Мікологія / Микология / Mycology

ЛИТЕРАТУРА

1.Осакове Д. Аринза, Сокирко В.П. Сравнительная патогенность возбудителей плесневения семян // Защита растений. – 1987. – № 3. – С. 18.

2.Шеленетина И.А. Видовой состав и патогенностьвозбудителей плесневения семян в степи УССР // Защита зерновых от вредителей и болезней при интенсивных технологиях. – Сб.–Днепропетровск: ВПК, 1990. – С. 67-73.

3.Рябченко М., Привалова В., Михальова О. Визначення патогенної мікрофлори зерна озимої пшениці // Товари і ринки. – 2007. – № 2.– С. 151-155.

Перша знахідка Tulasnella deliquescens (Juel) Juel в Україні

ОРДИНЕЦЬ О.В.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра мікології та фітоімунології пл. Свободи, 4, м. Харків, 61077, Україна

е-mail: ordynets@mail.ru

Вид Tulasnella deliquescens (Juel) Juel було вперше описано Г.О. Джуелем у 1897 р. під назвою Muciporus deliquescens. У 1914 р. його було перенесено до роду Tulasnella J. Schröt. й він одержав свою сучасну назву. Ще донедавна представників туляснеллових грибів поєднували з драглистими грибами та включали до складу підкласу Tremellomycetidae (Fr.) K. Wells (Kirk et al., 2001). Проте, згідно із сучасними даними, порядок Tulasnellales Rea розглядають як споріднену до Cantharellales Gäum. групу у складі невизначеного підкласу класу Agaricomycetes Dowell відділу Basidiomycota Bold ex R.T. Moore (Hibbett et al., 2007).

T. deliquescens має дуже своєрідні екологічні особливості. В стадії телеоморфи цей вид розвивається як ксилотроф й формує базидіоми кортиціоїдного типу. Анаморфа T. deliquescens, відома як Rhizoctonia repens N. Bernard., розвивається як мікоризоутворювач на рослинах родини Orchidaceae Juss. й, інколи, як фітопатоген на представниках різних родин вищих рослин (Hansen et al., 2007; Özkoç et al., 2002).

У серпні 2007 р. під час експедиції до Національного природного парку "Святі гори" (Донецька область) нами було виявлено один зразок виду T. deliquescens. Його було зібрано на території Святогірського лісництва (26004'086''N, 37030' 530''E) на поваленій гілці Alnus glutinosa (L.) Gaertn. у вільхово-березових кілках, що оточені насадженнями Pinus sylvestris L. Зразок інсеровано до наукового гербарію CWU (Myc) під номером 3608. Це перша знахідка даного виду на території України та Східної Європи. Взагалі T. deliquescens – другий виявлений в Україні представник роду Tulasnella (першим є досить поширений вид

Tulasnella violea (Quél) Bourd. et Galz.). Дотепер вид T. deliquescens було виявлено у Австралії, Бразилії, Великобританії, Данії, Норвегії, Швеції та Японії.

45

Мікологія / Микология / Mycology

Деревина, на якій було виявлено зразок, була третьої стадії розкладу (відповідно до шкали Л.Г. Бурової) та мала ознаки білої гнилі. Виявлена базидіома ресупінатна, арахноїдна, дуже тонка, білого кольору. Гіфи зразка гіалінові, із простими септами та тонкою або трохи потовщеною стінкою, 1,9-4,3 µm у диаметрі. Базидії субсферичні, із трохи видовженою основою 11,2-14,7 х 10,5-10,8 µm, з чотирма великими шиловидними стеригмами розміром 14,7-20,2 х 9,2-9,8 µm, які відокремлені від основи базидії септами. Спори зразка CWU (Myc) 3608 гіалінові, не забарвлюються реактивом Мельцера, видовжені, червоподібні, деякі на латеральній поверхні проростають вторинною спорою 23,1-37,8 х 2,7-3,9 µm.

Близьким до T. deliquescens видом є Tulasnella calospora (Boud.) Juel. Ці таксони майже не відрізняються на стадії анаморфи, проте дещо різняться за розміром та морфологією базидіоспор. За даними літератури, T. deliquescens (Juel) Juel. має довгі червоподібні базидіоспори 20-50 х 2-3,5 µm, а T. calospora (Boud.) Juel. – коротші та ширші веретеноподібні базидіоспори 16-30 х 3,5-5 µm. Обидва види-двійники формують так звану

"довгоспорову" групу у складі роду Tulasnella J. Schröt. (Hansen et al., 1997; Stalpers, 2006).

Роботу виконано під керівництвом О.Ю. Акулова.

ЛІТЕРАТУРА

1.Hansen L., Knudsen H. Nordic Macromycetes. Vol. 3: Heterobasidioid, aphyllophoroid and gastromycetoid Basidiomycetes. – Copenhagen: Nordsvamp. – 1997. – 445 p.

2.Hibbett D.S. et al. (67 authors) A higher-level phylogenetic classification of the Fungi. // Mycological Research. – 2007. – Vol. 111. – P. 509-547.

3.Kirk P.M., Cannon P.F., David J.C., Stalpers J.A. Ainsworth and Bisby`s Dictionary of the fungi, 9-th ed. – Egham, UK: CABI Bioscience; Utrecht, The Netherlands: CBS. – 2001. – 624 p.

4.Özkoç I., Karaca G.H., Erper I. Pathogenicity of Rhizoctonia repens Bernard on different plants and its effect on the suppression of root-rot on cucumber // Acta Horticult. – 2002. – № 579.

–P. 463-467.

5.Stalpers J.A. Aphyllophorales Database, 2006: http://www.cbs.knaw.nl/databases/.

Проблеми ідентифікації морфологічно близьких видів роду

Bovista Pers.: Pers.

СИВОКОНЬ О.В.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра мікології та фітоімунології пл. Свободи, 4, Харків, 61077, Україна

е-mail: agariki_lenok@mail.ru

Ідентифікація представників деяких родів гастероїдних базидіоміцетів, наприклад, роду Bovista Pers.: Pers., являє певні труднощі, оскільки кількість морфологічних ознак, за якими можна охарактеризувати плодові тіла, є незначною.

46

Мікологія / Микология / Mycology

Серед гастероміцетів, зібраних нами в Національному природному парку "Гомільшанські ліси" протягом 2004–2007 рр., було виявлено декілька атипових, відмінних від відомих видів роду, зразків роду Bovista. Допомогу в їх остаточній ідентифікації нам надали проф. Г. Крайзель (Німеччина) та проф. Ф.Д. Калон (Іспанія). В результаті було встановлено, що зразки GB 00375, GB 00378 та GB 00379 належать до

Bovista cunninghamii Kreisel, зразки GB 00376 та GB 00611 – Bovista promontorii Kreisel та зразок GB 00524 – Bovista dryina (Morg.) Demoulin.

Ці три види мають багато подібних морфологічних ознак: капіліцій проміжного типу, зернистий екзоперидій, що складається головним чином зі сфероцист. Діапазони варіювання спор у цих видів перекриваються. В той же час, описи, наведені у "Nordic macromycetes" (1997) та визначнику Ф.Д. Калона "Gasteromycetes..." (1998), дозволяють виявити ряд ознак, за якими можна розрізнити вказані види. Так, плодові тіла B. cunninghamii, на відміну від інших двох видів, не мають субглеби. B. promontorii відрізняється еліптичними спорами, в той час як у інших двох видів вони кулясті. Капіліцій B. dryina позбавлений пор або має незначну кількість крихітних пор, в той час як у двох інших видів пори в капіліції добре розвинені.

Під час роботи з вищезгаданими зразками ми дійшли висновку, що наведені діагностичні ознаки є досить варіабельними. У видів Bovista з капіліцієм проміжного типу e зазвичай спостерігаєтся більш або менш плавній перехід від стерильної субглеби до глеби, тому межа між відсутністю субглеби і тонкою субглебою є досить примарною. До того ж, товщина субглеби може значно варіювати і залежить від багатьох чинників, зокрема, від форми плодового тіла. Форма спор часто варіює від кулястої до широкоелиптичної в межах одного плодового тіла. Варіабельність також спостерігається у відношенні розмірів та кількості пор у капіліції – ці показники залежать від частини глеби, з якої був зроблений мікропрепарат, від ділянки капіліцію (кінцева чи центральна) та від товщини стінки конкретної нитки капіліцію.

Таким чином, на нашу думку, жодна з морфологічних ознак не дозволяє впевнено розрізнити вказані три види.

Серед видів Bovista, виявлених в Україні, найбільш подібним до обговорюваної групи є B. aestivalis (Bonord.) Demoulin. Цей вид також має капіліцій проміжного типу та схожі за формою, розміром і орнаментацією спори. Проте він чітко відрізняється від трьох інших видів за структурою екзоперидію. У B. aestivalis екзоперидій складається з видовжених, злегка вигнутих гіфальних елементів, що іноді мають відгалуження. Сфероцист або подібних округлих структур в екзоперидії немає.

Дослідждені зразки інсеровані до Наукового гербарію кафедри мікології та фітоімунології ХНУ ім. В.Н. Каразіна – СWU (myc).

ЛІТЕРАТУРА

1. Calonge F.D. Gasteromycetes, I. Lycoperdales, Nidulariales, Phallales, Sclerodermatales, Tulostomatales. // Flora Micol. Iberica, Madrid, 1998. – Vol. 3. – 271 p.

47

Мікологія / Микология / Mycology

2. Nordic macromycetes. Vol. 3: Heterobasidioid, aphyllophoroid and gasteromycetoid basidiomycetes / Ed.: Hansen L., Knudsen H. – Nordsvamp-Copengagen: Helsinki University Printing House, 1997. – 445 p.

Нова знахідка мікофільного гриба Collybia cirrhata (Schumach.) P. Kumm. (Tricholomataceae, Agaricales) на території України

СОЛОПЧУК Б.В., ДЖАГАН В.В.

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра ботаніки пр. Академіка Глушкова, 2, м. Київ, 03022, Україна

е-mail: bohdan.mycologist@gmail.com

Мікофільні гриби − велика та своєрідна група грибів, які пристосовані до існування на інших грибах. Вони становлять цілком відособлену еколого-трофічну групу, що характеризується певними особливостями. Мікофіли зустрічаються серед представників усіх відділів грибів – Chytridiomycota, Zygomycota, Ascomycota s.l., дещо у меншій мірі –

Basidiomycota. Найбільше мікофільних грибів з групи базидіальних представлено у порядку Agaricales, хоча їх видова різноманітність досить низька. Як правило, вони розвиваються на базидіомах представників родів Lactarius та Russula (Переведенцева, 1999).

Улітку 2007 року на території Канівського природного заповідника (Правобережний Лісостеп) нами було знайдено зразок агарикального мікофільного гриба Collybia cirrhata (Schumach.) P. Kumm. (Tricholomataceae, Agaricales), який паразитував на базидіомі іншого агарикального гриба з групи гіменоміцетів.

Перші відомості щодо знаходження C. cirrhata в Україні датуються 20-роками минулого століття. Даний вид було виявлено З.К. Гіжицькою у Києві, на території Святошинського лісу, як ґрунтовий сапротроф (Гіжицька, 1929). Вдруге, у жовтні 1968 року, тим же колектором гриб було знайдено на ґрунті на території Київського ботанічного саду.

Для території колишнього Радянського Союзу C. cirrhata наводиться як мікофільний вид з території Грузії та Росії. У Грузії гриб було знайдено біля міста Лагодехі на базидіокарпі неідентифікованого виду (Nakhutsrishvili, 1986). На території сучасної Росії даний представник відомий з декількох локалітетів. Так, у Ленінградській області C. cirrhata була відмічена як на ґрунті, так і на базидіомі Russula sp. (Нездойминого, 1967). У Московській області гриб був знайдений як ґрунтовий сапротроф у лісі з домінуванням Picea abies та Tilia cordata (Бурова, 1968). C. cirrhata була зареєстрована також і у Смоленській області. Тут гриб відмічали як на ґрунті, в лісі з домінуванням Abies sp. та Pinus sibirica, так і на плодовому тілі Basidiomycetes ord. indet. (Бурова, 1969). Є відомості щодо знаходження базидіокарпів C. cirrhata на плодовому тілі Agaricales fam. indet. в арктичній зоні РФ (Нездойминого, 1997).

48