Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

поширення рідкісних, на межі ареалів видів флори і фауни; одна з найбільших лісистостей і заболоченостей (Альманські болота – найбільші відкриті болотні комплекси Європи); високий відсоток заповідності території (~15%); незначна урбанізованість регіону та помірний промисловий вплив на довкілля; переважання традиційного ведення сільського господарства; хороше збереження корінних типових ландшафтів і біорізноманіття. Проте, болота недостатньо вивчені, адже не створено їх кадастру і не проводиться уніфікований фоновий моніторинг раритетних біогеоценозів. Водні та болотні екосистеми – одні з найчутливіших до будь-яких сукцесійних змін, тому фіксування негативних факторів впливу важливе для збереження біорізноманіття цих комплексів. Серед основних екологічних проблем збереження боліт Західного Полісся відзначимо: 1) зміна мікроклімату із поступовим потеплінням; 2) негативні наслідки осушувальної меліорації (повторне осушення і заболочення, недотримання технології видобутку торфу, відсутність рекультиваційних робіт, занедбання шлюзово-дамбових систем і заростання каналів); 3) порушення гідрологічного балансу через зменшення водності річок і боліт, масові суцільні вирубки лісів; 4) природні сукцесійні зміни біотопів (заростання цінних трав'яних боліт чагарниками через зменшення сінокосіння, так звана резерватогенна сукцесія, де обмежено антроповплив на заповідні ділянки, оліготрофізація боліт та ін.); 5) експансія нетипових видів на болота у зв'язку із зміною екоумов або внаслідок людської діяльності.

Через відмінність фізико-географічних умов різних частин Західного Полісся фактори впливу також різняться. Центрально-східна ділянка радіоактивно забруднена внаслідок аварії на ЧАЕС. Незважаючи на осушення, найбільш обводнені, з кількаметровими покладами торфу, найкраще збережені журавлино-осоково-сфагнові болота центральної частини; у південно-західній території частіше трапляються цінні карбонатні осоково-гіпнові болота із червонокнижними центральноєвропейськими видами рослин, але ці болота часто деградують у луки, є проблема зниження рівня ґрунтових вод, що пов'язано з кар'єрами крейди і мергелю; на півночі одна з найбільших заболоченостей через наявність заплавних боліт долин русел річок, окремі з них переходять у заболочені луки; у східній частині болота специфічні, оскільки тут крайні виходи порід Українського кристалічного щита. Одним з найбільш дієвих заходів збереження боліт є їх заповідання та внесення до переліку природоохоронних конвенцій, зокрема Рамсарської. Під її охороною Споровські болота, болота Поліського парку народового, Шацьке поозер'я, заплави річок Прип'ять і Стохід, торфово-болотний масив Переброди. Плануються до внесення у Рамсарський список Черемське болото (наукове обґрунтування підготовлено нами), а також озеро Турське із заболоченими ділянками, Біле озеро та болото Коза-Березина, болотні масиви Сомино і Сира Погоня. Здебільшого найкраще досліджені та ретельно охороняються болота нацпарків і заповідників, а у заказниках вони зберігаються менш ефективно. Актуальним питанням залишається охорона боліт та їх біорізноманіття на місцевому рівні, тому нами направлено звернення до органів обласної влади щодо створення Червоної книги Волинської області. Щоб зберегти раритетні болота необхідно їх детально дослідити, провести класифікацію, хорологічний аналіз, інвентаризацію рідкісних видів біоти, обмежити вплив негативних екологічних факторів.

164

Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

Еколого-ценотичні особливості

Androsace koso-poljanskii Ovcz. в Україні

КОРОТЧЕНКО І.А.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ екології фітосистем вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна

е-mail: korotch@bigmir.net

Поширення видів рослин обумовлюється певними географічними та екологічними параметрами, в межах яких види характеризуються різною чисельністю та щільністю популяцій. Androsace koso-poljanskii Ovcz. – ендемічний вид Середньо-Руської височини, який на території України поширений в басейнах річок Вовчої та Осколу – приток Сіверського Дінця. Цей реліктовий вид зростає переважно на крейдяних відслоненнях в угрупованнях класу Helianthemo-Thymetea Romaschenko, Didukh et V.SI. 1996 а також у складі петрофітно-степових угруповань союзу Centaureo carbonati-Koelerion talievii

Romaschenko, Didukh et V.SI. 1996 класу Festuco-Brometea Br.-Bl. et R.Tx. 1943, надає перевагу ділянкам із задернованим або незруйнованим грунтовим покривом, але не витримує конкуренції при масовому розвитку короткокореневищних видів (Коротченко, 2001).

Для оцінки екологічних режимів місцезростань виду було опрацьовано 62 геоботанічні описи за допомогою програми синфітоіндикації екологічних факторів ECODID із застосуванням уніфікованих фітоіндикаційних шкал (Дідух, Плюта, 1994; Дідух та ін., 2001). Дані синфітоіндикаційних досліджень дозволили оцінити та широту екологічної амплітуди виду. Порівняно з базою даних відділу екології фітосистем Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України вперше було розраховано показники 5 екологічних факторів (Rc, Tr, Hd, Ca, Om) та уточнено 4 (Nt, Tm, Kn, Cr).

За відношенням до кислотності грунту (Rc) вид є нейтрофілом (8,78–9,72 бали) тобто зростає на нейтральних грунтах (рН 6,5-7,1); за відношенням до багатства грунту мінеральними речовинами (Tr) – семіевтрофом (7,46–8,97), приурочений до грунтів збагачених солями (150-200 мг/л) із вмістом НСО3 4-16 мг/100г грунту, за відношенням до вмісту сполук азоту в грунті (Nt) – гемінітрофілом (4,03–5,09), росте на відносно бідних щодо мінерального азоту грунтах (0,2-0,3%); за вмістом карбонатів у грунті (Ca) – карбонатофілом (8,995–11,637), приурочений до грунтів багатих карбонатами (CaO, MgO=5- 10%); за відношенням до воголості грунту (Hd) – субксерофітом (7,65–9,15), тобто зростає в сухуватих лучностепових екотопах з незначним промочуванням кореневмісного шару грунту опадами і талими водами (Wпр=60-70 мм); по відношенню до термічного режиму клімату (Tm) – субмезотермом (7,86–9,38), по відношенню до континентальності клімату (Kn) – геміконтиненталом (6,81–9,92), по відношенню до омброрежиму (Om) – семіаридофітом (6,25–7,50), по відношенню до кріорежиму (Cr) – субкріофітом (6,79–8,35). По відношенню до всіх екологічних факторів Androsace koso-poljanskii має вузьку амплітуду і за більшістю факторів є стенотопним видом, окрім вмісту карбонатів у грунті (гемістенотопний).

165

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]